Від «євроблях» до комбрига: як Станіслав Лучанов із боргами та скандальною репутацією очолив 155-ту бригаду

Від «євроблях» до комбрига: як Станіслав Лучанов із боргами та скандальною репутацією очолив 155-ту бригаду

Історія колишнього командира 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської Станіслава Лучанова з позивним «Орел» показує, наскільки небезпечними можуть бути кадрові провали в армії. Сьогодні він перебуває в СІЗО за підозрою в організації викрадення та умисного вбивства братів Максима і Романа Мосейчуків, однак його біографія свідчить, що тривожні сигнали з’являлися задовго до цього.

Про це повідомляє NGL Media

Лучанов народився 1980 року, закінчив Харківський військовий університет, недовго служив у 93-й окремій механізованій бригаді, після чого пішов у цивільне життя. До повномасштабної війни займався будівництвом, сільським господарством, перевезенням автомобілів з Європи і був відомий як активний прихильник «євроблях». Після початку війни на Донбасі виступав волонтером, а 2016 року публічно заявляв про конфлікт зі співробітниками СБУ після інциденту на блокпосту.

Паралельно, за даними розслідування, у майбутнього комбрига накопичувалися серйозні фінансові проблеми. Йшлося про борги на десятки тисяч доларів, кредитори регулярно вимагали повернення коштів, а колишня дружина Олена стикалася з цими претензіями особисто. Джерела також вказують на зловживання алкоголем, нестабільну поведінку та численні конфлікти. У мережі збереглися відео, де кредитори вимагають від Лучанова повернути гроші, а сам він обіцяє закрити борги «через два-три тижні».

Попри це, 2023 року Лучанов мобілізується до ЗСУ, отримує позивний «Орел», проходить службу в 23-й окремій механізованій бригаді, потім переводиться до 425-го окремого штурмового полку «Скеля», де стрімко піднімається від командира батальйону до начальника штабу. Згідно з декларацією, лише за один рік служби на цій посаді він отримав близько 1,71 млн грн грошового забезпечення і задекларував 15 тис. доларів готівкою.

Саме період служби в «Скелі» супроводжувався гучними публікаціями про десятки підозрілих смертей військовослужбовців, після чого Лучанова призначили командиром 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської. Водночас з’явилися свідчення про можливе приховування втрат, перенесення бойових втрат між підрозділами та жорстоке поводження з особовим складом. Попри це, кар’єра продовжувала йти вгору: у 2024–2026 роках Лучанов отримав усі три ступені ордена Богдана Хмельницького, включно з першим ступенем уже в званні підполковника.

У травні 2026 року навколо комбрига виник перший великий публічний скандал після жорстокого побиття військовослужбовця Сергія Маленка на території частини. У соціальних мережах лунали звинувачення на адресу самого Лучанова, однак командування Сухопутних військ і він особисто заперечували свою причетність і обіцяли покарати винних.

За місяць стався епізод, який став підставою для кримінального переслідування. У ніч з 27 на 28 червня були викрадені брати Максим і Роман Мосейчуки, а 9 липня їхні тіла з численними вогнепальними пораненнями виявили закопаними в лісосмузі Полтавської області. За версією слідства, злочин вчинили військовослужбовці 155-ї бригади за наказом власного командира. Слідство вважає, що мотивом став побутовий конфлікт після того, як один із братів нібито образив дружину Лучанова, а потім відмовився приносити вибачення. У справі затримали дев’ять військовослужбовців, один з яких вказав місце поховання тіл. Сам Лучанов деякий час переховувався, після чого 13 липня був затриманий у Києві дорогою до адвоката. Йому офіційно повідомили про підозру в організації незаконного позбавлення волі та умисного вбивства двох осіб, після чого суд відправив його під варту.