Як Луценко справу Крука продав

Як Луценко справу Крука продав

Схоже, генеральний, прости господи, прокурор, дійсно, зібрався перебиратись у крісло прем’єр-міністра. Принаймні, продаж справ у Генпрокуратурі набрав таких масштабів, що складається враження: або Юрій Віталійович невдовзі покине кабінет на вул. Різницькій, або він уперше в житті побачив гроші.

Не пасуть задніх і підлеглі видатного фахівця в галузі права. Обласканий грантожерами начальник Департаменту спеціальних розслідувань Сергій Горобатюк, натхненний прикладом свого шефа, навіть примудрився пропити єдине кримінальне провадження, яким він ще міг хизуватись і завдяки якому бодай якось міг виправдовувати існування свого підрозділу. Йдеться про справу, в якій було повідомлено про підозру колишньому генпрокуророві Віктору Пшонці та арештовано Бориса Крука – сина колишнього народного депутата України Юрія Крука – за підозрою в розкраданні бюджетних 69 млн. грн. з рахунків Генеральної прокуратури України.

Фабула справи проста й невигадлива: у другій половині 2013 року з рахунка Генпрокуратури на рахунок фіктивної фірми ТОВ «Телсі» (код ЄДРПОУ 31200891), відкритий у відділенні №1526 ПАТ «Комерційний банк «Надра» у м.Одеса, було переказано близько 69 млн. грн. за, начебто, виконані роботи з будівництва нового корпусу ГПУ та проведення ремонту. З них 25 млн. грн. – за, начебто, роботи з монтажу вентиляції та системи кондиціювання повітря, 35 млн. грн. – за, начебто, поточний ремонт будівель ГПУ (по вул. Різницькій, 13/15; вул. Гусовського, 9; вул. Борисоглібській, 18; вул. Московській, 8) і ще 9,1 млн. грн. за, начебто, поточний ремонт будівель ГПУ (по вул. Різницькій, 13/15; вул. Гусовського, 9; вул. Мельникова 24). У наступному ці гроші були зняті готівкою або безпосередньо з рахунку ТОВ «Телсі», або шляхом переказу на рахунок іншої фіктивної фірми ТОВ «Прайм-Консалт» у відділенні №6 ПАТ «Фінростбанк» у м.Одеса.

Саме в межах цього кримінального провадження Україна намагалась оголосити в розшук по лінії Інтерполу Віктора Пшонку, але отримала відмову. Інтерпол відмовив з тих підстав, що особисто Пшонка не здійснював переказ коштів, не виготовляв тендерну документацію і не їздив у Одесу отримувати готівку в конвертаційному центрі, пов’язаному з Круком. А відтак підозрюваних мало б бути значно більше, бо для того, щоби Генпрокуратура здійснила переказ таких сум на рахунок фіктивної фірми, треба було спочатку виготовити масу документів та створити видимість того, що фіктивна фірма перемогла в тендері, вигравши конкурс у інших фіктивних фірм.

Всі документи від імені фіктивних фірм – заявки на участь у тендері, довідки про наявність матеріалів і техніки, фальшиві акти виконаних робіт тощо – виготовлялись безпосередньо в Генпрокуратурі. Цим займались, окрім головного бухгалтера Єрхової, заступник генпрокурора Ударцов, який був головою комітету з конкурсних торгів, заступник начальника Головного управління справами ГПУ Шаганенко, провідний спеціаліст відділу матеріально-технічного постачання ГПУ Григорчук та інженер Генеральної прокуратури України Калініченко.

Більш того, у ході слідства дуже швидко з’ясувалось, що 69 млн. грн. (8,5 млн. доларів за тодішнім курсом) – це були гроші, вкрадені лише в ході ремонтних і монтажних робіт. А основні кошти були поцуплені під час будівництва нового корпусу – йдеться про майже 300 млн. грн. (37 млн. доларів), які були виведені на рахунки фіктивних фірм зусиллями голови правління «Укратоменергобуд» Валерія Штогріна, який керував будівельними роботами і якого до Пшонки привів тодішній прокурор АР Крим Степан Молицький.

Горбатюк довго викручував руки підлеглим, вимагаючи, щоби слідство обмежилось притягненням до кримінальної відповідальності лише одеських конвертаторів і не цікавилось співробітниками ГПУ та «Укратоменергобуд». Але підлеглі пручались і не хотіли брати до уваги важкий матеріальний стан начальника Департаменту спеціальних розслідувань. Тоді Горбатюк замінив незговірливих слідчого та процесуального керівника й таки домігся свого: винуватими в розкраданні бюджетних коштів залишились лише пішаки з фіктивної фірми, Штогрін, змінивши прізвище, переїхав на постійне мешкання за кордон, а прокурорські співробітники, які, власне, і організували цю аферу, виявились чистими перед законом, як сльоза Юрія Луценка.

Volodymyr Boyko