Володимир Скоробагач - харківський м’ясник, який відродився зі сміттєвого бака

Володимир Скоробагач - харківський м’ясник, який відродився зі сміттєвого бака

Володимир Скоробагач та його історія продовжують рубрику "Люстрація", яка є проєктом Freedom House в Україні.

Фракцію партії «Відродження» у Харківській обласній раді очолює Володимир Скоробагач, аж ніяк не найвідоміший діяч своєї партії. Знаменитим на короткий час Володимира Івановича зробили скандальні гречка та зеленка, а не тихе м’ясо, яким він нібито заробляє на життя.

Спочатку не по порядку, а про зеленку: депутат Скоробагач 24 грудня 2014 р. став однією з перших жертв «сміттєвої» люстрації. Чомусь саме його біля міськради атакували недобрі молодики під гаслами народної люстрації. Можливо, фатальну роль зіграла гречка, що прославила його напередодні зеленки – під час позачергової кампанії восени 2014 р.

Під прикриттям міліції «узурпатор» сховався від натовпу в аптеці на майдані Конституції, але варта втомилася, і через 1,5 години (!) на виході з укриття, за невтручання міліції, Скоробагачу плеснули в обличчя зеленкою та затягли в сміттєвий бак. Не допомогло нашому герою і те, що в школі він серйозно захоплювався дзюдо.

До Харківської міської ради Скоробагач двічі обирався в Комінтернівському районі і був надійним членом «біло-синьої» команди Добкіна-Кернеса. У погромному для них 2014 р. його чомусь відправили обиратися в 169-й округ, на зміну австрійській красуні Ірині Бережній. Видно, комінтернівські поля урожайного гречкосіяння вже засіяли, і колишнього «молодого регіонала» відправили на електоральні муки в проблемний для ПР Київський район, до професури та студентів.

Розвезення по храмах святинь і по хатах проднаборів успіху, на подив, не принесло. Зате привернуло недобру увагу міліції Авакова, однопартієць якого Кірш якраз конкурував із кандидатом Скоробагачем. У результаті блискучої місцями багатоходівки лише мала частина розданих згущонок і печива стала речовими доказами. А тонни їстівного добра безслідно зникли на шляху до урн, не завжди, втім, виборчих.

Точніше, зникли продукти в шлунках невдячного нагорно-журавлівського електорату, причому за якісь жалюгідні 22,5 % голосів (при явці – 49 %). Більше половини виборців взагалі не спромоглися 26 жовтня 2014 р. відірватися від поклоніння свіжим мощам і крупі.

У підсумку, мандат за безцінь дістався Кіршу, який проскочив між проднаборами богомільного Скоробагача та аптечками здорового на всю фабрику кандидата Доровського. Стало зрозуміло, що найкоротший шлях до успіху лежить усе-таки через Бразилію. Особливо якщо м’ясо морозити там, а завозити тут, через гостинну митницю Одеси. У 2013-2015 рр. у ЗМІ було безліч публікацій про цілу мережу якось пов’язаних із В.Скоробагачем «м’ясних» фірм. Лише одних «Інтероптів» із різними приставками штуки три згадали (серед засновників одного «опту» промайнув навіть якийсь Юрій Юрійович Хомутиннік із міста-героя Донецьк). А ще писали про компанію «Містер Стейк» і Харківський м’ясопереробний завод.

Але не м’ясом єдиним живе обласна політика. Для партійного лідерства необхідні зв’язки та публічність. З останньою у Володимира Івановича якось не склалося (визнання у метальників зеленки не рахується). При всіх ресурсах «Відродження» – де-факто правлячої в Харкові партії – голова її міської організації Скоробагач вкрай рідко промовляє публічне слово. Ймовірно, у партії є якісь інші способи комунікацій із однодумцями та виборцями - телепатія, наприклад.

Це солодке слово «Зрада»: корупція чи неадекватність?

З лідерами, особливо тими, що говорять, у харківських «регіоналів» завжди, навіть після «відродження», були проблеми. У сяючій косномовності Кернеса будь-який Цицерон тьмяніє. Але час усе змінює. Зростають нові вожді, молоді та освічені. Як Скоробагач. Жарт чи ні, людина отримала диплом юриста в 2006 р., але в солідній фірмі "Інюрполіс”, заснованій викладачами Юракадемії, працювала юрисконсультом уже з 2001 р. Це простаки спочатку вступали до академії, розумні одразу йшли професорів консультувати. Далі - аспірантура, дисертація про місцеві податки (захист у 2015 р. у приватному виші Запоріжжя). Потім нова спеціальність – «держуправління» в президентській академії. Соромно перед хлопцями тепер без докторської.

Тобто з дипломами у лідера фракції «Відродження» повний комплект і більше. Біографія – монтажник, син сантехніка, технікум із відзнакою, за прилавком із юності, не судимий, усі друзі – депутати, грамоти слобожанські та ордени церковні. З такою об’єктивкою можна хоч у райком ВЛКСМ йти, хоч в Алькатрас…

У першу його депутатську каденцію (2006-2010 рр.) довірили Володимиру Івановичу керувати в міськраді депутатською групою «Молоді регіони». Молодий лідер юних депутатів, щоправда, впевнено наближався до 40-річчя (така комсомольська фішка), зате група об’єднувала особливо довірених у міської влади людей.

Усіх названих факторів цілком достатньо для зростання політичної ваги В.Скоробагача в партії «Відродження». При цьому голова фракції в облраді напряму контактує з лідерами партії в столиці, тим більше що В.Хомутиннік – давній партнер і друг Скоробагача, обраний у Раду в харківському 171-му окрузі. Якщо партії «Відродження» вдасться зберегти нинішню взаємодію з президентськими силами в обласній та Верховній радах, перспективи В. Скоробагача – просто захоплюючі. У політиці та бізнесі, не кажучи вже про держуправління та юриспруденцію.

politica-ua.com