В Росії ексміністра Ігоря Юсуфова підозрюють у мільярдних розкраданнях і замовному вбивстві

Сьогодні в Замоскворецькому районному суді оголошено вирок екс-міністру економічного розвитку Олексію Улюкаєву. Обвинувачення наполягало на покаранні строком в 10 років за нібито вимагання хабаря у голови «Роснефти» Ігоря Сєчіна.

Хабара за лояльність при здійсненні угоди по поглинанню «Башнефти». Скандальна історія вже другий рік збурює громадськість і ЗМІ, але, що найголовніше в цій і багатьох інших подібних історіях - привертають до себе увагу компрометуючі країну методи ведення бізнесу, які практикуються в Росії.

"Фонд Енергія" Ігоря Юсуфова як конкурент Сєчіна

Якщо бути зовсім точним, то навіть не стільки методи, таких історій з хабарями і корупційними схемами безліч і на Заході, скільки якість самого бізнесу з точки зору його суспільної користі та статусу учасників угод. Вся справа в тому, що більшість угод подібного рівня (вартістю від 1 мільярда доларів) на думку експертного співтовариства здійснюються в Росії як спекулятивні. Тобто для подальшого вигідного перепродажу активів придбаних раніше.

І це стосується не тільки підприємств нафто-газового сектору. Сюди входять і великі банки, і нерухомість, і підприємства морської чи наземної логістики. Найголовніший сенс кожної з них – не вкладаючи додаткові кошти у виробництво, розвиток інфраструктури чи наукомісткі технології зірвати куш побільше. Таким чином очевидно, що саме тому Росія залишається дотепер сировинним придатком розвинених країн, але при цьому кількість доларових мільярдерів у нас, як то кажуть, зашкалює.

І якщо вже мова зайшла про «Башнефть», то тут варто згадати історію збагачення одного з потенційних суперників Ігоря Сєчіна, який претендував на частку «Башнафти», засновника і власника «Фонду Енергія» Ігоря Юсуфова (ІПН 770405349900). На сьогоднішній день Ігор Юсуфов є власником щонайменше 7 активів у великих нафтовидобувних підприємствах Західної і Східної Сибіру. Серед них Ярудейське родовище нафти в ЯНАО – річний видобуток нафти 3,5 мільйона тонн, Хободо-Мурабайське родовище в Якутії з запасами 10 мільйонів кубометрів газу і 58 мільйонів кубометрів гелію, і ще кількома десятками нафтоносних ділянок у Красноярському краї, Томській області і на Ямалі.

Але починав виходець з сонячного Дагестану (раніше в телеграм каналі "Устинов троллить" було вказано, що походження Юсуфових може бути пов’язане з поселенням гірських євреїв "Червона слобода") як представник так званої «золотої молоді» отримавши доступ до чиновницької кар’єри. Вона і стала стартовим майданчиком для ексміністра енергетики Росії в минулому і доларового мільярдера в сьогоденні Ігоря Юсуфова. Син голови Ради міністрів Дагестану успішно вступив до престижного московського ВУЗу, і після його закінчення працював у «Мосенерго».

В енергетичній галузі Юсуфов «дослужився» до посади міністра енергетики під час першого президентського строку Володимира Путіна. Проте не весь свій час і сили він віддавав тільки енергетиці. На просторих полях російської економіки є де «пастися». Особливо якщо мати контроль над бюджетними коштами і матеріальними цінностями. Чим і займався Ігор Юсуфов, керуючи в 90-ті роки промисловістю країни на посаді заступника міністра, чи торгуючи зброєю на посту одного з керівників «Рособоронекспорту».

В цій структурі він очолив дочірнє підприємство «Рособоронекспорт Трейдінг», де займався торгівлею зброєю з «закордонними партнерами». Причому частіше за все торгівля ця носила вельми екзотичний характер. В торговому обороті, який за тими часами в «Рособоронекспорті» складав величезну суму в 1 мільярд доларів за рік, застосовували мутні бартерні схеми. Наприклад, в обмін на військову техніку і озброєння Китай постачав в Росію шуби і фотоапарати, а Малайзія дешеву пальмову олію. Акціонерами «Рособоронекспорту» після появи в цій системі Ігоря Юсуфова стали великі російські оптові торговці – «Продінторг», «Разноімпорт», «Новоекспорт», плюс частка акцій була і у самого Юсуфова. За три роки торговий оборот «Рособоронекспорту» зріс до 4 мільярдів доларів, збільшився і сам Ігор Юсуфов - «Всі акціонери добре заробили», - скромно зізнався він одному з федеральних видань.

