– Свої «політичні університети» пройшов ще у Народному Русі України. Але активним політичним гравцем став тільки після перемоги на президентських виборах 2004 року Віктора Ющенка. За три роки він встиг побувати «під крилом» тоді діючого президента, потім його екс-соратниці – Тимошенко, попрацював міністром і віце-прем’єр-міністром в уряді.
– Перебуваючи у кріслі віце-прем’єра у лютому 2006 року був звинувачений у зловживанні службовим становищем і в незаконному втручанні у проведення Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності тендера із закупівлі пільгових путівок у санаторії. Приводом для цього послугували висновки тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, яка вивчала роботу Фонду. Виявилось, керівництво ФВУТ, у складі якого перебували люди Кириленка, отримувало великі відкати від санаторіїв, які вигравали тендер. Та чиновник тоді відкинув усі звинувачення, і справа до суду так і не дійшла.
– Агітуючи за «перезвантаження» влади і зміни виборчого законодавства, у стінах Верховної Ради назвав пропозицію про відкриті виборчі списки профанацією і відволіканням уваги людей: «За відкритими списками будуть йти ті ж люди, що і за закритим, і якість парламенту від відкритих списків не зміниться», – вважає кандидат у народні обранці типу «все нове – це давно забуте старе».
– Коментуючи у грудні 2007-го призначення Яценюка спікером, заявляв, що останній – «ставленик» Ющенка і Балоги (а сам звідки узявся? – Авт.). Та з часом політичні смаки Кириленка кардинально змінилися (бо ж ситуація в країні різко розвернулася на 180 градусів), і після гучного скандалу у квітні цього року подав у відставку з посади заступника голови парламентської фракції «Батьківщина» та під номером 8 вирішив влитися зі своєю партією «За Україну!» до виборчого списку партії Яценюка.
ОРД2
18 жовтня 2014 г., 22:27
