Монополії обленерго: як мільярдні тендери проходять без конкуренції та збагачують постачальників

Дані з системи “Прозорро” та від “Наших грошей”

У цих закупівлях знайшлась цікава закономірність. Майже у всіх випадках конкуренції на тендерах не було. Хоча тендери розміром у сотні мільйонів гривень і проводились по процедурі відкритих торгів.

У кваліфікаційних вимогах до учасників особливих утисків нема. Потрібно мати досвід постачання по аналогічних договорах і фінансову спроможність (виторг за останній рік) у розмірі 25-30% від очікуваної суми конкретного тендеру. В порівнянні з 2023 роком ландшафт постачальників обленерго не змінився. А це означає, що постачальники одного обленерго могли б ходити на тендери іншого й не турбуватись про розмір досвіду та спроможності.

Але конкуренти не ходять взагалі

У рідкісних випадках, коли на тендер обленерго заходив конкурент, це впливало на ціну. Наприклад, на тендерах «Сумиобленерго» з групи Костянтина Григоришина завжди була монополія фірм «Енера» того самого Григоришина і «Таргет енерджи» Вадима Проценка та Дениса Коника. Ці фірми забирали підряди рівно по очікуваній сумі (наприклад, 1,64 млрд грн). Але одного разу з якихось причин на торги розміром 1,11 млрд грн прийшов позасистемний конкурент «Ел-енерго» (основний замовник – «Дніпроводоканал»). В результаті перемогла григоришинська фірма «Таргет», але для цього їй довелось зробити знижку майже у 7 млн грн. І хоч вона й виглядає мізером на тлі загальної вартості контракту, але це принаймні більше нуля, як фактично у всіх інших випадках з нульовою конкуренцією на тендерах обленерго.

Що може пояснюватись картельною змовою власників обленерго. Вони не ходять на торги один до одного і не заважають один одному залишати гроші споживачів у власних групах.

Однак у цій історії розміром у десятки мільярдів гривень йдеться не тільки про бажання не витрачати гроші. У порівнянні з чималими контрактами інших замовників є також разюча відмінність у ціні замовленої електроенергії. Яка приносить сотні мільйонів прибутків монополістам на рівному місці.

Необхідне пояснення щодо ціноутворення е/е

Ціна електроенергії для підприємств в Україні ринкова. Тобто її купують на ринку, і оскільки її вартість постійно коливається залежно від погоди (сонячно/похмуро, холодно/тепло), можливостей імпорту (дорожче в Європі прямо зараз чи дешевше), ракетних обстрілів (відключення регіонів зменшує потребу в енергії, відповідно, вона може падати в ціні).

Споживання також коливається всередині доби. На піках від 7 до 10 ранку та від 16 до 22 вечора споживання може у півтора раза перевищувати денне і тим більше нічне. Відтак постачальники фактично купують на ринку два види енергії. Один – це так зване «базове навантаження», що йде рівним графіком. Наприклад, кожну годину йде 100 МВт-год. Така енергія робиться атомними станціями та зазвичай коштує дешевше від теплової та сонячної енергії. Її купують на так званому «ринку двосторонніх договорів» (див. ціни РДД на Українській енергетичній біржі).

Але в пікові години потрібні додаткові мегавати. І їх докуповують на так званому «ринку на добу наперед» (див. ціни РДН на «Операторі ринку»). Тут ціна може бути дуже низькою вночі та вдень, навіть нижче РДД. Але значно вище у пікові години.

Саме ця волатильність примушує учасників ринку прив’язувати свої формули ціноутворення саме до ціни РДН у кожну годину доби.

З урахуванням того, що по великих контрактах постачальники пропонують мікс загалом дешевшої енергії з РДД і дорожчої з РДН, то навіть при продажу за ціною РДН вони мають прибуток. Все, що вище РДН, – це вже фактично надприбутки. І тому хоча б у цьому влада обмежила обленерго. По їхніх контрактах постачальники без торгів отримують мільярди, але не дорожче РДН.

Наприклад, низка обленерго, які контролюються Міністерством енергетики Германа Галущенка (читай Тимура Міндіча), у своїх договорах прописують ціну 1*РДН (Чернівці 711 млн, Тернопіль 830 млн, Рівне 841 млн грн). У деяких інших обленерго цієї групи прописують знижку 10 грн з мегават-години (Кропивницький 2,47 млрд грн). Що приблизно відповідає коефіцієнту 0,999.

У групі Григоришина ціни встановлюють на рівні 0,999*РДН (Суми 1,05 млрд, Вінниця 1,68 млрд, Чернігів 1,88 млрд грн).

У інших великих замовників енергії підходи різняться. Деякі замовляють навіть дорожче від РДН. Наприклад, комунальний «Кривбасводоканал» замовив енергії на 2,17 млрд грн за ціною РДН+46 грн/МВт-год.

Але є великі замовники, які купують суттєво дешевше.

Наприклад, націоналізована «Укрнафта» замовила у державного постачальника АТ «Енергетична Компанія України» електроенергії на 2,96 млрд грн за ціною base РДН мінус 2,301%. Це видно в акті постачання як від’ємний тариф постачальника. В абсолютних цифрах це означає, що якби «Укрнафта» прописала у своїй формулі прив’язку в розмірі 1 чи 0,999*РДН, то вона б лише у листопаді по цьому контракту заплатила б на 1 мільйон гривень більше при платежі розміром 51,33 млн грн.

«Укрпошта» провела закупівлю на «Прозорро.Маркеті» за участі 13(!) конкурентів. І переможець ТОВ «Енергетично-інвестиційна група» отримав підряд з маржею мінус 0,23 грн на кіловаті від середньозваженого РДН. У порівнянні з “базовою” ціною “Укрнафти” вийшло трошки дорожче. Але все одно це значно дешевше від контрактів обленерго.

Отже, якби мільярдні торги обленерго проходили хоча б із 2-відсотковою знижкою, то загальна економія тільки на оприлюднених в «Прозорро» тендерах розміром 44 млрд грн могла б скласти 880 млн грн. І ці гроші українці не мусили б платити для збагачення власників і кураторів своїх монополістів.

Юрій Ніколов, «Наші гроші»