Операція «Самозванець». Після покупки МСЗ «Океан» українцями, росіяни переглянули тактику блокування вітчизняного суднобудування

У Миколаєві розгортається черговий виток гібридної війни, розв’язаної РФ проти української економіки задовго до агресії на Сході України та в Криму.

Друзі Путіна намагаються заблокувати миколаївський суднобудівний завод «Океан», який у грудні минулого року купила компанія з Миколаєва. Головний помічник росіян – самопроголошений профспілковий діяч Анатолій Немов. На заводі вже років 8 не збиралася конференція трудового колективу, корабели відкрито висловили недовіру самозванцю, що не заважає Немову, прикриваючись начебто інтересами трудового колективу, активно лобіювати інтереси офшорних компаній, за якими стоїть російський олігарх Ігор Юсуфов.

Легенда українського суднобудування, миколаївський завод «Океан» сьогодні в прямому сенсі оживає після 10-річного простою. За чотири з половиною місяці з моменту купівлі МСЗ «Океан» миколаївською компанією 3 грудня 2018 року – на завод було прийнято понад 500 робітників. Сьогодні 9 суден знаходяться в судноремонті. Завод реалізує престижні проекти по будівництву складних металоконструкцій для київських мостів – Шулявського та Володимирського (пішохідно-велосипедного мосту, який з’єднає схили над Володимирською гіркою в центрі Києва). Повним ходом іде модернізація і ремонт обладнання. Вперше за багато років, «Океану» не вистачає робочих рук.

Востаннє такий рівень завантаження на підприємстві фіксували в 2000-х, ще до того, як контроль над заводом перейшов до російських власників – команди Ігоря Юсуфова (ексчлена наглядової ради «Газпрому», ексміністра енергетики РФ, близького друга Володимира Путіна).

Прихід росіян на «Океан» супроводжувався занепадом виробництва. «Інвестори» та їх місцеві «помічники» замість розвитку банкрутували завод, до 2012 року накрутивши кредиторську заборгованість до 65 млн євро.

Доведений до ручки, «Океан» тримався виключно на вірних своїй справі і місту простих корабелах, які не дали остаточно розкрасти і знищити підприємство, в очікуванні шансу відродити колишню славу.

Перший такий шанс представився у 2016-му році, коли цілісний майновий комплекс ПАТ МСЗ «Океан» був готовий до продажу на відкритих торгах новому інвестору. Тоді на зрив цих планів росіяни кинули всі сили. А саме, представники двох офшорних компаній – з Кіпру ("Зонел Оперейшинз Лімітед") та Белізу ("Бельмонт Індастріз Інкорпорейтед") – ввели в оману українських правоохоронців і суд, заморозили перезавантаження підприємства шляхом накладання арештів, і захопили завод.

Захоплення сталося у вересні 2016 року під прикриттям юридичного формулювання «відповідальне зберігання». «Відповідальне зберігання» завершилося через два роки, і коштувало підприємству мінімум 40 млн грн. Це тільки балансова вартість майна, яке зникло з території заводу за півтора року «відповідального зберігання». Розкрадання і продаж на брухт цінного обладнання – на совісті найяскравіших «зберігачів»: Леоніда Шумило, Валерія Морозова, Ігоря Овсянникова, Ігоря Ігнатова – колишніх менеджерів Юсуфова.

Можливо, якби не жадібність згаданих вище осіб, ФСБ і далі могло б стримувати відродження «Океану». Розпил обладнання, масове залучення громадян до незаконної господарської діяльності (з невиплатою зарплат і бунтами) на території заводу, перетворення «Океану» в контрабандний порт зробили своє діло: розкрили очі силовикам на те, хто насправді ховається під личиною «відповідальних зберігачів».

Спецоперація ФСБ, що тривала півтора року – була зірвана: 28 лютого 2018 року «відповідальних зберігачів» вигнали з заводу, в червні з майна було знято арешт, і завод знову почали готувати до перезапуску. Щоб перезавантажити «Океан» і почати відродження суднобудування з чистого аркуша, завод потрібно було очистити від боргів, для чого цілісний майновий комплекс ПАТ МСЗ «Океан» виставили на відкритий аукціон.

