Чи повторить Петро Порошенко помилку Грушевського?

Чи повторить Петро Порошенко помилку Грушевського?

Чи вдасться Порошенку і Яценюку повторити трюк Грушевського та Петлюри?
Події в Україні протягом останнього року дуже скидаються на аналогію національно-визвольних змагань початку XX століття.
Пригадаймо, коли український націоналіст Микола Міхновський у 1900 –му році заявив про необхідність збройної боротьби за самостійну Україну, його інакше як провокатором і диваком не сприймали. Так само коли українські націоналісти говорили ще півтора-два роки тому про необхідність Революції і можливу агресію Росії – у відповідь лунало те ж саме: маргінали та провокатори. Ще й голосування на Майдані влаштовували щоб заборонити бандерівське вітання: «Слава Україні» і прибрати революційні червоно-чорно прапори.

А коли зрозуміли, що «п’янку не зупинити», вирішили її очолити і стали демагогічно видавати з себе супернаціоналістів. А націоналістів справжніх, щоб не заважали відправили на фронт як гарматне м’ясо. Тих же ж, хто на фронті проявив свої командирські здібності – як приміром Болбачан – розстріляли.

І додемагогувалися до того, що в 17 році замість трьох мільйонів, які були готові захищати Україну, спиняти московську агресію Муравйова під Крути виїхали заледве сотні. Яким, як і тепер добровольцям, зброї достатньої не дали. За те потім поливали крокодилячі сльози на могилах. І постійно шукали з ким би переговорити в братній Москві.

Щоправда тоді демагогія привела до втрат державності. Зараз до цього не варто допустити. І передусім реально воювати з рашкою, а вже як допоміжний фронт вести активну дипломатичну роботу. А почали б хоча б з того, що озброїли і визнали добровольчі загони. Бо так виглядає склади зброї в Артемівську зарезервовані і добре охороняють, щоб передати армії ДНР. І вже тошнить від тої гри в партії миру і війни, яку розігрують між собою Порошенко і Яценюк. Причому як мир так і війну ведуть переважно з екранів ТБ. На ділі ні миру, ні ефективної війни…

А що робити нам. Передусім не дати націоналістів розсварити між собою, перестати бути колесами в чужих возах, твердо йти до реалізації наших завдань – здобуття УССД – держави української нації на українській землі. Пам’ятати, що ми захищаємо націю і державу, а не режим. Тим паче якщо режим постійно підігрує Москві, саботує ухвалення необхідних рішень, займається ідеологічними диверсіями та деукраїнізацією країни…

Юрій Сиротюк, опубліковано на сторінці у Facebook 28 січня 2015 року