Полицейская аттестация: кого накроет третья волна?

 Каким образом можно было через комиссию протолкнуть кого-то «своего» и имеет ли подполковник Нацполиции Деканоидзе крепкие тылы и все остальные? Самое интересное - в этом материале львовского журналиста Миколы Савельева.

***

Цілком таємно. З’їсти до ознайомлення!

   Для початку з’ясуємо про що я, як екс-член (смішне поєднання, правда?) атестаційних комісій першої та другої хвиль МАЮ ПРАВО писати, а чого розголошувати не можна аж ніяк. Розвінчаємо перший міф: мовляв, члени комісій давали ну таку вже секретну підписку про нерозголошення будь-яких даних, що вони навіть не мають права називати один одного на імена, а тільки за таємними кодовими номерами. Це звичайна брехня. Аби уникнути будь-яких перекручень, наведу текст цієї розписки ПОВНІСТЮ:

   ЗОБОВ’ЯЗАННЯ  ПРО НЕРОЗГОЛОШЕННЯ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ

   1. У зв’язку з моєю участю в організації проведення атестації працівників Національної поліції, усвідомлюючи відповідальність за вчинювані мною дії, я, __________ ПІБ______________________ , ЗОБОВ’ЯЗУЮСЬ:

   – не розголошувати відомості, що становлять персональні дані, які будуть мені довірені або стануть відомі під час виконання мною обов’язків члена атестаційної комісії;

   – суворо дотримуватися наказів та розпоряджень Голови Національної поліції та/або Начальника ГУ НП у відповідній області, що стосуються охорони персональних даних;

   – уникати обставин, за яких персональні дані можуть бути розголошені умисно або ненавмисно будь-яким третім особам (включаючи, але не обмежуючись, працівників Національної поліції та органів МВС);

   – виконувати свої обов’язки та користуватися носіями, на яких містяться персональні дані, у суворій відповідності із чинним законодавством про інформацію та про захист персональних даних;

   – невідкладно повідомляти Голову Національної поліції та/або Начальника ГУ НП у відповідній області, про випадки втрати будь-яких матеріальних носіїв, на яких містяться персональні дані (включаючи, але не обмежуючись, паперові документи, карти електронної пам’яті, флеш-накопичувачі, компакт-диски), а також джерела доступу до таких даних (включаючи, але не обмежуючись, перепустки, ключі від сейфів, паролі доступу до комп’ютерного програмного забезпечення, баз даних і т. д.);

   – не використовувати персональні дані для здійснення будь-якої діяльності не пов’язаної із процесом атестації працівників Національної поліції, включаючи, але не обмежуючись, комерційну діяльність.

   У цілях використання цього документа розуміється, що:

   – «персональні дані» — відомості чи сукупність відомостей про працівника Національної поліції, який ідентифікований або може бути конкретно ідентифікованим та які стали відомі мені в процесі виконання мною обов’язків члена атестаційної комісії.

   2. Підписуючи це зобов’язання, засвідчую свою обізнаність у тому, що розголошення, а також неправомірне використання персональних даних в будь-якій іншій формі або у будь-яких інших цілях, окрім як у зв’язку із виконанням своїх обов’язків, пов’язаних з участю в організації проведення атестації працівників Національної поліції, є протиправною діяльністю, за здійснення якої настає передбачена законом відповідальність.

   3. Підписуючи це зобов’язання, я гарантую дотримання вищенаведених зобов’язань строком на один рік з дня підписання.

   4. Дане зобов’язання підписується у двох примірниках, держателем одного з яких є підписант цього зобов’язання, а іншого — Голова Національної поліції та/або Начальник ГУ НП у відповідній області.

   Підпис особи, яка зобов’язується не розголошувати персональні дані:_____________________

          (підпис, дата і П. І. Б.)

Прочитали? А тепер дайте відповідь: а яку ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ несуть громадські активісти, якщо вони розголосять ці надтаємні персональні дані? Відповідаю: ЖОДНОЇ. Тут доводиться покладатися лише на особисту порядність  учасників ГО, ГІ, БФ та інших абревіатур. Надмірна міфологізація цього пункту є звичайним витвором людської уяви, а мовчання активістів і поліцейських було мотивоване простим лікарським: «не нашкодь».

Великий зрив: не зрозуміло нічого, бо нікому нічого й не треба розуміти

   У перший свій приїзд до Києва поліцейські та громадські діячі з моєї групи проатестували лише частину міліціонерів (8 із 11), бо несподівано атестацію було припинено. Мотивація: в наказі про атестаційні комісії були вказані депутати Верховної Ради України, а це питання не було узгоджене з керівником Нацполіції підполковником Хатією Деканоїдзе.

