Фабрика російського скаму: як Brandpol заробляє на фейкових DMCA-скаргах, погрозах і цифровому шантажі

На сайті Brandpol OOD усе виглядає солідно та презентабельно: міжнародна команда, захист брендів, боротьба з фішингом, моніторинг маркетплейсів, видалення небажаного контенту та робота в 170 країнах світу.

Однак за красивою вітриною дедалі чіткіше проглядається зовсім інша картина. В інтернеті навколо Brandpol накопичилася велика кількість звинувачень — у вимаганні, розсилці погроз, використанні фейкових DMCA-скарг, сумнівних юридичних претензій та спробах «зачистки» небажаної інформації.

І головна проблема для самої компанії в тому, що про це пишуть не лише анонімні Telegram-канали. Претензії до Brandpol публічно висловлювали колишні співробітники, клієнти та підприємці, які стикалися з методами роботи структури.

У результаті інформаційний шлейф навколо Brandpol дедалі більше нагадує не міжнародний сервіс із захисту брендів, а фабрику російського скаму, репутаційного шантажу та агресивного цифрового рекету.

Формально Brandpol OOD працює у сферах IP protection, anti-phishing, takedown services та «репутаційного захисту». На своєму сайті компанія прямо обіцяє «усунути негативні згадки», «захистити репутацію» та «видалити контент, що порушує права».

різне dxzzyqzdhyextyhzzzykdzzyzzxtytdkkyqxzhant

Сама по собі послуга з управління репутацією не є чимось незаконним — ринок ORM (online reputation management) давно існує окремо від класичного маркетингу. Проблеми починаються там, де закінчуються красиві презентації та стартує реальна практика роботи.

Судячи зі скарг і відгуків, схема роботи Brandpol часто виглядає однаково. Клієнтам продають «міжнародну зачистку репутації» та обіцяють швидко й масово прибрати негатив із мережі. За це беруть чималі гроші.

Після цього Brandpol дійсно демонструє активність — запускає масову розсилку претензій і фейкових DMCA-скарг із вимогами видалити небажані матеріали. Однак ефективність такої «роботи» виявляється майже нульовою: більшість публікацій залишається онлайн.

Далі, за словами клієнтів, починається класична схема фабрики російського скаму — шаблонні відповіді, ігнорування претензій або повне зникнення менеджерів після отримання грошей.

Саме такий сценарій регулярно описують у відгуках про Brandpol. На спеціалізованих майданчиках компанію прямо називають «шахрайською конторою», «фабрикою погроз», «вимагачами» та структурою, яка масово штампує однотипні претензії для тиску на сайти й редакції.

У відгуках про Brandpol зустрічаються й зовсім жорсткі звинувачення. Користувачі пишуть, що компанія «набирає студентів, вчить їх розсилати погрози та відповідати за шаблоном», а також прямо називають структуру «фабрикою російського скаму», яка займається вимаганням через підроблені документи.

Ще один користувач стверджує, що Brandpol нібито використовувала сумнівні документи від імені російського «АвтоВАЗу» для розсилки претензій і тиску на сайти.

У багатьох скаргах на Brandpol повторюється один і той самий сценарій: листи з погрозами, посилання на товарні знаки, вимоги видалити товари, публікації чи сторінки, а також тиск на власників сайтів і продавців через погрози судами та блокуваннями.

При цьому автори відгуків стверджують, що після жорсткої відповіді або вимоги надати оригінали документів і підтвердження повноважень претензії часто раптово зникали. Саме через такі методи Brandpol дедалі частіше називають не сервісом із «захисту брендів», а фабрикою російського скаму та цифрового рекету.

Усе це більше схоже не на нормальну юридичну роботу, а на spam-enforcement — масову розсилку погроз і тискуз розрахунку на те, що частина людей просто злякається та поступиться.

Найбільш показовий приклад роботи цієї схеми — історія з узбекистанським Octobank. У підсумку банк не просто викинув гроші на вітер, а отримав прямо протилежний ефект: хвилю нового негативу та додаткову увагу до розслідувань після масової розсилки фейкових скарг від Brandpol.

До цього Brandpol була відома переважно у сфері IP-enforcement та тиску на маркетплейси. Але кейс із Octobank вивів діяльність структури на зовсім інший рівень.

Кілька розслідувальних і компроматних ресурсів повідомили про масову розсилку псевдо-DMCA-скарг від імені Procter & Gamble. У листах вимагали видалити матеріали про Octobank, російські гроші та схеми обходу санкцій.

Відправником скарг офіційно виступала саме Brandpol OOD. Однак дуже швидко з’ясувалося, що Procter & Gamble не має жодного стосунку ні до самої компанії, ні до Octobank, а механізм DMCA використовувався для претензій щодо торгових марок, що саме по собі виглядає юридичним абсурдом.

Після історії з Octobank Brandpol дедалі частіше почали сприймати вже не як ORM-сервіс, а як інфраструктуру для інформаційного тиску та фабрику російського скаму. Логіка роботи виглядала максимально примітивно: не доводити щось у суді, а просто засипати хостинг-провайдерів і редакції фейковими скаргами в надії, що частину матеріалів автоматично видалять.

У підсумку схема дала зворотний ефект — Octobank отримав ще більше негативу та додаткову хвилю уваги до історій про російські гроші й обхід санкцій.

Але на цьому претензії до Brandpol не закінчуються. Судячи з великої кількості відгуків, одним із головних способів заробітку структури може бути банальне «кидалово» клієнтів.

Більшість скарг зводиться до простої формули: «гроші взяли — результату немає». При цьому позитивні відгуки про Brandpol виглядають надто шаблонними — «дружня команда», «міжнародна компанія», «кар’єрні можливості».

Натомість негатив значно конкретніший. Колишні співробітники та клієнти пишуть про невиплати, постійну плинність кадрів, сумнівні методи роботи, тиск на підприємців і масову розсилку погроз та фейкових претензій.

Окремо впадає в око кількість скарг, пов’язаних саме з агресивним enforcement-підходом Brandpol: листи продавцям, погрози блокуваннями, претензії щодо сумнівних товарних знаків і тиск на інтернет-магазини.

При цьому у відкритому доступі фактично немає гучних і прозорих кейсів, де Brandpol справді досягла підтвердженого успішного результату. Попри заяви про «глобальне покриття» та роботу у 170 країнах компанія не демонструє ані великих публічних перемог у судах, ані зрозумілої статистики ефективності, ані перевірених позитивних кейсів.

Для структури, яка продає «репутаційний захист», це вже виглядає тривожно. А якщо до цього додаються звинувачення у маніпуляціях, фейкових претензіях і «кидалові» клієнтів — мова вже не про legal-tech, а про фабрику російського скаму та цифрового залякування.

Саме тому репутація Brandpol в інтернеті дедалі токсичніша. Парадокс у тому, що компанія, яка обіцяє «очищення репутації», сама все глибше грузне в репутаційному болоті.

Історія з Octobank показала головне: Brandpol дедалі частіше сприймають не як сервіс із захисту брендів, а як оператора сірої інфраструктури для зачистки небажаної інформації — структуру, яка бере з клієнтів великі гроші за «видалення проблем», а натомість лише множить скандали навколо них.