Оксана Забужко поділилася своїм топом українських романів десятиліття

Серед численних пропозицій, як скрасити своїм підписникам карантин, дедалі частіше надходять прохання – ділитись улюбленими книжками.

Roger that, намагатимусь (хоча вільного часу в мене на карантині зовсім не побільшало).

Сьогодні – моя улюблена п’ятірка українських романів 2010-х рр. (ні в якому разі не спроба щось там підсумовувати, а просто 5 наших актуальних романів, які стали для мене за ці роки найрадіснішими читацькими відкриттями – і якими я не раз уже й ділилася, за різних оказій, а тут тільки зводжу докупи):

1. Сергій Сингаївський. "Дорога на Асмару";

2. Тамара Горіха Зерня. "Доця";

3. Володимир Лис. "Століття Якова (прим.: забудьте той нікчемний серіальчик, що зняли за ним "плюси" у 2015-му, – читайте книжку, вона хороша);

4. Оксана Луцишина. "Любовне життя" прим.: хто не читав – назва іронічна, насправді це роман про еміґрацію, але на рівні "тонких матерій");

5. Богдан Жолдак. "Під зіркою Лукаша" (прим.: це не зовсім роман у "класичному" сенсі, винайдений Жолдаком жанр – мікст мемуару, біографії й "документального роману" – вартує окремої розвідки, але я наполягаю, що це таки роман, і читається він нічим не гірше за якого-небудь "Графа Монте-Крісто", тим більше, що всі персонажі тут реальні, а головний – Микола Лукаш – є не тільки філологічним генієм, а ще й ідеальним "авантюрним героєм" в умовах тоталітарної доби).

Бонус до пункту 1 – відео нашої з автором Сергієм Сингаївським розмови на Книжковому Арсеналі-2017 в рамках моєї на ньому 4-денної кураторської програми "Розкажи мені про мене".

Цього травня Книжкового Арсеналу не буде, і це добра нагода дослідити попередні для тих, хто пропустив цю сторінку нашого недовгого – тільки-тільки повітря були в груди набрали! – "культурного відродження", та пригадати собі #за_що_ми_воюєм.