Цифровий гачок: Як російські спецслужби вербують «одноразових агентів» у Німеччині через месенджери та соцмережі

Цифровий гачок: Як російські спецслужби вербують «одноразових агентів» у Німеччині через месенджери та соцмережі

Російські спецслужби вже давно відмовилися від романтичного флеру класичного шпигунства часів «холодної війни». Замість кадрових офіцерів під глибоким прикриттям та дипломатичним імунітетом у Європі розгортається зовсім інша мережа — дешева, анонімна й цинічна. Це так звані «одноразові агенти» (Wegwerfagenten), яких вербують через соціальні мережі для виконання брудних завдань, а потім кидають напризволяще при першій же небезпеці.

Масштаби цієї загрози вирішила з’ясувати команда журналістів, провівши безпрецедентне розслідування. Протягом цілого року репортери працювали під прикриттям, видаючи себе за проросійських активістів та найманців, готових виконувати завдання Кремля. Як повідомляє німецький телеканал RTL, журналісти на власному досвіді переконалися, наскільки легко Москва знаходить виконавців прямо посеред Німеччини та як швидко дрібні цифрові доручення переростають у підготовку диверсій і прямі погрози вбивством.

Масштабна операція під прикриттям довела, що грізна диверсійна машина Москви в Європі настільки примітивна й дешева, що розкрити її до останнього мачете може один журналіст зі смартфоном у руках.

Приводом для початку настільки ризикованого експерименту стали системні інциденти, які останніми роками струшують сферу безпеки ФРН. Ще на початку серпня спроба підриву українських вантажних літаків в аеропорту Лейпциг/Галле за допомогою вибухових пристроїв у посилках знову поставила перед німецьким суспільством незручне питання: чи не стала країна ареною відкритої гібридної війни, де інфраструктуру атакують руками випадкових найманців? Розслідування підтвердило найгірші підозри експертів.

Працюючи в тісній координації з правоохоронними органами та адвокатами з міркувань безпеки, журналісти отримували замовлення через месенджер Telegram. За виконання завдань російські куратори розраховувалися анонімно — криптовалютою Bitcoin. Журналістка RTL  Анжеліка Герай створила повноцінну цифрову ідентичність «проросійської блогерки Каті», яка швидко привернула увагу місцевих кіл, що симпатизують політиці Володимира Путіна.

Журналістка RTL  Анжеліка Герай. Фото: RTL

Цифрова пастка та проросійська тусовка

Створений журналісткою фейковий профіль блогерки «Каті» майже миттєво потрапив у поле зору лідерів думок проросійського середовища Німеччини. Одним із перших на контакт пішов Йовіца Йович — помітна постать у TikTok із понад 35 тисячами підписників, який одночасно є членом партії «Союз Сари Вагенкнехт» (BSW). Ця політична сила відома своєю критикою антиросійських санкцій та закликами припинити оборонну допомогу Україні.

Після телефонних розмов «Катя» домовилася про особисту зустріч із блогером за вечерею. У неформальній обстановці, перебуваючи в автомобілі, Йович не лише відкрито вихвалявся своєю медійною активністю на користь РФ, а й проговорився про негласну співпрацю з російськими спецслужбами. Його зізнання прозвучали напрочуд цинічно: спочатку він намагався жартувати, мовляв, «я не стверджую, що російська розвідка бере участь, бо зараз прикидаюся дурником», але на пряме запитання додав: «Теоретично я цього не знаю. А от практично — знаю точно».

Коли розслідування вийшло на фінішну пряму і журналісти звернулися до Йовича вже відкрито за офіційним коментарем, його риторика кардинально змінилася. Блогер почав заперечувати будь-які зв’язки з російськими спецслужбами, відкинув причетність до дезінформаційних кампаній та запевняв, що займається виключно «просвітницькою діяльністю». Тим часом керівництво партії BSW поспішило дистанціюватися від скандального однопартійця, заявивши, що Йович є простим рядовим членом без керівних посад, пообіцявши водночас вивчити інцидент.

