"Сільський гламур" шкільної форми

"Сільський гламур" шкільної форми

Виникла дилема. Естетична. Точніше кліматично-естетична.

Фанати шкільної форми люблять поговорити про те, що шкільна форма привчає дитину до культури в одязі. І важко щось заперечити. Бо культура в одязі - річ дійсно потрібна. Якщо вона і справді культура.

Але тут вже давайте робити все «за великим рахунком». Без всіляких послаблень. Привчаємо дитину до етикету - привчаємо по «повній програмі». Бо власне в цьому ж і полягає сутність аргументів «за форму». Тут без компромісів.

Проте зразу виникає просте та утилітарне питання. Потеплішало. Весна прийшла. Нарешті. Змінили діти туфлі на босоніжки. Бо жарко. А в босоніжках нормально. Ось тут і дилема виникає. Бо босоніжки з класичним чоловічим костюмом не носять. Ні за яких умов не носять. Такі вже правила етикету в одязі. І з шкарпетками босоніжки не носять. А з іншого боку жарко. У класичних туфлях. І, до речі, кепки та всілякі шапки та блайзери під класичний костюм теж не носять. Ніколи. Але ж сонце припікає.

Отож і бачимо дивну картину. Школяр в класичному костюмі. У блайзері та босоніжках з шкарпетками. І задоволене обличчя директора школи, який вважає, що він виховує в дитини вміння красиво та естетично одягатись. Такий собі «сільський гламур».

І як вирішити цю дилему? Перестати гратись в псевдоетикет чи продовжувати його імітувати? Кожен вибирає сам для себе. Якщо може...

Олександр МІРОШНИЧЕНКО