Шлях лісового дона

Шлях лісового дона

Новий заступник голови Держлісагентства Юрій Болоховець приховує кримінальне минуле?

П’ятниця, 18 грудня. Спливають останні дні непростого 2020. На вулицях українських міст пішоходи у масках.

В центрі столиці обурені підприємці вимагають від влади зменшити фіскальний тиск та карантинні обмеження. А у престижному ресторані «М’ясо та вино» гурт обраних лісників бучно святкує день народження нового заступника голови Державного агентства лісових ресурсів. Юрій Болоховець приймає дорогі подарунки та частує побратимів елітним алкоголем. На столі – фірмові стейки від шеф-повара – на кілька зарплат простого лісника.

На годиннику – 14:00. Самий розпал робочого дня. У сусідньому приміщенні Держлісагентства саме у цей час мали б працювати в своїх кабінетах присутні на обіді захмелілі чиновники.

Чому, спитаєте ви, у самий розпал карантинних обмежень, під час робочого дня, лісові генерали можуть спокійно гуляти в одному з найбільш престижних ресторанів? Відповідь – на поверхні. Бо такі дрібні зловживання не цікавлять нікого у цій країні. Де навіть найважчі злочини покриваються - так чи інакше. На верхівці влади зважають лиш на важливість того чи іншого суб’єкта в корупційних схемах. Усе інше – морально-етичні риси характеру, рівень знань та професійності, та навіть важкість вчинених злочинів – не тривожать кланову систему.  Тим паче – якщо йдеться про одну з небагатьох прибуткових державних монополій – лісову галузь.

Звісно, і у лісовій, і в інших, поки ще, державних галузях працюють порядні люди. Але й попередні кадрові рішення, і нещодавні, - свідчать про стійку орієнтацію влади на корупціонерів здатних вчасно поділитися награбованим. Більш вдалого прикладу цього «протоколу печерських пагорбів», як призначення бандитуватого чернігівського лісника Юрія Болоховця заступником голови Держлісагентства, - і не знайдеш.

Численні комісії, громадські ради, звісно, на словах, - перевіряли минуле  нового «лісового дона». Та чомусь не помітили, неузгодженостей між офіційними доходами пана Болоховця та його реальними статками. Як і не поцікавилися особливостями «трудової діяльності» нинішнього високопосадовця.

З миру по гілці – ліснику маєтки

Свіжа декларація нинішнього заступника голови Дежавного агентства лісових ресурсів Юрія Болоховця доступна у мережі з позначкою «член сім’ї не надав інформацію». А це свідчить про приховане майно. Та навіть з того що пан Болоховець вказав у своїй декларації – достатньо щоб і на граматний постріл не допускати його до нинішньої посади. Звісно, формально майже усе зареєстровано на дружину лісника та його доньку. Звична технологія приховати нечесно зароблене. Відтак, можна сміливо доплюсувати землі, комерційну нерухомість, та елітні автівки нашому герою.

Отож, що лежить, стоїть та рухається в коморі Юрія Болоховця, заступника голови Держлісагентства.

З офіційного сім’я Болоховців не посоромилася вказати 217 квадратів нежитлової нерухомості в рідному Івангороді, Ічнянсьукого району. В сусідньому Ніжині – нічогенька квартира на 90 квадратів, придбана два роки тому. У тому ж Івангороді на неповнолітній доньці Софії теж нічогенько нареєстровано – приватний будинок та земельна ділянка 2,5 га. Дружина – власниця фермерського господарства «Івангородське» та свіженької автівки TOYOTA Hilux 2.393L M/T Pick-UP BUSINESS – вартістю біля 50000 доларів.

На рахунках скромного подружжя – 1.6 млн гривень, 20 тисяч доларів.

