Демобілізовані намагаються компенсувати збитки своїх рідних та продають воєнну амуніцію удвічі дешевше. За бронежилет вони просять 2тисячі гривень, замість 4 тисяч.
А за дороговартісну інфрачервону камеру всього 40 тисяч гривень, замість 90. Відтак, волонтери серед сотень оголошень натрапляють на продаж того, що самі ж привозили на фронт.
Про це йдеться у сюжеті журналіста проекту «Погляд на тиждень» (щосуботио 21:00 на телеканалі ZIK).
Олексій на власному досвіді переконався у потребі якісного військового спорядження. Боєць рік пробув на Сході і зараз чекає на демобілізацію. Він розповідає, що коли повертався до Львова, то не тільки залишив усе своє спорядження нещодавно мобілізованим солдатам, а ще й докупив новим бійцям того, що бракувало.
«Зараз багато хто йде на демобілізацію. Але вони не думають про своїх бойових товаришів, а тільки хочуть отримати вигоду для себе. Я вважаю, що все своє надбання необхідно передавати своїм бойовим товаришам. Потрібно думати не тільки про своє плече, а й про плече побратима.
Тим, хто зараз воює, спорядження більш необхідне. Топу потрібно ділитися і передавати майно, інакше ми не виграємо цієї війни», – переконує демобілізований військовий Олексій.
Проте також військові зазначають, що солдати на передовій вже морально виснажені. Тому іноді витрати, які понесла сім’я, щоб забезпечити бійця, дуже великі. Через це люди і продають свою амуніцію. До того ж, система передавання спорядження для подальшого використання не налагоджена.
Також майже неможливо довести, чиє спорядження продають в інтернеті. Чи це військовому придбали родичі, чи подарували волонтери. Але ті, хто возить допомогу на Схід, закликають в будь-якому випадку залишати це для наступників.
«У кожного є своє сумління. Пояснювати, що це придбали їхні родичі особисто для них – це неприпустимо. Адже це не є твоя особиста війна. Там залишаються ще твої побратими, які ризикують життям.
Тому потрібно подякувати родичам за допомогу і пояснити, що це спорядження перейде для збереження життя до іншого бійця», – зазначила співкоординатор центру забезпечення Народної Самооборони Ірина Яремко.
Серед оголошень продажу військового спорядження, волонтери часто натрапляють на придбану ними амуніцію. Життєво необхідне спорядження. Яуке вже було у використанні, продають за півціни.
Такого військового, який продавав своє спорядження, спіймали самі ж активісти. За 40 тисяч гривень демобілізований 24-ї бригади намагався продати інфрачервону камеру. На зустріч разом з волонтерами прийшли і правоохоронці. Активісти переконані, що тепловізор – не особиста річ чоловіка, а куплений за зібрані волонтерами кошти. Гроші ж колишній вояк планував витратити на власні потреби.
Тепер цю справу розглядає міліція. Активісти у свою чергу розпитують усіх волонтерів, щоб виявити, чи справді цей прилад не куплений за гроші добровольців. Проте зобов’язати повернути волонтерські речі активісти не можуть.
Також важко і юридично притягувати до відповідальність за продаж такого спорядження.
«Безумовно, якщо хтось комусь зробив подарунок, то таке майно фактично стає власністю тієї особи, яка прийняла його. Право власності полягає в праві володіти, користуватись, розпоряджатись майном, зокрема і продати його», – аналізує військовий юрист Назар Олексюк.
У Міноборони зазначають, що за волонтерські речі вони відповідальності не несуть. Військові зазначають, що відповідають тільки за своє спорядження, адже видають його під розписку. Тому військовослужбовець зобов’язаний його повернути.
У кожній частині існує комісія по обліку речового майна. Тому коли обладнання приходить в непридатність, комісія проводить інспекторське свідоцтво та визначає, на підставі чого це майно списується з обліку військової частини. Однак волонтерського майна ця комісія не облікує», – пояснив полковник, керівник Західного регіонального медіацентру Міноборони України Олександр Поронюк.
05 липня 2015 г., 19:38
