Гроші на крові: Командири АТО "продавали" сепаратистам маршрути пересування армійців, - український герой

Життя одного-двох батальйонів коштували, на думку зрадників, 50-70 тисяч доларів.

Третій з початку АТО повний кавалер ордену «За мужність», 27-річний командир взводу 79-ої аеромобільної бригади волинянин Павло Чайка повернувся додому у відпустку. 4 січня у Рожищі відбулася зустріч місцевого активу зі славним земляком, передають Патріоти України з посиланням на Громадське.Волинь.

Павло мріяв про військову кар’єру з восьмого класу, відколи побачив, як на Покрову приймали присягу ліцеїсти Волинського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Потім вступив до цього навчального закладу. Після закінчення подавав документи в Одесу та Львів, але грошей на навчання не було. Вступив до Волинського національного університету. Через рік прийшла повістка на строкову службу.

Пішов у десантні війська, а далі підписав контракт. Відразу після Майдану у Києві їхню 79-у бригаду відправили до кордону з Кримом. Поки держава була без президента і на вищому рівні намагалася заручитися підтримкою держав-гарантів Будапештського меморандуму, хлопці стали очевидцями того, як на півострів зліталися так звані зелені чоловічки. Про те, що її син в гарячій точці, матір Павла дізналася з Інтернету. Волонтер, радник Президента України Юрій Бірюков виклав фотографії у мережі Фейсбук. Павло був одним із перших поранених десантників під Червоним Лиманом, та від реабілітації відмовився. Пережив важкі бої під Зеленопіллям, де їхню бригаду обстрілювали зі сторони Росії, дві складних ротації у Донецькому аеропорту, і на Дебальцівському плацдармі.

Павло не тримає зла на керівництво держави. Хоча і не соромиться говорити про недолугість військового командування і мобілізаційних методів. А ще Павло каже, що їхні маршрути «продавалися». «Коли АТО тільки починалося, багато наших операцій, маршрутів, години продавалися…І за не такі вже й високі ціни – 50-70 тисяч доларів. Хіба стільки вартує життя одного чи двох батальйонів?»

Павло Чайка отримав всі три ордени «За мужність». Про перший, як і про звання лейтенанта, дізнався випадково і через кілька місяців після присвоєння. Знайома волонтер привітала військового у мережі інтернет. Він прийшов у штаб запитати, де ж той орден. «Без паніки, є твій орден. Шукай там у коробці», – відповіли Павлу. І справді серед низки інших чужих нагород хлопець знайшов свій перший орден «За мужність».