Буремна юність: чи є в українських політиків чеченський слід

І який компромат можна знайти в минулому вітчизняного істеблішмента

Цього тижня в одному з інтерв’ю представник слідчого комітету Російської Федерації Олександр Бастрикін зробив заяву, яку важко сприймати серйозно: прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк воював проти росіян у Чечні в період з 1994 по 1995 рік.

Бастрикін не обмежився кількома словами і видав цікаві подробиці: Яценюк був учасником каральних загонів «Арго» та «Вікінг», якими керував покійний член «Правого Сектору» Олександр Музичко, більш відомий як Сашко Білий. І в результаті в 1995 році був відзначений вищою нагородою Джохара Дудаєва «Честь нації» за знищення російських військовослужбовців.

Насправді ж Яценюк, який народився у сім’ї історика та філолога, ніколи не відзначався войовничістю. У часи першої Чеченської війни українському прем’єру було 20 років, і він закінчував юридичний факультет Чернівецького університету. Тоді ж він заснував компанію «Юрек-Лтд», що надавала юридичні послуги. Майбутній політик активно вивчав англійську мову і навіть захищав диплом іноземною, чим підкорив комісію. Викладачі та вчителі характеризували Арсенія як дуже здібного "хлопчика з феноменальною пам’яттю".

Forbes вирішив згадати молоді роки ще сімох українських політиків.

Петро Порошенко

Чинний президент України мав хороші шанси стати капітаном далекого плавання. Закінчуючи школу в місті Бендери (сьогодні – територія Придністров’я), він ще у дев’ятому класі почув по радіо про факультет міжнародних відносин, і вступ туди став його мрією. Та батько не надто вірив у можливість навчання сина на престижному факультеті і запропонував Петрові подати документи до Вищого мореплавного училища в Одесі. У підсумку документи подали у два виші, і в обидва він пройшов за конкурсом. Й обрав Міжнародні відносини Київського університету.

dqxikeidqxidqeant

Після двох курсів Порошенка забрали на проходження строкової служби в Казахстан. Крім того, на другому курсі студент вже встиг одружитись. Своє навчання від відновив у 1986 році. Тоді ж разом зі своїм армійським товаришем зареєстрував одне з перших в Україні малих підприємств «Центр сервісу», що займалось підписанням угод між компаніями. Вже на п’ятому курсі Порошенко придбав собі «Волгу» і заробив перший мільйон радянських рублів. А перший мільйон доларів власник компанії Roshen заробив не на шоколаді, а на спеціях: у 1991 році купив 4% світового виробництва чорного перцю.

Олександр Турчинов

Політичну кар’єру Олександр «Кривавий пастор» Турчинов розпочав після закінчення Дніпропетровського металургійного інституту. У 1987 році став секретарем райкому, де відповідав за пропаганду. Та у 1988 позбувся партквитка через те, що став координатором демократичної платформи.

Turchinov

У вільний від політики час Турчинов пише книжки: з 2007 року він член Спілки письменників України. Останній твір політика – «Пришестя» – про жінку-опозиціонерку, яка втікає із в’язниці і вбиває президента. Сам автор у 2013 році просив не шукати ніяких аналогій з реальністю та називав себе автором-фантастом.

Юлія Тимошенко

Дворазовий прем’єр України вміла постояти за себе ще в шкільні роки. Її однокласники згадують, що майбутня "Леді Ю" віджималася від підлоги більше разів, ніж деякі хлопці, і могла легко поставити на місце хулігана. Також хлопці-однокласники згадують Тимошенко як стильну дівчинку, яка ніколи не соромилась одягати короткі спідниці.

Коли дівчина закінчувала школу, її викладачі були впевнені: Юля піде у великий спорт. Натомість вона пішла у велику політику. У 1991 році Тимошенко стає генеральним директором корпорації «Український бензин», яка згодом перетвориться на «Єдині енергетичні системи України». У 1997 році Тимошенко вперше потрапила під купол парламенту як мажоритарник із Кіровоградщини. Через два роки вона увійде до складу уряду Ющенка як віце-прем’єр з питань ПЕК.

Олег Ляшко

Після закінчення школи-інтернату на Чернігівщині лідер Радикальної партії розпочав кар’єру скотарем колгоспу «Прогрес». Однак робота не припала йому до душі, і він переїхав до столиці, де обрав журналістику. Із 1990 до 2006 року працював у різних виданнях і створив собі репутацію журналіста-розслідувача. За ці 16 років встиг спочатку закінчити юридичний факультет Харківського державного педагогічного університету, а потім – стати фігурантом кількох скандалів. У 1994 році Ляшка звинуватили у розкраданні державного та колективного майна у великих розмірах, за він що отримав вирок до 6 років ув’язнення. Втім, за ґратами Ляшко пробув лише рік, потім вийшов за амністією. У 1998 році судимість погасили достроково. У 2006 році Олег Ляшко став депутатом.

Дмитро Ярош

Лідер «Правого сектору», історіями про жорстокість якого лякають російські медіа, теж не був помічений у війнах на Кавказі. У 1988 році він закінчив школу і одразу ж вступив до лав Народного Руху України. У тому ж році підняв прапор України над Дніпродзержинськом, що тоді вважалось подвигом. У 1989 році його забирають в армію. У 1991 році повертається до подальшої політичної діяльності і вже за кілька років, в середині 1990-х, створив власну патріотичну організацію «Тризуб» імені Степана Бандери. А освіта у провідника «Правого Сектору» зовсім не військова – він вчитель української мови та літератури.

Олег Тягнибок

Лідер ВО «Свобода» після закінчення львівської школи у 1985 році вступив до Львівського медінституту. З 1987 року проходив службу у армії.

Після поновлення навчання Тягнибок зрозумів, що хоче впливати на людські долі не лише скальпелем. У 1990 році він створив і очолив студентське братство у себе в виші, а за рік став головою Студентського братства Львова. Революційний запал у Тягнибока був наявний ще зі студентських років – він брав активну участь у численних мітингах , які отримали назву «Революція на граніті». Паралельно працював лікарем-інтерном урологічного та хірургічного відділення. «Дорослу» політичну кар’єру розпочав у Соціал-національній партії України (СНПУ). Пізніше цю політсилу було перейменовано у ВО «Свобода».

Віталій Кличко

Професійним боксом Кличко-старший почав займатися у 1996 році. Перед тим Віталій гриз граніт науки і паралельно завойовував медалі аматорських турнірів.

За рік до закінчення Переяслав-Хмельницького педагогічного університету Віталій подався у приватні підприємці – зареєстрував і очолив ТзОВ «Кличко», яке. за документами, займалося оптовою торгівлею. У 1995 році майбутній мер столиці став дипломованим викладачем фізичного виховання і за кілька років захистив кандидатську дисертацію з філософії на тему «Методика визначення особливостей боксерів в системі багатоетапного спортивного відбору».

А у 2003 році разом із братом Володимиром розкриває таємниці власних тренувань у книзі «Наш фітнес. Прості секрети чемпіонів». Бестселер переклали кількома мовами, а на престижному Лейпцизькому книжковому ярмарку боксери перемогли в номінації «Найкраща науково-популярна книга року».

forbes.net.ua