Усе навіть офіційне, і придбане у період з 2014-го року багаторазово перевищує суму яку можливо заробити на посадах які досі обіймав Юрій Болоховець та його дружина – це близько 414000 грн за минулий 2019 рік. Що вже й казати про власність яку пан Болоховець чомусь забув вказати у своїй декларації. Наприклад про постіну присутність серед власників мисливсько-рибальського господарства, садового товариства. Де, до слова, він мусив вказати фізичну адресу проживання – у Києві. Наприклад у квартирі на вулиці Новомостицька, Або на столичній Оболоні – місця київської дислокації чиновника десь відповідають рівню середнього олігарха. Навіть якщо повірити, що Болоховець раптом відмовився від частки у місливському господарстві – на користь донецького підприємця Артура Ананяна. До слова, оферта з продажем майнових прав громадянину що веде офіційну підприємницьку діяльність в окупованому Донецьку – ще та афера. Адже такі дії за українським законодавством можна розцінювати як відмивання коштів терористичних організацій. То чому ж держчиновник пішов на такий ризик? Стає зрозуміло, як тільки поцікавитися минулим мисливського товариства «Єгер», частку в якому вирішив приховати Юрій Болоховець

«Один тримав за руки, а другий бив по голові і в лице»

Так називається публікація в чернігівському обласному виданні «Вісник Ч». Цілу шпальту в листопаді 2011-му місцеве видання присвятило дикій історії з побиттям трьох жителів Чернішгівщини: Миколи Дудки, Володимира Христюка та Миколи Січкаря. Друзям мисливцям добряче дісталося усього лиш за спробу повернути мисливського пса – на базі вже згаданого мисливського господарства. За словами чоловіків – власник господарства Михайло Рева та лісничий Прилуцького лісо-мисливського господарства Юрій Болоховець (нагадаємо, нинішній заступник голови Держлісагентства) разом з півдесятком помічників, затягнули у підсобне приміщення та з півгодини лупцювали руками та ногами. Ще й погрожували вбити. Звісно, такий гнів, як пояснили мисливці не могла викликати вимога повернути собаку. Трішки раніше порядні мисливці відібрали у нетверезого єгера нарізну зброю, якою той погрожував на території угідь. І передали працівникам міліції.

Саме таку причину наш герой-заступник Юрій Болоховець вигукував в запалі лупцюючи ногами лежачого на землі чоловіка.

Звісно, історія викликала чималий резонанс. Прокуратура порушила відповідне провадження. І за деякий час, як усе стихло в ЗМІ успішно поховала кримінальне провадження, грунтуючись на заявах давніх друзів та партнерів Михайла Реви та усе того ж Юрія Болоховця. Ті, звісно ж заперечили свою причетність до злочина. Більш того, не зважаючи на свідчення кількох очевидців, цинічно заявили: «нас там навіть і не було».

Звісно, марно нині допитуватися в постраждалих, що ж там сталося. Як кажуть місцеві чоловіків добряче залякали. А потім і подякували за мовчання. Але рукописи не горять – хоча газета вже давно видалила статтю з офіційного сайту. Тож і донині можемо помилуватися подвигами нинішнього високопоставленого чиновника Держлісагентства.

Зрозуміти… і пробачити?

Місцеві мешканці Ічнянського району, де і нині процвітає мисливське господарство Болоховця добре знають подвиги його власників. І намагаються не говорити зайвого. Але шила в мішку не втаїти. Поза мікрофонами люди кажуть – згадані особи вже багато років ведуть себе в тутешньому лісі як феодали. Називають ліс своїм, та не дають місцевим, а ні закинути вудку, чи не дай боже полювати тут. Порушити заборону усі бояться – окрім перспективи отримати фізичного прочухана від охорони «Єгеря», можна ще зіпсувати назавжди біографію. У багаті дичиною угіддя полюбляють завітати високі київські чини. Подейкують, вирішальним для пана Болоховця стало знайомство з колишнім впливовим нардепом Борисом Шияновим. Саме завдяки лобіюванню політика Чернігівська облрада передала мисливському господарству «Єгер» 36 тисяч гектарів найкращих угідь в ічнянському районі. На 25 років. Місцеві мещканці навіть виходили на протести з цього приводу. Утім – і тут спрацювала позиція друзів-лісників в державній корупційній ієрархії.