Росіяни не збиралися ані втрачати контроль над стратегічним підприємством, ані платити за нього ринкову ціну. Вони знову спробували розіграти карту обману українських силовиків і широкої громадськості.

Була розгорнута безпрецедентна кампанія з дискредитації самої ідеї продажу заводу на відкритих торгах, особисто ліквідатора ПАТ МСЗ «Океан» Ірини Сербін, і компанії – організатора публічних торгів.

Апогеєм атаки став вихід на широкий екран YouTube представника «Зонела» Ігоря Ігнатова (колишнього помічника народного депутата від БПП Оксани Білозір, якого вигнали після виявлення зв’язків з росіянами і арешту у справі про розтрату 40 млн грн ДП «Укрхімтрансамміак»). 2 грудня Ігнатов публічно закликав громадськість і правоохоронців до зриву відкритих торгів з продажу заводу «Океан».

Незважаючи на всі потуги Ігнатова, 3 грудня 2018 року завод був проданий миколаївській компанії ТОВ «Торговий дім «Аннона». Аукціон, який заздалегідь широко анонсувався в місцевих і всеукраїнських ЗМІ, відбувся у відкритому режимі, під об’єктивами телекамер. Взяти участь у торгах і спостерігати за аукціоном могли всі бажаючі.

Відразу після торгів ліквідатор приступила до організації виплати найбільшої в історії України заборгованості перед трудовим колективом – 92 млн грн. І вже до Дня Святого Миколая, 19 грудня 2018 року першим корабелам були відкриті рахунки в державному «Ощадбанку» і виплачені гроші.

У відповідь – росіяни взялися за дискредитацію вже українського власника «Океану». Інструментом стали три нардепи-націоналісти, які внесли прізвище нового власника заводу – Ігоря Волошина – в проєкт «санкційного списку».

Цей крок не мав жодних юридичних наслідків. Метою росіян була дискредитація і палиці в колеса новому власнику на шляху до відновлення заводу – хто ж буде робити бізнес з учасником «санкційного списку»? А немає бізнесу – не буде інвестицій, не буде замовлень, не буде робочих місць.

Сам Волошин назвав атаку на нього спецоперацією ФСБ. На підтримку Волошина відкрито виступив президент Асоціації «Укробудпром» Віктор Лисицкий, голова Миколаївської ОДА Олексій Савченко, мер Миколаєва Олександр Сєнкевич. Чергова атака росіян на «Океан» захлинулася.

Після кількох місяців «передишки», люди Юсуфова сьогодні з новими силами взялися за старе. Головного героя – Ігнатова – довелося замінити.

Обличчям сьогоднішньої атаки на завод став старий перевірений слуга російських «інвесторів» Анатолій Немов, який по інерції (з тих часів, коли завод «вбивали» росіяни) представляється головою місцевої профспілкової ланки. І намагається переконати всіх, хто з ним ще не знайомий, що представляє інтереси корабелів, а по суті є самозванцем, оскільки, як вже згадувалося, вже років 8 як на заводі не збиралася конференція трудового колективу.

Фактично, ніякої профспілкової ланки (крім як на папері у Немова та в реєстрі) не існує. «Організація», про яку говорить і від імені якої представляється Немов – це список із кількох лояльних до самозванця людей. З деякими з них, (про що добре знають старожили «Океану») Немов проводив махінації з профспілковими грошима, непогано «заробляючи».

Найяскравішу характеристику Немову дав справжній трудовий колектив заводу «Океан», коли у 2016 році на зборах корабели публічно висловили Анатолію Немову свою недовіру.

Так що зрозуміло, чому на рахунку у Немова – багаторазові ініціативи щодо зриву прозорої процедури ліквідації ПАТ МСЗ «Океан», дискредитація ліквідатора Ірини Сербін, спроби не допустити або зірвати відкриті торги. А сьогодні – він же намагається відкотити завод назад під контроль росіян.

