Про що брехатиме Сурков на сьогоднішній зустрічі в нормандському форматі

Один із найближчих радників Владислава Суркова Олексій Чеснаков у своєму телеграм-каналі зазначив, що припинення Україною договору про дружбу з Росією ставить під сумнів усю систему російсько-українських угод.

"Немає договору про дружбу – немає договору щодо Азовського моря та Керченської протоки. Така юридична й політична логіка, причиново-наслідковий зв’язок. Таким чином, Україна сама себе позбавляє права вільного судноплавства в цьому регіоні", – зазначає Чеснаков.

Оприлюднення цієї позиції зовсім не випадково відбулося саме сьогодні, 11 грудня, в день зустрічі в "нормандському форматі", учасники якої повинні обговорити ситуацію, що склалася навколо Керченської кризи. Це те, що доводитиме учасникам зустрічі Сурков: Україна сама руйнує правовий простір двосторонніх домовленостей, а Росії залишається хіба що скрушно розводити руками й дивуватися київським "провокаторам".

Але ця логіка брехлива за самою своєю суттю. Це приблизно як вічні російські докази того, що вступ України до НАТО загрожує інтересам національної безпеки Росії, а сама "миролюбна" Росія нікому не загрожує, а тільки дивується агресивності НАТО й політиці розширення альянсу. Але Росія напала на Україну, окупувала Крим і розв’язала війну на Донбасі саме тоді, коли Україна була позаблоковою державою. А ось якби Україна була членом НАТО, агресор зупинився би біля наших кордонів, як він зупинився біля кордонів країн Балтії.

Те ж саме – й із угодою щодо Азовського моря. Росія напала на наші кораблі тоді, коли ще діє договір про дружбу між двома країнами, а значить – ніяка система російсько-українських угод не розмивається навіть за визначенням радника Суркова. Проте це не завадило росіянам обстріляти українські кораблі й захопити в полон їхні екіпажі. Не кажучи вже про те, що ніякої свободи судноплавства в акваторії Керченської протоки й Азовського моря вже давно немає – Росія робить усе можливе, щоб силою довести своє право контролювати і протоку, і море.

Але Москві зараз важливо інше – довести, що ніякого правового простору між Росією та Україною не існує – й не через російську агресивність, а через українську неконструктивність. І після констатації цієї "неконструктивності" продовжувати нав’язувати право сили замість міжнародного права всюди, де Москві дозволять це зробити.