Чому варто було б перейменувати станції метро "Тараса Шевченка" та "Героїв Дніпра

Чому варто було б перейменувати станції метро "Тараса Шевченка" та "Героїв Дніпра

Їхав я, значить, на станцію метро "Почайна", щоб купити на проспекті Бандери мертвих раків.

Стояв біля дверей, дивися на схему синьої гілки і думку гадав про декомунізацію.

От та ж сама "Петрівка" з точки зору походження назви, звісно, комуністична, але це походження у ній настільки затерто, що мало хто сказав би, що станцію названо на честь Петровського (вона ж не Петровськівка), тобто референт назви надійно втрачений.

А якщо подивитися на інші назви синьої гілки, то там є ще два до мозку куісток комуністичні екземпляри.

Перша з них, як би це дивно не звучало, "Тараса Шевченка".

Шевченко, скажете ви, не був комуністом.

Справді, не був, а от його культ, який зараз все ще займає дуже сильні позиції, цілком комуністичний. Ви ніколи не задумувалися, чому у Києві є бульвар Шевченка, станція метро "Тараса Шевченка" і площа Шевченка – і всі вони у різних віддалених місцях.

Та тому, що Шевченком в радянській Україні латали ті дірки, на яких не ставало лєнінів і всяких інших петровських. Його просто штампували зі смушевою шапкою і вусами підковою по всій країні.

І ця штампована назва станції метро "Тараса Шевченка" (жодним чином не пов’язана ані з бульваром на його честь, ані з місцями, де він жив) – це яскравий приклад, вартий декомунізації (на честь Шевченка можна назвати іншу станцію біля парку Шевченка, там трохи нижче, ну ви зрозуміли).

Друга така станція – "Героїв Дніпра". Концепт "Героїв Дніпра" – це штамп совєтської історіографії. Мільйон загиблих солдатів, що форсували Дніпро, доречніше назвати жертвами.

Бо їх трактували як гарматне м’ясо і цінність їхнього життя зводилася до нуля. Слово "Герої" прикриває жахливу дегуманізацію, заградотряди і кидання у воду людей з цеглою проти кулеметів і артилерії. Це ще одна фішка комуністичного дискурсу, якої варто позбуватися.

Тому на формальному рівні Петрівка – це комуністична назва, а Тараса Шевченка і Героїв Дніпра – ні. А от на семантично-символічному рівні Петрівка давно затерла своє комуністичне походження (про нього знали тільки глибокі знавці), натомість станції Тарса Шевченка і Героїв Дніпра – цілком собі комуністичні.

Це як з фемінітивами – борчині борються за формальні ознаки граматичного жіночого роду, а не за семантичне навантаження слів. А семантика таки важливіша за форму.

Les BELEY