Цей епізод наочно демонструє механіку кремлівського впливу: пропаганда в соціальних мережах не існує у вакуумі. Вона тісно переплетена з маргінальними політичними рухами та координується кураторами, які під виглядом «альтернативної точки зору» створюють сприятливе інформаційне тло для диверсій і шпигунства.

Від фотографій до мачете

Завдання, які куратори скидали агентам-початківцям у Telegram, на перших етапах виглядали буденно й обіцяли легкий заробіток: зробити фото будівлі, забрати посилку, купити локальну SIM-карту. Проте за цим примітивним фасадом ховається ретельно вибудувана система. Усі ці дії є лише окремими пазлами масштабних розвідувальних або диверсійних операцій, які несуть за собою серйозну кримінальну відповідальність.

У процесі експерименту репортерам доручали стежити за офісом правозахисної організації, збирати дані про співробітника опозиційної партії ХДС (CDU), інфільтруватися в партійні структури та вивідувати відомості про діяльність провідних німецьких оборонних підприємств. Кураторів цікавило все: логістика, персонал, внутрішній розпорядок роботи заводів, які постачають техніку для ЗСУ.

Паралельно журналісти детально реконструювали схеми саботажу, подібні до тих, що готувалися в аеропорту Лейпциг/Галле, де два роки тому спеціально підготовлені посилки мали спалахнути прямо на борту вантажних літаків. Для збору інформації розслідувачі навіть виїжджали до Литви, де зустрілися з одним із затриманих найманців, звинувачених у роботі на російські структури.

Особливо моторошною виявилася зустріч журналістів із німецьким збройовим менеджером Стефаном Туманном, чиє підприємство виробляє дрони для української армії. Чоловік був змушений перейти на нелегальне становище та повністю змінити спосіб життя через полювання, оголошене на нього Москвою. Як розповів Туманн, щонайменше двоє завербованих Росією агентів вистежували його й вели постійне стеження. Коли німецькі спецслужби затримали одного з них, у підозрюваного виявили мачете, що свідчить про готовність Кремля перейти від збору даних до фізичної ліквідації ключових фігур оборонного сектору Європи.

«Якщо спробуєш утекти — отримаєш кулю»

Гібридна стратегія сучасної Росії поєднує в собі дешеву робочу силу, кібератаки, прицільний промисловий шпіонаж, терористичні методи та інформаційні диверсії. Головна перевага цієї тактики для Москви полягає в тому, що юридичний та прямий зв’язок між реальними замовниками на Луб’янці та кінцевими виконавцями вкрай складно довести в суді.

Однак ілюзія безпеки для тих, хто погоджується на співпрацю з російськими спецслужбами, розвіюється дуже швидко. Це на власному досвіді відчула репортерка Анжеліка, коли її легенда блогерки почала тріщати по швах. Як тільки куратори запідозрили неладне, уся удавана ввічливість миттєво зникла, поступившись місцем відвертому кримінальному терору.

На голосову пошту журналістки надійшло пряме повідомлення з погрозою вбивства: «Якщо спробуєш утекти — отримаєш кулю». Лише завдяки заздалегідь розробленому спільно з правоохоронцями протоколу безпеки та оперативним заходам команду вдалося вберегти від розправи. Цей фінал ставить жирну крапку в будь-яких романтичних уявленнях про роботу на російські структури.

Розслідування німецьких журналістів показало правду, яку європейському суспільству складно прийняти: війна Росії проти демократичного світу вже давно точиться на вулицях Берліна, Лейпцига чи Франкфурта. І головним ресурсом у цій неоголошеній війні стають звичайні європейці, готові за кілька сотень євро у біткоїнах поставити під загрозу безпеку власних міст, навіть не усвідомлюючи, що для своїх кремлівських господарів вони завжди залишатимуться лише одноразовим матеріалом.