Нові подробиці спливають у ході переговорів про екстрадицію затриманого в Австрії лідера групи вбивць Аслана Гагієва (Джако) на батьківщину. Запланована на листопад минулого року відправка злочинця в Росію затрималася з формальних причин: адвокатам Джако вдалося довести, що їх підзахисний може не перенести політ за станом здоров’я. Появи Гагієва в Росії та його свідчень у суді найбільше бояться екс-міністр енергетики Ігор Юсуфов та його син Віталій, на яких родичі вбитих Гагієвим людей вказують, як на замовників злочинів і яких давно вже і успішно шантажує зі своєї затишної віденської камери.
Таку версію підтверджує і опублікований недавно лист обвинуваченого в організації шістдесяти вбивств росіянина, написаний у 2015 році на ім’я заступника (на той час) українського генерального прокурора Давида Сакварелідзе. Український адресат вибраний не випадково: сім’я Юсуфових таємно володіла і керувала заводом «Океан» у Миколаєві, з ним пов’язано низку тяжких злочинів, про причетність до яких колишній чиновник готовий розповісти Джако. 
«Ваше високоповажносте,
Я, Гагієв Аслан Мітяєвич, народж. (персональні дані) Лагодехського району Республіки Грузія, затриманий за вимогою російської ФСБ в Австрії 17 січня 2015 року за звинуваченням у вчиненні низки злочинів.
Запит на екстрадицію додаю. Насправді, я є бізнесменом і одним із співвласників ПАТ СЦЗ «Океан», який був викрадений паном Юсуфовим Ігорем Хануковичем. Я готовий дати свідчення в рамках розслідування викрадення акцій заводу Океан, фактів відмивання грошей.
Я даю повну згоду на будь-які слідчі дії Служби Безпеки України, Генеральної прокуратури України, а також Служби зовнішньої розвідки України».
Наведений вище лист не єдиний, написаний Гагієвим з австрійської в’язниці, де він за дивним збігом обставин виявився сусідом ще одного українського підприємця — Дмитра Фірташа, який очікує депортації до США за справою про хабарі. Раніше журналісти повідомляли про ще один лист вбивці, відправлений через австрійського адвоката до міністерства юстиції США, крім того, нам невідомо, що розповів Джако австрійським правоохоронцям на екстрадиційних слуханнях. Джерела Russian Criminal запевняють, що подібну згоду на співпрацю Гагієв підготував і для російських слідчих. Причому вона набагато більш розгорнута. У ній Джако значно розширив список одкровень, які готовий зробити щодо Юсуфова.
Як неодноразово повідомлялося раніше, у 2000 році голландська компанія Damen купила 78% державних акцій українського заводу «Океана». Пізніше, через стандартну для українських корпоративних реалій процедуру збільшення статутного капіталу довела свою частку до 98,7%. Спочатку у голландських все йшло добре: підприємство будувало кораблі, а робітники отримували зарплати… Однак зі зміною влади в Україні у 2005 році та скасуванням урядом Тимошенко низки принципових податкових пільг для суднобудування, Damen переглядає свої перспективи в Україні. У цей складний час Damen несподівано приходить допомога у вигляді партнера-інвестора норвезької компанії Aker Yards (пізніше була перейменована у Wadan Yards Group). У 2006 році Damen та Aker створюють керуючу компанію Okean В.V. (Голландія), на яку заводиться мажоритарний пакет «Океана». Попри те, що завдяки норвежцям компаньйонам вдається погасити заборгованість по зарплаті, виробнича ситуація на заводі кардинально не змінюється і, нарешті, Damen остаточно вирішує вийти з бізнесу, провидницьки продавши свою частку норвежцям якраз на канун кризи 2008 року. Залишившись один на один з глобальним погіршенням світової економічної ситуації, норвежці тепер вже самі шукали рятівного інвестора. І він знайшовся. Саме в цей момент на авансцену виходять структури, які нині в різного роду журналістських і навколожурналістських матеріалах фігурують під розмитим визначенням «російські акціонери». Насправді за цим терміном ховався Аслан Гагієв (вів свої комерційні справи під прізвищем Морозов і мав відповідний справжній паспорт).
