Мова піде про законопроект №2708, який був зареєстрований ще у квітні минулого року та погоджений усіма належними комісіями Верховної ради. Включають у порядок денний його у ті дні, коли народні обранці майже не приходять на роботу, але наступного дня, всупереч вимогам регламенту законопроект так і не потрапляє до порядку денного.
Законопроект №2708 передбачає вилучення статті 391 з Кримінального кодексу України, яку правозахисники й активісти нарекли «гулагівською».Тієї самої статті, яка передбачає позбавлення волі на строк до трьох років за непокору ув’язненого вимогам адміністрації установи відбування покарання. На перший погляд, формулювання виглядає доречним у практиці роботи з в’язнями і нібито є механізмом регулювання їх поведінки. Насправді ж, закон суперечить європейським нормам поводження з ув’язненими, та є пережитком сталінізму, який відмінили у всіх країнах пострадянського простору, зокрема й у Росії.
За словами співавтора законопроекту, експерта «Реанімаційного пакету реформ» Михайла Серебрякова, стаття 391 ККУ фактично передбачає кримінальну відповідальність за адміністративне правопорушення. Тобто засудженому додають до термiну від 1-го до 3-х років позбавлення волі за незастелене ліжко, неприбрану тумбочку та інші дрібні проступки. «Незважаючи на протиріччя нормам європейської практики і безглуздість застосування цієї статті, вона досі існує, зокрема і як інструмент масштабної корупції через шантаж її застосування», - говорить Михайло Серебряков. Станом на 2015 рік експерт зафіксував більше 500 вироків за ст. 391 ККУ. Михайло Серебряков упорядкував у таблиці близько 200 з них, аби не лише народні обранці, а й будь-хто міг переконатися в абсурдності подібних прецедентів.
Як запевняють колишні в’язні, які пережили катування у колоніях, статтю 391 використовують і як метод розправи над тими, хто протестує проти незаконних дій адміністрації установи або наважується розповісти про них комусь. Експерт Громадської організації по захисту прав людини Олег Цвілий розповідає про один з останніх випадків переслідування тих, хто не може терпіти нелюдського ставлення до себе.
«Мазур Дмитро Васильович 1980 р.н. відбував покарання у Замковій виправній колонії №58 (м. Ізяслав). У 2014 році колонію відвідала з перевіркою моніторингова група правозахисників. Засуджені, зокрема й Дмитро, розповіли правозахисникам про свавілля адміністрації. Після від’їзду комісії до Дмитра та інших засуджених застосували спецзасоби і закрили до карцеру. Через кілька діб Дмитра вночі замотали скотчем і вивезли через Вінницький СІЗО в Дрогобицьку виправну колонію №40, де також помістили до карцеру. В цій колонії на нього завели кримінальну справу за ст. 391 ККУ. Потім його вивезли до Львівського СІЗО, де він знаходиться вже більше 10 місяців», - розповів Олег Цвілий.
За словами Олега, 18 березня Мазур розпочав голодування через затягування судового розгляду сфабрикованої проти нього справи. А гальмування судового процесу відбувається й через те, що засудженого не доставляють в суд протягом трьох місяців, фальсифікуючи документи про те, що він нібито відмовляється від етапування.
«І таких випадків дуже багато, оскільки окремі статті чинного законодавства у сфері пенітенціарної служби слугують фундаментом для корупції і катування в’язнів. А стаття 391 ККУ дає можливість робити з в’язнів рабів, адже кожен з них боїться, що йому «накинуть» ще 3 роки. Ув’язнених змушують працювати безкоштовно по 18 годин і робити все, що скажуть. Я думаю, що за один рік не можна кардинально реформувати «пенітенціарку», але треба хоча б привести закони у відповідність до гуманних, загальнолюдських цінностей», - говорить Олег Цвілий.
Співавтор законопроекту №2708 Михайло Серебряков наголошує й на тому, що статтю можуть застосовувати необмежену кількість разів. «Наприклад, якщо людину засудили на 2-3 роки за дрібну крадіжку, то «завдяки» статті 391 вона взагалі може ніколи не вийти з колонії. У цьому й полягає пережиток сталінізму, який зі ст. 183 КК 1960 року був у дещо зміненому вигляді продубльований у Кримінальний кодекс, прийнятий в Україні у 2001 році», - розповідає Михайло.
Адміністрації колоній на сьогодні виступають проти прийняття законопроекту, наполягаючи на тому, що це може стати причиною хуліганства з боку в’язнів і початку тюремних бунтів. Експерт Харківської правозахисної групи, співавтор згаданого законопроекту Андрій Діденко говорить, що адміністрації колоній мають безліч різних механізмів впливу на засуджених, а за тюремні бунти окремо передбачена кримінальна відповідальність. «Для адміністрацій колоній передбачено різні способи покарання за правопорушення – карцери, догани (у деяких випадках ув’язнений позбавляється права на умовно-дострокове звільнення), ДІЗО (дисциплінарний ізолятор), ДПК (дільниця посиленого контролю), можна змінити режим перебування на більш суворий тощо. Але я думаю, що результативніше було б впровадити якусь мотиваційну практику для ув’язнених, наприклад, якісь вихідні тощо. Також потрібно упорядкувати й прописати вичерпний чіткий перелік тих дій в’язнів, за які для них передбачено конкретне покарання», - говорить Діденко.
Незважаючи на важливість та передбачувану результативність законопроекту №2708, експерти визнають, що це буде лише маленький крок у процесі реформування пенітенціарної системи України. Корупція та експлуатація засуджених, тортури можуть бути викорінені з реальності українських колоній лише в результаті комплексних та послідовних змін, зокрема законодавчих. Засуджені та правозахисники очікують на виведення лікарень з підпорядкування адміністраціям колоній, деталізацію та фіксацію трудових стосунків з в’язнем, ліквідацію оперативних відділків та контроль за реалізацією прав засудженого, насамперед на медицину.
Аналізуючи перераховане, бачимо перш за все потребу в побудові такої виправної системи в місцях позбавлення волі, яка передбачала б не каральний механізм з можливістю реалізації «ініціатив» представників адміністрації закладу, а виховально-виправний з гуманними методами роботи із засудженими, який передбачає соціалізацію в’язнів та можливість їх швидкої адаптації у соціумі після відбуття покарання. Чи бачать проблеми пенітенціарної системи народні обранці, і чи готові вони на рішучі кроки задля демократизації виправного процесу та приведення його у відповідність до засад правового суспільства – дізнаємося з результатів голосування за законопроекти та під час проведення «року реформи пенітенціарної служби».
/knk.media/
28 марта 2016 г., 20:13
