50 днів Литвинова в порту «Південний»: зірвані тендери на 200 мільйонів та дизель дорожчий, аніж на АЗС

50 днів Литвинова в порту «Південний»: зірвані тендери на 200 мільйонів та дизель дорожчий, аніж на АЗС

Лише півтора місяці знадобилося новому директору Артему Литвинову, щоб один з найбільших державних портів України почав стрімко втрачати вантажі, зривати закупівлі та входити в режим фактичного виживання. Після призначення Литвинова 20 березня за лінією Олексія Кулеби ситуація в порту «Південний» почала розвалюватися практично одночасно за всіма ключовими напрямками.

Про це повідомляє Fttc

Перший удар припав на закупівлю електроенергії. На момент приходу Литвинова порт уже оголосив дві процедури закупівлі через Prozorro та Prozorro Market. Йшлося про контракт понад 200 мільйонів гривень — критичний для роботи всього підприємства. Після ознайомлення з документацією Литвинов вимагав скасувати тендер через Prozorro. Офіційне пояснення — «перегляд умов». Фактично процедура була просто знищена.

Після цього залишалася закупівля через Prozorro Market, де вже були зареєстровані постачальники. Але й ця процедура врешті зірвалася. 25 березня 2026 року порт був змушений заново запускати тендер практично з нуля. За словами джерел, ситуацію свідомо затягують до появи постачальника, який влаштує нове керівництво.

Проблема в тому, що порт не може безкінечно існувати без контракту на електроенергію. Якщо договір не буде підписано вчасно, підприємство доведеться перевести на генератори. І тут починається наступна частина кризи.

За Литвинова порт почав закуповувати дизельне паливо за цінами вищими за звичайну роздріб на автозаправках. Тобто стратегічне державне підприємство купує дизель дорожче, ніж його може купити звичайний водій на АЗС. При цьому саме цього палива потім може не вистачити для аварійного живлення порту в разі остаточного провалу тендера на електроенергію.

Паралельно почав руйнуватися вантажопотік. Уже з травня обсяги перевалки різко просіли, а великі трейдери почали йти в сусідні приватні термінали, насамперед у ТІС. І це найпоказовіший момент в усій історії. Бо ринок для всіх однаковий. Якби проблема була у війні, логістиці чи ситуації з ГЗК, падіння фіксували б усі учасники ринку. Але приватні термінали продовжують збільшувати обсяги, а державний порт за Литвинова — втрачає вантажі.

Особливо важко ситуація вдарила по докерах. Люди працюють на сдільній оплаті: немає перевалки — немає зарплати. За перші дні травня порт обробив близько 100 тисяч тонн при плані понад мільйон тонн. Це приблизно десять відсотків виконання. Для підприємства такого масштабу подібні показники означають уже не спад, а фактичний обвал роботи.

На цьому тлі керівництво продовжує розповідати про «контрольовану ситуацію». Хоча всередині самого порту співробітники вже відкрито говорять про параліч управління. Поки Литвинов займається скасуванням тендерів та безкінечними «переглядами умов», підприємство втрачає гроші, клієнтів і рештки стійкості.

Окремі питання викликає сама історія призначення. Артем Литвинов прийшов у порт як людина з так званого «бек-офісу» Олексія Кулеби. І за 50 днів його роботи порт встиг зірвати закупівлю електроенергії на 200 мільйонів гривень, почати закуповувати дизель за завищеними цінами, втратити значну частину перевалки та підвести стратегічне підприємство до ризику роботи на генераторах.

За інформацією джерел, тим, що відбувається, уже зацікавилися правоохоронні органи. Бо ситуація давно вийшла за межі звичайної управлінської некомпетентності. Коли стратегічний державний порт під час війни залишається без стабільного контракту на електроенергію, втрачає вантажі на користь приватників і водночас переплачує за паливо, це вже виглядає як пряме руйнування роботи підприємства.