Отже, в липні 2008 року люксембурзька FLC-West Holding, за якою формально стояла могутня на той час російська «Фінансова лізингова компанія» (її кримінальною «кришою» був Гагієв, а керівником - Андрій Бурлаков, на той момент перший заступник ФЛК), купує 70% акцій Aker Yards, а разом з нею отримує контроль над «Океаном» та ще двома верфями в Німеччині. Основну частину угоди оплатила компанія Tamplestowe, представником якої виступав член ради директорів «Газпрома» Ігор Юсуфов. Юсуфов попросив не афішувати його участь у проекті, ввести його представника в раду директорів і погоджувати кожну операцію з його сином Віталієм. В результаті на момент купівлі верфей власниками FLC-West були Tamplestowe, підконтрольна Юсуфовим на 74%, кіпрські офшори Blakstead (25%) і ФЛК (1%).
Rucriminal наводить схему того, як сім’я Юсуфових таємно володіла і керувала «Океаном»
Прихід «російських інвесторів» прогнозовано не зробив жодного ефекту для оздоровлення ні німецьких верфей, ні тим більше миколаївського суднобудівного заводу. Ще б пак — це дійсно був непрофільний бізнес для сім’ї Юсуфових, які спеціалізувалися переважно на енергетичних напрямках. Цілком ймовірно, тут мало місце банальне тимчасове закріплення в реальній економіці нечистих надлишків перегрітого «газпромівського», а може й більш прозаїчно — кримінального капіталу. За офіційною версією, у 2009 році Wadan Yards Group через фінансові проблеми, непогашені кредити та нестачу замовлень опинилася на межі банкрутства — борги компанії становили близько $100 млн. Про долю верфей йшлося навіть під час зустрічі Ангели Меркель та Дмитра Медведєва, які вирішили підшукати «новий пул інвесторів». Таким інвестором став… тепер вже син Ігоря Юсуфова. Віталій Юсуфов, якому тоді було 29 років, у вересні 2009 року придбав верфі від імені компанії Gevor IV AG, зареєстрованої на юридичну адресу — поштову скриньку в Цузі (Швейцарія). Юсуфов заплатив за них конкурсним управляючим €40 млн, а процедура санації зайняла всього місяць. Насправді Юсуфови контролювали верфі ще до їх банкрутства та «офіційної купівлі» підприємства у 2009 році. Далі між Андрієм Бурлаковим та старшим і молодшим Юсуфовими відбувається розбрат, підсумком якого стало порушення низки кримінальних справ. Зокрема, Бурлакову ставилося у провину викрадення 1,8 млрд рублів, що належали Федеральній лізинговій компанії (пізніше цифру збільшили до 3 млрд), частина з яких нібито пішла на купівлю верфей. Його посадили в московське СІЗО разом з фінансовим директором верфей Анною Еткіною (вона була також директором фірми Okean BV — того самого заводу «Океан» у Миколаєві, що входив до групи Wadan Yards).
Вже наступного року з СІЗО їх випустили: Бурлакова — під рекордний заставу в 50 млн рублів, Еткіну — за станом здоров’я. Причому Еткіна запевняє, що вони віддали ще $5 млн за посередництво в «урегулюванні негативного ставлення влади до Бурлакова» Денису Вороненкову (тому самому, якого застрелили в березні цього року в Києві). Однак на цьому їх злигодні не закінчилися. У вересні 2011 року Еткіна і Бурлаков прийшли в ресторан «Хуторок» на Ленінградському проспекті, щоб дати інтерв’ю журналісту щодо верфей і Юсуфових. Ледь вони почали розмовляти, в ресторан увірвався кілер і випустив в них всю обойму пістолета. Бурлаков помер після приїзду швидкої, Еткіна отримала поранення в обличчя, але вижила (журналіст не постраждав). Відразу після інциденту Еткіна поїхала з Росії, її заочно судили і визнали винною в шахрайстві та відмиванні грошей Федеральної лізингової компанії. Еткіна заявила про намір звернутися до ЄСПЛ і оскаржити вирок.
Слідство встановило, що злочин вчинив один з членів групи Гагієва, замовник офіційно не встановлений, але його прекрасно знає Джако і готовий назвати після екстрадиції.
31 січня 2018 г., 14:49
