Прокурор захотів мільйонів

Прокурор захотів мільйонів

Ви знаєте, хто такий Андрій Таргоній? Якщо забули, нагадаємо — це той самий прокурор із Рівненської районної прокуратури, якого понад рік тому тягав за краватку перед відеокамерою Сашко Музичко.

Тоді перелякане обличчя районного "блюстителя закону" обійшло півсвіту — відео широко використовувала російська пропаганда з метою залякати світ "правим сектором". Не минуло й року і переляк у прокурора Таргонія минув.

Тепер "постраждалий" від Музичка працівник прокуратури вимагає майже три мільйони гривень із двох міліціонерів, які так само, як і він,  рік тому ледь у штани не понакладали. Нам поки не відомо, чи фігуруватимуть у суді штани усіх трьох правоохоронців. А про все, що відомо, читайте далі.

Андрій Таргоній звернувся в суд із цивільним позовом до уже відстороненого від посади начальника Рівненського райвідділу міліції Ігора Денисюка та уже звільненого слідчого Василя Холодька. З тим, щоб відшкодували йому близько трьох мільйонів гривень заподіяної шкоди. Водночас подав і клопотання до суду про арешт майна, щоправда, тільки колишнього слідчого Холодька. Бо майно підполковника Денисюка суд арештував ще наприкінці минулого року за клопотанням обласної прокуратури. Яка, направивши в суд обвинувальний акт проти колишнього начальника райвідділу міліції у службовій недбалості, завбачливо допустила, що з часом визнаний потерпілим Таргоній може пред’явити обвинувачуваному міліціонеру цивільний позов.

Нагадаємо передісторію цієї ситуації. У лютому 2014-го в селі Ставки Рівненського району була вбита 58-річна жінка. І хоча особу вбивці міліціонери встановили одразу — ним виявився односельчанин пенсіонерки 29-річний Микола, районна прокуратура санкціонувати його запроторення за грати чомусь не квапилася. Тоді у справу втрутився тодішній лідер "Правого сектора" у Західній Україні Олександр Музичко. Зайшовши в кабінет прокурора Андрія Таргонія, він звинуватив його у бездіяльності, обматюкав, потягав за краватку й дав потиличника. Результат не забарився. Вже наступного дня підозрюваного у вбивстві таки взяли під варту. А кадри відео, на якому Музичко "вчить" прокурора Таргонія, як "треба працювати", використали чи не всі російські телеканали, щоб показати, як в Україні порушують права людини, а міліція, зокрема, начальник Рівненського райвідділу Ігор Денисюк, за цим мовчки спостерігає.

Першим на це відреагував тоді міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, написавши на своїй сторінці у "Фейсбуці": "З приводу "художеств" Музичка (Саші Білого) в прокуратурі, відео з яким побачив у фб сьогодні. 100% скотство і навіть більше. І це не гіпертрофований прояв пошуку справедливості. Це 100% диверсія проти віри людей у можливий порядок. Така бридка розв’язність і хамське нехтування до людини — більша зрада Майдану, ніж може здаватися. Наскільки знаю, прокуратура реагує. Якщо побачу, що це не так — відреагую я"...

Тодішній керівник рівненської міліції Дмитро Лазарєв услід за міністром прокоментував, що факт приниження прокурора внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань, проводиться перевірка, буде опитано всіх учасників події, і про висновок він згодом повідомить. Однак 3 березня Лазарєва з посади начальника облуправління МВСУ звільнили, 24 березня київські бійці спецпідрозілу "Сокіл" застрелили Олександра Музичка, а далі справа щодо приниження прокурора Таргонія перекочувала з міліції в обласну прокуратуру. Трансформувавшись у заподіяння прокурору тілесних ушкоджень.

Згодом начальника Рівненського райвідділу Ігоря Денисюка відсторонили від посади, а слідчого Василя Холодька звільнили з міліції. У червні прокуратура звинуватила Денисюка у службовій недбалості. Слухання прокурорської справи проти Ігоря Денисюка за службову недбалість розпочалося восени, після того як він повернувся у складі зведеного загону рівненських правоохоронців із зони АТО, й триває в суді досі. Аналогічну справу проти колишнього слідчого Василя Холодька прокуратура в суд на рогляд ще не направила. Усе без змін тільки в прокурора Андрія Таргонія. Він так само працює у тій же прокуратурі Рівненського району, на колишній посаді.

...А вбивцю зі Ставок, з якого, власне, вся ця історія й розпочалася, у серпні Рівненський райсуд випустив на волю — офіційно присудивши йому чотири роки за вбивство з необережності, водночас застосував до нього Закон про амністію.