Індустрія шахрайських кол-центрів в Україні може приносити до 1 мільярда доларів на місяць, — дослідження

Індустрія шахрайських кол-центрів в Україні може приносити до $1 млрд на місяць, а кількість зайнятих у ній оцінюється приблизно в 60 тисяч осіб — це близько двох третин банківського сектору країни. При цьому лише 10–15% жертв таких центрів — росіяни. Решта — жителі України та європейських країн.

Про це йдеться у квітневій доповіді женевської організації Global Initiative Against Transnational Organized Crime (GI-TOC), яка займається дослідженням транснаціональної організованої злочинності.

Доповідь ґрунтується на інтерв’ю з чотирма колишніми працівниками кол-центрів, депутатом, представником Української міжбанківської асоціації EMA, а також на розмовах із правоохоронцями, журналістами, активістами й аналізі відкритих джерел.

Автори називають шахрайські кол-центри однією з найприбутковіших форм організованої злочинності в Україні. За деякими оцінками, цей бізнес уже приносить більше доходу, ніж торгівля наркотиками.

У середині 2023 року в країні налічувалося від 1000 до 2000 таких центрів, хоча рейди правоохоронців могли скоротити їхню кількість приблизно на третину.

Наразі дослідники виходять із припущення, що в Україні працює близько тисячі таких «офісів». Середній центр може приносити близько $1 млн на місяць, великий — до $3 млн. Таким чином, потенційний сукупний оборот індустрії може сягати $1 млрд на місяць.

До початку повномасштабної війни головними центрами цієї індустрії були Київ і Дніпро. До кінця 2024 року лише у Дніпрі, за даними, на які посилаються автори, могли працювати близько 30 тисяч осіб.

Після початку війни злочинні мережі почали активніше переміщатися зі східних регіонів до Одеси, Житомира, Вінниці, Львівської та Закарпатської областей. Повідомлення про діяльність таких центрів надходили з усіх регіонів України, включно з окупованими територіями. У Києві, Дніпрі, Одесі та Львові окремі майданчики можуть одночасно вміщувати по 250–300 співробітників.

Автори звертають увагу на парадоксальну відкритість цього бізнесу. Кол-центри зазвичай орендують приміщення у звичайних офісних і бізнес-комплексах у центрах міст. Під час одного з розслідувань шість імовірних шахрайських центрів виявили в радіусі одного кілометра у Солом’янському районі Києва.

Співробітники GI-TOC змогли встановити адресу одного з київських центрів, вивчивши відео, які його працівники публікували в TikTok. За вивіскою кав’ярні, автомобілем, розташуванням сусідніх будівель та оголошеннями про оренду дослідники знайшли офіс приблизно на 60 робочих місць. Його оренда коштувала близько $12 тисяч на місяць.

При цьому приміщення добре захищені. У них встановлюють камери, пропускні системи та електронні ключі, наймають охорону, а для виявлення правоохоронців, журналістів і потенційних інформаторів можуть використовувати поліграф.

Телефони у працівників іноді забирають при вході, їхні дії за комп’ютерами постійно контролюють. Паролі можуть складатися з 20–30 символів, диски шифрують, а доступ до внутрішніх програм дозволяють лише з визначених IP-адрес.

Нових працівників відкрито шукають через TikTok, Telegram, OLX, Work.ua та Robota.ua. В оголошеннях пропонують роботу «менеджерами по роботі з клієнтами», «менеджерами з утримання», а інколи навіть «баристами» чи «барберами». Ознаками шахрайського офісу можуть бути висока зарплата без досвіду, щотижневі виплати, спілкування після першого контакту виключно через Telegram і надання житла для іногородніх співробітників.

Особливо активно вербують молодь. Бажаний вік кандидатів — від 15 до 28 років. За даними учасників парламентського розслідування, значну частину рядових операторів можуть становити підлітки віком 14–20 років.