Депутат ВР Дмитро Добродомов заявив, що пані Хатія має намір зняти за це з посади начальника УМВС у Львівській області полковника Загарію. Згодом з’ясувалось, що всі питання кадровики між собою нормально узгодили, тобто причин для НАВМИСНОГО зриву процесу переведення  командного складу міліції в поліцію не було. Чи були, пані Деканоїдзе?

Відповіді ми вже ніколи не почуємо. До майбутніх поліцейських, окрім громадських активістів, так ніхто й не вийшов і нічого їм не пояснив. Поповзли чутки, що результати першої хвилі атестації враховані не будуть. Двох атестованих наша комісія послала на поліграф. Тепер я ГЛИБОКО переконаний: відсилання на поліграф — це лише ІЛЮЗІЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ.

Одного з атестованих треба було ГНАТИ, іншого — просто на цей поліграф не посилати. Пояснюю: за результатами тестування поліграфолог запитує: «У вас були незрозумілі реакції, коли вам ставили питання про отримання грошей від підлеглих?»

У відповідь: «Так, я хвилювався, бо збирав гроші на день народження і не знав, як на це відреагує «машина правди»… Є питання? Питань нема. А якщо вони є, то результати поліграфа ЗА БАЖАННЯ можна потрактувати і в один, і в інший бік  З власних записів у блокноті: «Коли Вам пропонували хабар?» — «(пригадує) Ну, місяців три тому». — «Багато?» — «700 доларів». — «Зразу давали 700?» — «Ні, спершу 500». – «Ясно. За що?» — «Ну, щоб ми мужика залишили на підписці, а не арештовували». – «І ви?» — «Ну, я, звичайно не взяв». — «Чому?» — «Ну, це ж не я вирішую, а суд…».  В сусідній комісії: «Кажуть, Ваш тесть, громадянин Росії відкрив завдяки Вам на Львівщині 16 ломбардів? Звідки гроші?» — «Та що ви? То все він сам. Просто вміє працювати з людьми!» 

Наступного разу я НЕ ПОЇХАВ — спрацювала інтуїція. Атестацію знову було НАВМИСНЕ зірвано. Цього разу причина абсолютно протилежна: в складі комісій НЕ БУЛО депутатів Верховної Ради України! Це вже ставало реально смішно. Самі депутати знову поїхали  до Хатії Деканоїдзе, яка, очевидно, знову з їхніми аргументами погодилась. В третій приїзд процес першої хвилі атестації було успішно завершено, хоча нардепів так ніхто в склад комісії і не вніс. До речі, щоб не було дурних розмов: і громадські активісти, і міліціонери, які їздили ставати поліцейськими, усі поїздки і харчування оплачували власним коштом.

Результати тестів, атестації і поліграфа: з 34 міліціонерів НЕ пройшли переатестацію — 6, рекомендовано на пониження — 7. Разом — 13.

Друга хвиля: мовчання ягнят

Місце події — Львів, приміщення обласної міліції на площі Григоренка. Впадає в очі, що тут багато хто зі службовими інструкціями та законами ознайомлювався за день-два до атестації. В очах у багатьох — страх.  Багато товстих, не підтягнутих, просто не підготовлених.

Декому навіть ліньки напружуватись, щоб щось пригадувати. Хтось просто сидів, пітнів, важко дихав, кректав, і у висліді або тупо мовчав, або говорив щось  теж надзвичайно тупе. Лише одного разу трапився крутий аналітик, який досконало знав кілька іноземних мов, служив кілька років у колишній Югославії і міг з повним правом «екзаменувати екзаменаторів».

Розумна начальник слідства. Мотивовані й навіть трохи агресивні «оперативники» розшуку. Всім до 30. Кулуарні розмови міліціонерів про те, що «як це нас можуть люструвати громадські активісти? І «що вони там можуть знати про нашу роботу чи діяльність?!» негайно припинялися після виходу з атестаційних кімнат. Подекуди громадські діячі запитували  про такі глибинні гріхи, про які й самі грішники вже мало що пам’ятали. І це при тому, що багато чого вони просто знати не могли — сигналізувала пильна громадськість! А інші, скажімо, співробітники ВВБ (відділу внутрішньої  безпеки) — могли!

До речі, а тут виникає ще одне логічне запитання, на яке мені наразі НІХТО не зміг дати вичерпної відповіді: а чому це ні на атестації першого рівня, ні на атестаціях другого рівня ВЗАГАЛІ НЕ БУЛО довідок ВВБ поліції?! Адже їх ВВБешники готували і кудись відсилали, правда?! Ну, добре, ці папери,  через неймовірну секретність, не можна було показувати журналістам, адвокатам та людям інших балакучих професій, але ж офіцери, які входили в комісії й мають допуск до певного рівня секретності, могли з ними ознайомитись?! А ці довідки ВЗАГАЛІ НІДЕ не фігурували ні в Києві, ні у Львові!!! Дивина, правда? Оцінки: 1 — залишити на місці, 2 — на підвищення, 3 — на пониження в посаді, 4 — на звільнення з органів. Майже ніхто серед тих, кого атестують, цих оцінок не знає. На день через комісію проходить 16 офіцерів. Комісій — 7, моя — сьома.