Ігор Ханукович в керівництві Росрезерву

Проте "найхлібнішим" для нього виявилося місце керівника Росрезерву. Тут Юсуфов розгорнувся, як кажуть, на повну котушку. Так, що потрапив під пильну увагу комісії Держдуми з боротьби з корупцією. Дані перевірки Росрезерву були свого часу оприлюднені комісією. Тоді і стало відомо про схеми, які практикувалися Юсуфовим і його підлеглими.

Закупівлі в «Росрезерві» здійснювалися, як тепер кажуть, віртуально – на папері, а реальні гроші йшли на підтримання приватних бізнесів, які були афільовані з Ігорем Хануковичем. Забезпечення підприємств також було побудовано за схемами, які згодом завдали колосальні збитки державній казні. Так, матеріальні і виробничі цінності – чорні і кольорові метали, продукти харчування і обладнання відпускалися «своїм» підприємствам у борг, потім вони благополучно банкрутувалися, а кошти від реалізації матеріальних цінностей залишалися в кишенях шахраїв.

Після втручання депутатів Держдуми по всім цим схемам було порушено 35 (!) кримінальних справ, але Ігор Ханукович благополучно уникнув відповідальності і навіть отримав посаду міністра енергетики, можливості якої благополучно обернув у капітали і активи в реальних підприємствах нафто-газового сектору про які ми писали вище. Одразу після призначення він став членом Ради директорів «Роснафти».

Очевидно, маючи зовсім конкретні «енергетичні» інтереси, він, як міністр мало займався іншими напрямками в енергетиці. Зокрема, після скандальної трагедії на Саяно-Шушенській ГЕС, де в 2009 році внаслідок аварії загинули люди, у кулуарах владних кабінетів говорили про його причетність до виникнення аварії. Це підтверджується і висновками комісії Ростехнагляду, яка розслідувала причини трагедії:

«…Юсуфов І. Х. не створив механізмів реального державного контролю і нагляду за безпечною експлуатацією об’єктів енергетики».

Кажуть, що в міністерстві енергетики, яке він покинув у 2004 році його за очі називали «товариш Саахов». Проте наречених він не крав, оскільки, незважаючи на те, що має двох синів, мало ними цікавився. За даними ЗМІ Ігор Юсуфов увійшов до ТОП-10 серед чиновників і олігархів Росії як гей. Що характерно на публікації про це в різного роду виданнях він ніяк не реагував, до судів не подавав і спростувань не вимагав. Але це його особиста справа.

Нас сьогодні він цікавить як спекулянт активами на державному рівні після міністерства енергетики Ігор Юсуфов працював спецпредставником Президента з питань міжнародного енергетичного співробітництва. Вихід на міжнародний рівень спонукав його до ведення бізнесу через старшого сина в Європі. Державний чиновник з Росії примудрився отримати кредит в одному з Швейцарських банків і придбав розоряючу суднобудівну верф у Німеччині. Пізніше колишній власник верфі – інший російський «державний спекулянт» Андрій Бурлаков звинуватив Юсуфова в рейдерському захопленні і пообіцяв оприлюднити всю підноготну покупки підприємства. Але, очевидно, «по випадковому збігу» був убитий у Москві, після того як вийшов з Матроської тиші, де і сам утримувався за звинуваченнями у шахрайстві і незаконному збагаченні.

До речі, будучи власником верфі Ігор Ханукович зміг отримати держзамовлення від Росії на будівництво вантажного теплохода «Віктор Черномирдін», який благополучно провалив. Незабаром він продав верф з збитком.

Ще один «подвиг» Юсуфова – «віджим» «Банку Москви» спільно з державним банком «ВТБ», у його власника Андрія Бородіна. Пізніше, вже з Лондона, куди він благополучно втративши левову частку своїх коштів Андрій Бородін розповів виданню «Ведомости» як на нього чинили тиск: «За словами Бородіна, Юсупов сказав: «Я купую твій пакет Банку Москви дешево, але вибору у тебе немає, тому що ти інакше втратиш все, а ще через пару років продамо цей пакет ВТБ, а прибуток поділимо між мною, Медведєвим і Костіним». «Він завжди виражався досить прямо — розповів Бородін, — ми створюємо для «молодої людини», як він називав президента Медведєва, «пенсійний фонд» або «майбутню фінансову імперію». Ось саме такими виразами він говорив», - повідомив Бородін у бесіді з кореспондентом видання.

Після покупки «Банку Москви» менш ніж через місяць Юсуфов продав свої акції ВТБ. Точно зараз так і не відомо чи отримав свою частку «Він вам не Дімон», але сам факт використання імені найвищого державного чиновника при здійсненні комерційної угоди говорить про багато що. У всякому разі ми маємо те, що маємо – Ігор Ханукович Юсуфов це цілком собі реалістичний портрет російського бізнесу, виконаний рукою великого майстра.