Чому Венедіктова тисне на суд?

Чому Венедіктова тисне на суд?

Генеральний прокурор Ірина Венедіктова повідомила, що українські суди тричі відмовилися взяти під варту «злодія в законі» Панюшина В.М. та тричі відмовлялися застосовувати до Панюшина В.М. екстрадиційний арешт.

З власних джерел нам стали відомі подробиці такої «зухвалої», на думку Ірини Венедіктової, поведінки українських суддів. В нашому розпорядженні з’явилося цікаве процесуальне доручення Офісу Генерального прокурора органам національної поліції України. Згідно з його змістом, Офіс Венедіктової розглянув запит Генеральної прокуратури Російської федерації про видачу Панюшина В.М. для притягнення його до кримінальної відповідальності та негайної його видачі до країни-агресора.

Ми змогли отримати і непублічний коментар і від самих представників судової влади, які не менш здивовані публічним випадом Генерального прокурора в бік судової влади, але ще більше зухвалістю Генерального прокурора. Суд, тричі відмовляючи в застосуванні до Панюшина В.М. екстрадиційного арешту виходив з того, що застосування до особи персональних санкцій не дає жодного права Офісу генерального прокурора затримувати особу, ким би вона не була. Прокурорам було добре відомо, що Панюшин В.М, на час розгляду судом клопотання прокурорів користується всіма правами біженця, адже рішення суду, яке набрало законної сили про відмову в наданні статусу біженця не існує, а задоволення Офісом Генерального прокурора запитів країни-агресора під час війни проти України, без належної правової позиції, судом вважається не зовсім доречним. Тим більше, в порушення існуючих законів. Представники судової влади наголошують, що при наявності законних підстав, будь-яку особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, може бути затримано уповноваженою особою. Але публічний тиск Генеральним прокурором Іриною Венедіктовою на органи судової влади через публікацію викривленої інформації є вкрай недоречним.

Та ще одна деталь. Ми – не росія. І тільки суди в нас мають законне право визначати вину людини. Але аж ніяк не генпрокурор. Мабуть, Венедіктова про це забула. А може ніколи і не знала. Нагадаємо також, що спроби тиску на суд – серьйозний злочин проти держави. І в умовах воєнного часу – також. Також якось дико виглядає намагання генпрокурора видати біженця з країни-агресора – країні агресору. Це взагалі якось дуже погано виглядає. Якщо доведен злочин людини – судить її в Україні. Але видавати зараз росії … це схоже на державну зраду. Викликає здивування, що у пані Венедіктової взагалі є зараз час на тиск на суддів в цій справі і на намагання повернути біженця до мордору. Може, краще було би займатися документуванням військових злочинів росіян, та припиненням діяльності зрадників, Якіх навіть у відомстві Венедіктової – дуже багато.

ОРД