Один зі співрозмовників GI-TOC розповів, що йому запропонували таку роботу, коли йому було 15 років. Старші знайомі демонстрували гроші й переконували, що він також зможе швидко розбагатіти. Уже наступного дня вони привезли до кол-центру одразу п’ятьох підлітків. Деякі кандидати розуміють, чим їм доведеться займатися, інших заманюють під виглядом легальної роботи. Одній співробітниці повідомили, що вона торгуватиме криптовалютою. Лише отримавши доступ до системи й побачивши, що для пошуку жертв використовується сайт знайомств Badoo, вона зрозуміла, що потрапила до шахрайського центру.

Іншого підлітка запросили «розносити листівки». На співбесіді йому запропонували телефонувати людям в інших країнах.

Обіцяні зарплати часто не відповідають реальності. Одній працівниці замість заявлених $800–1000 заплатили близько $200, пояснивши, що решту вона має заробити відсотками від «продажів». Іншому співробітнику обіцяли 1500–2000 грн на день, але фактично платили по 300 грн.

Водночас окремі шахраї справді можуть заробляти великі суми. Авторам розповідали про оператора, який отримав 100 тисяч грн за день, і про співробітника, який заробив 300 тисяч грн за тиждень. Однак колишня працівниця центру назвала такі випадки винятком.

Робота побудована за жорсткою ієрархією. Спочатку так звані «холодники» телефонують сотням потенційних жертв. Якщо людина виявляє зацікавленість, розмову передають досвідченішому «клоузеру», який має переконати її переказати гроші, встановити програму віддаленого доступу або надати банківські дані.

Адміністратори центрів підтримують зв’язок із власниками, яких рядові працівники зазвичай ніколи не бачать. Така структура дозволяє власникам залишатися осторонь, тому навіть ліквідація окремого офісу не завдає серйозної шкоди всій мережі.

За даними дослідження, більшу частину центрів контролюють лише три великі мережі. Їхні власники мають частки одразу в кількох «офісах» у різних містах і навіть за межами України. Дві з трьох найбільших мереж автори пов’язують із представниками традиційної організованої злочинності — дніпровськими угрупованнями та організацією «Хімпром», яка раніше спеціалізувалася на виробництві синтетичних наркотиків.

Невеликий український офіс із 25–30 співробітників, який працював по Росії, мав приносити щонайменше пів мільйона рублів на день. Один оператор телефонував 200–300 особам, приблизно третина з них вступала в розмову, а до переказу грошей вдавалося довести близько семи.

Деякі центри здійснюють до п’яти тисяч дзвінків на добу. Лише близько 0,1% потенційних жертв залишаються на лінії довше десяти хвилин, однак саме такі розмови найчастіше закінчуються втратою грошей.

Співробітники можуть працювати по 12 годин шість або сім днів на тиждень. Для обслуговування різних часових поясів організовують денні та нічні зміни. В офісах діє система штрафів за запізнення, тривалі перерви й навіть неправильну вимову слів. За працівниками постійно стежать, а плани регулярно підвищують.

Звільнитися іноді складніше, ніж влаштуватися на роботу. Рядових операторів можуть відпускати відносно вільно, але успішних «клоузерів», які приносять великі гроші, утримують погрозами, шантажем і насильством. Один із колишніх співробітників розповів, що людей, які намагалися перейти до конкурентної мережі, могли бити або вивозити до лісу.

«Якщо хороший співробітник іде без дозволу, його можуть знайти й покарати. Їх били дротом до крові, а іншим показували фотографії», — розповіла колишня працівниця відділу кадрів.

Робота в таких центрах змінює людей. Вони стають жорстокішими, жадібнішими й байдужими до чужих проблем, а постійна брехня перетворюється на звичку. Одна з колишніх співробітниць назвала роботу в кол-центрі моральною та психологічною деградацією. Навіть коли жертвами ставали росіяни, вона не могла виправдати обман літньої жінки, яка відкладала гроші на власний похорон.