Троє членів від громадськості, двоє — приїжджі офіцери, які знають законодавство як боги. Згідно з інструкціями про атестацію, якщо членів атестаційної комісії є хоча б троє — її діяльність легітимна. В разі рівного голосування — голос голови комісії, представника поліції, має перевагу. Пам’ятаєте безсмертного Остапа Бендера, який казав концесіонерові Іполиту Вороб’янінову: «В такому випадку, вельмишановний, я можу обійтись і без Вас!». Якби так сталося, що УСІ ГРОМАДСЬКІ АКТИВІСТИ встали б і вийшли, то комісія б могла спокійно продовжувати свою роботу. Це так, нагадування для карбонаріїв.

   Із записів у блокноті:  «Коли кримінального авторитета Харчука в Червонограді брали, то моя сім’я теж постраждала!» — «Як саме?» — «А мамі всю бульбу на городі «опера» витоптали!»; «Діалог.» «Що таке «на лом» — знаєте? — «Сам не знаю, але старші товариші розповідали, що це коли допитуваного заковують в кайданки і підвішують між двома сейфами». — «Правильно. А що таке «моторола»?» – «Не в курсі». – «Це коли під’єднують дротики і крутять ручку телефонного апарата». – «Може, ви в курсі, що таке «слоник»?».

— «Теж тільки розповідали: це на підозрюваного вдягають протигаз і заливають у шланг нашатир або перекривають доступ повітря. Але львівська міліція такого давно не практикує! Це все історія». «Два рази НА ВИХОДІ з кімнати люди теж стукали. Нерви»; «Начальник ІТТ: «Казали мені, що Ви тут в людей життя забираєте…»; «То хто у вас в Трускавці «дахує» повій?» — «Та хто їх дахує? Самі собі ходять туда-сюда»; «Пес є спецзасобом?» — «Так». — «А кінь?» — «Кінь ні — на ньому орають». — «Так це записано в законі». — «Про коня? В законі? Та ви жартуєте?!»;  

Поліцейський неправильно відповів, але переконує підполковника Т., що правильно. Раптом підполковник голосно чхнув. «А видите — я правду казав!!!», — радісно кричить атестований; «Ви чому не знаєте, коли День Національної поліції?» —  «Бо ще жодного разу не відзначав! Якби відзначав, то б точно знав!»; «Чого такі показники низькі в райвідділі?» — «Бо ми відмовились платити експертам! Тільки відмовились — так показники і впали! А що — треба платити?»; «Як Ви поставитесь до того, якщо комісія виставить Вам «двійку»?» (підвищення по службі. — Авт.) — «Та як… Поїду в Польщу на заробітки, не пропаду»; Зі спогадів підполковника Т.: «Приїхав до вас перевіряти один із райвідділів. В сейфі з документацією стоїть здоровенний бутель.

На ньому скотчем приклеєний папірчик: «Калганівка». Питаємо: «Нащо підписали?» У відповідь: «То щоб не сплутати!»; «Підполковник Т: «Та що ви всі такі довірливі, га?!! Я приїхав у райвідділ у цивільному, кажу: «Колесо вкрали!» Мене грубо послали. Далеко. Показав посвідчення. Ледь не полізли цілуватися! Прошу: «Можна мобільний тут на зарядці залишу?» — «Та будь ласка!». Ввімкнув пристрій і слухаю в черговій частині всі їхні дурні розмови. За півгодини можна було легко порушувати з 10 кримінальних справ!!!»; «Яка у Вас мотивація до змін?» — «Хто?»; «Скільки у Вас підлеглих?» — «Шість. Я і ще п’ятеро».

   Результати другої хвилі атестації (друга категорія): «Мало пройти атестацію 294 людини. 1 (залишити на попередньому місці роботи) — 175 осіб; 2 (підвищення) – 29 осіб; 3 (пониження) – 53 особи; 4 (звільнити з органів) — 28 осіб. 1 – скерований на поліграф, 1 – декрет, 6 – не здавали тестів. 

   Вже у фіналі «крайнього» дня несподівано у матеріалах справи натрапляємо на свідоцтво про смерть. Помер дорогою з Києва після проходження тестів. Молодий офіцер мав проходити атестацію у нашій комісії. Не витримало серце. Це теж результат…

Автор: Микола САВЕЛЬЄВ, РАТУША

P.S. У третю хвил атестації, яку проходять аж 2950 співробітників, попросив себе не включати - не бачу в цьому жодної необхідності: вважаю, що громадські діячі на цьому етапі зайві. На мою думку, підлеглих для себе повинні добирати керівники, котрим уже довірили.