Критичні дні судді Струкова. Частина третя

Читать на русском стоп-кадр з сюжету Poltava.Today

Увага до процесу спонукала прокурора діяти наступально. Він домігся нарешті від головуючого у справі, щоб свідків викликали судовими повістками (до того Струков давав йому усні вказівки подбати про явку свідків).

5 вересня прибули всі, хто мусив.

Окрім судді.

Анонсування засідання призвело до того, що колегія суддів, котра розпочала свою роботу о 10:00, вирішила до кінця дня працювати у режимі нон-стоп. У результаті тільки у Струкова «зірвалися» 3 наступні процеси.

Свідка, який приїхав із Києва, та потерпілого так і не допитали в суді.

Скріншот з офіційного веб-порталу «Судова влада України»

З подібним неквапом Струков розглядає справу Віктора Передерія.

Директор комунального підприємства «Полтава-Сервіс» входить у близьке оточення міського голови Олександра Мамая. Саме ж підприємство називають грошовим мішком градоначальника. КП збирає орендну плату з ринків, парковок, автостоянок, рекламних бордів. Тобто, зі всього, що стоїть на землі полтавської громади.

21 серпня 2015 року Передерій був схоплений на отриманні хабара.

Відповідно до обвинувального акту, він вимагав 45 тисяч гривень від підприємця – за оформлення двох договорів оренди торгових місць на території комунального ринку. Виходило по тисячі гривень за один квадратний метр. Аргументував зазначену суму очільник підпорядкованого міській владі комунального підприємства тим, що це – вказівка керівництва.

На початку квітня року поточного справа надійшла до розгляду судді Струкова.

Уже на перше засідання, призначене на 15 квітня, мали викликати двох ключових свідків.

Проте вони і досі не допитані.

(Як і у справі Грубича. Цікаво також, що ні він, ні Передерій не тільки не взяті під варту, але й не відсторонені від своїх посад. Тому можуть впливати на свідків.)

Неприбуття свідків мало турбує суддю. Натомість, він, обвинувачений та його захисник нервово реагують на присутність у залі журналістів та «вільних слухачів».

Струков ретельно вивчає паспорти журналістів та «вільних слухачів»