Нова політична лінія Зеленського та "слуг" має щонайменше дві суттєві проблеми

Сьогоднішня "Слуга народу" – це такий собі аматорський макіавеллізм

Макіавеллі, нагадаю, запевняв, що ідеальний правитель узагалі не має ні переконань, ні моральних обмежень: він завжди такий, яким треба бути, щоб утримати владу. Наприклад, сьогодні милосердним, бо ситуація потребує милосердя, завтра – тираном і вбивцею, бо обставини вимагають кровопролиття, післязавтра ж знову милосердним тощо. Словом, ідеальний політик – це лицедій без власного обличчя. 

Ну от, саме за цією логікою "слуги" зараз чарівним чином перелицьовуються із "домовлянців із Росією" на "перших справжніх гетьвідмосквинців". Яка в біса різниця, які переконання озвучувати?! Та будь-які, якщо тільки потрібний сегмент "піплу" саме зараз їх "схаває"!

Втім із цією політичною лінією є дві великих проблеми. Перша – вона є сумнівною, навіть якщо політик виявився геніальним актором. Адже "ідеальний правитель" Макіавеллі досить швидко втратить всю свою integrity без залишку – й у власній душі, і також в очах свого електорату. Ну не можна бути сьогодні Чемберленом, а завтра вже Черчиллем (або: сьогодні Петеном, а завтра – де Голлем).

А друга проблема виникає в разі, коли макіавеллістами беруться бути такі актори погорілого театру, як Арахамія з Верещук і Подоляк із Мендель. І навіть акторський досвід Зеленського – це для таких сюжетних поворотів явно не рівень. Дивишся і щиро хочеться заволати: "Завісу!!!". Але ж політичне шоу не завершується, воно "маст ґоу он" нон-стоп. Тому не стріляйте в піаніста, бачили очі, що обирали, їжте, не обляпайтеся.

Влада акторів-аматорів...