Однією з причин стійкості цієї індустрії автори називають покровительство з боку поліції та прокуратури. За «кришу» центри, за даними співрозмовників дослідження, можуть платити від $10 тисяч до $15 тисяч на місяць.

Колишні працівники розповідали про поліцейські рейди, після яких офіс закривався лише на один день.

«Поліція закрила кол-центр, усіх вигнали. Співробітники отримали вихідний, а наступного дня все повернулося до звичайної роботи», — розповів один із них.

Депутат, який брав участь у парламентському розслідуванні, стверджував, що перед приїздом комісії місцеві центри припиняли роботу на два-три дні. За його словами, витоки інформації могли надходити від правоохоронців.

У доповіді розрізняють «сірі» та «чорні» центри. Перші не мають офіційного покровительства, але дотримуються неформального правила й працюють лише проти Росії. Другі платять за захист і ошукують людей незалежно від їхнього громадянства.

За словами депутата, існувала непублічна домовленість із двома правоохоронними структурами, згідно з якою підконтрольні їм центри мали працювати проти РФ, але не проти України та дружніх Києву країн. Водночас автори доповіді зазначають, що у 2022–2023 роках на Росію припадало не більше 10–15% шахрайських дзвінків, а більшість жертв перебували в Україні або країнах ЄС.

Шахраї використовували війну для створення нових схем. Вони пропонували неіснуючу допомогу від міжнародних організацій, збирали кошти на фіктивні благодійні проєкти, продавали військове спорядження та ліки, обіцяли вивезти людей із небезпечних районів.

У родичів полонених і зниклих безвісти вимагали гроші за звільнення або надання інформації. Також створювали фальшиві збори на закупівлю військового обладнання. Літнім людям телефонували від імені правоохоронців, звинувачували їх у державній зраді й вимагали заплатити, щоб «врегулювати ситуацію».

Ошукували й українських біженців, зокрема за кордоном. Автори виявили оголошення російською та українською мовами про набір працівників в інших європейських країнах. Це може свідчити про перенесення частини центрів за межі України.

Жертв пов’язаних з Україною кол-центрів зафіксували щонайменше у 29 країнах. Англомовні ринки вважаються найприбутковішими. Тому деякі центри наймають викладачів іноземних мов і створюють окремі підрозділи для різних країн. Шахраї використовують підроблені інвестиційні платформи, романтичні знайомства та дзвінки від імені банків, поліції й державних органів.

Жертв переконують встановити AnyDesk або TeamViewer, завантажити фальшивий банківський застосунок, передати керування номером телефону або самостійно переказати кошти на вказаний рахунок.

При цьому вже широко застосовується штучний інтелект, який дозволяє клонувати голоси, створювати дипфейки, автоматично перекладати розмови й обходити процедури перевірки особи. Спеціальні програми за лічені секунди формують підроблені банківські листи зі справжніми даними жертви, печатками та підписами.

Для пошуку відповідних цілей купують бази людей, які цікавляться кредитами, інвестиціями, азартними іграми та криптовалютою. Завдяки витокам даних шахраї отримують відомості про банківські картки, паролі, родичів і контакти потенційної жертви. Це дозволяє оператору під час дзвінка демонструвати знання особистих подробиць і швидше завойовувати довіру людини.

Паралельно розвивається модель «злочину як послуги». Готовий кол-центр можна зібрати з програм, інструкцій, сценаріїв розмов, баз даних і сервісів із відмивання грошей, які продаються в інтернеті. За оцінкою авторів, невдовзі для запуску власної шахрайської схеми буде достатньо кількох тисяч доларів, а значну частину розмов зможуть вести боти.

На думку авторів, у майбутньому великі офіси можуть стати менш помітними. В Одесі, за даними співрозмовників GI-TOC, багато операторів уже працюють із дому, використовуючи, зокрема, Starlink, і збираються разом лише для навчання та нарад.