Победа над «кое-кем». Президенту Зеленскому стоит попробовать ответить на ключевой вопрос — так почему же ЕС не демонстрирует «железную поддержку» Украины?
Можливо, тому що «дехто» в керівництві України бореться з Путіним вмовляннями припинити агресивні дії та навіть боїться назвати ворога по імені, щоб не псувати з агресором особистих стосунків?
Можливо, тому що «дехто» на Банковій не коментує загибель українських воїнів на фронті та каже, що у нас велике перемир’я, і веде себе так, ніби нічого важливого на фронті не відбувається?
Можливо, тому що навіть на річницю збитого росіянами Боїнга МН-17 президент Зеленський не написав, хто саме це зробив та хто має за це відповідати у суді перед нашою країною в тому числі?
Можливо, тому що «дехто» в керівництві України призначив проросійського політика на посаду начальника комітету по розвідці при президенті України та провалив усі розвідувальні операції проти Росії , в тому числі спільні з НАТО?
Можливо, тому що керівництво України тільки на словах каже про реформи і шлях до ЄС та НАТО, а насправді структури оборони та безпеки залишаються «совковими» і нема стратегії реформи армії?
Ніколи не будуть надійні союзники у країни, керівництво якої вимагає захисту від інших, і мало що робить для свого власного захисту.
Ніколи не буде потрібної допомоги у тих, хто стоїть у позі жертви та безпорадно благає агресора зупинити злочини.
«Залізна підтримка» ЄС буде у України тільки коли ми самі продемонструємо власну «залізну волю» дати відсіч Путіну, якщо ми покажемо, як ефективно чинити опір. Саме опір Росії підняв хвилю підтримки України у війні, саме готовність йти до кінця у боротьбі за незалежність.
Для початку треба перемогти в собі цього «Дехто», перестати його лякатись, назвати речі у війні своїми іменами. А тоді буде доречно робити закиди комусь іншим.
Це наша війна, і це нам треба бути чесними перед самим собою. Перемога над словом «Дехто» — це перший крок для перемоги України.