Ще в перших числах листопада 2018 року (за місяць до відкритих торгів, на яких вперше з 2000 року завод отримав на 100% українського власника), Анатолій Немов підписав «Меморандум про взаєморозуміння та співробітництво» з однією з двох офшорних російських компаній – компанією «Зонел Оперейшинз Лімітед». Цій же компанії (зв’язок якої з Ігорем Юсуфовим неодноразово описувалася в ЗМІ) були передані ексклюзивні права представляти інтереси «первинної профспілкової організації в господарському суді у процедурах банкрутства».

У виконання зобов’язань, взятих на себе перед росіянами, 5 квітня 2018 року Немов подав у Господарський суд Миколаївської області заяву про скасування продажу цілісного майнового комплексу ПАТ МСЗ «Океан» на відкритих торгах українському власнику.

Заявником значиться «Первинна профспілкова організація «Миколаївський суднобудівний завод «Океан». Немов як профспілковий діяч повинен був би дбати про інтереси колективу та виробництва, а натомість уже вдруге «ліг» під друзів Путіна. Він міг би допомагати ліквідатору, наприклад, відшукати колишніх співробітників ПАТ МСЗ «Океан», яким завод винен гроші, зароблені чесною працею. Але натомість Анатолій Немов у конкретній заяві, якою хоче скасувати продаж заводу українському власнику, лобіює інтереси компаній, що використовувалися для доведення компанії до банкрутства - «Зонел Оперейшнз Лімітед» та «Бельмонт Індастріз Інкорпорейтед». До речі, нагадаємо, що «Бельмонт Індастріз Інкорпорейтед» зіграла ледь не фатальну роль у житті «Океана». На цю компанію росіяни сформували вигаданий кредиторський борг ПАТ МСЗ «Океан» у 65 млн євро, щоб заблокувати будь-яку можливість відновити підприємство. У подальшому, український суд виключив цю компанію з реєстру кредиторів, чим позбавив росіян можливості заблокувати процедуру продажу заводу на відкритих публічних торгах.

Мета офшорних російських спонсорів Немова – ясна і зрозуміла. Їм потрібно заблокувати відновлення заводу та отримати доступ до обладнання «Океана». Вони хочуть завершити розпочате у 2016-2017: здати станки та крани на металобрухт, набити кишені мільйонами вкрадених у корабелів грошей, затопити доки і відзвітувати перед кремлівськими кураторами про повний параліч 100% українського суднобудівного заводу «Океан». Їх мета, щоб в місті корабелів замість судноремонту і суднобудування, процвітали бур’яни.

Але у них цього ніколи не вийде!

Повернення заводу «Океан» додому в Україну, до Миколаєва – увійде в підручники з історії нашої Держави.

По-перше – як успішна спецоперація у відповідь на спробу ФСБ знищити українське незалежне суднобудування.

По-друге, як перша в історії прозора процедура ліквідації такого масштабу, в результаті якої вдалося зберегти профіль підприємства, і за такий короткий проміжок часу завантажити потужності, почати нарощування обсягів виробництва.

І, по-третє, як найбільша в історії виплата 92 млн грн зарплатних боргів перед корабелами.

На фоні всього цього, незрозуміло одне: чому Анатолій Немов допомагає росіянам знищувати рідний завод? Що ним рухає?

Профспілковому самозванцю 70 років. Всю свою свідому життя він провів на заводі. Спостерігаючи за його поведінкою сьогодні, у сотень заводчан виникає закономірне питання: самозванець Немов – це ідеологічний ворог України і Миколаєва, чи самозванець Немов – просто продався Юсуфову? Якщо друге, то скільки самозванцю Немову заплатили, що пообіцяли, щоб він відкрито, не соромлячись виступив проти інтересів трудового колективу?

Анатолій Немов, скільки коштує зрада рідного заводу, міста, країни?