«Атомний завгосп» Руслан Жмудський може виявитися російським шпигуном

Найбільшого виробника електроенергії в Україні, компанію «Енергоатом», втягнули в чергову аферу, що загрожує основам національної безпеки.

Призначений буквально близько місяця тому на посаду директора відокремленого підприємства «Атомкомплект» Руслан Жмудський має намір перебудувати систему закупівель у компанії і знову, «як у старі добрі часи», орієнтуватися на постачання комплектуючих з Росії. Де його батьки відіграють досить специфічну роль при дворі окупаційної влади.

Корупційне гніздо

Відокремлене підприємство «Атомкомплект» — це центр публічних закупівель товарів, робіт і послуг для потреб «Енергоатому», такий собі «офіс завгоспа». Відповідно до річного плану закупівель, у 2020 році атомний монополіст витратив на свої потреби понад 10 млрд грн.

Чим займається «Атомкомплект»? Згідно з переліком завдань на сайті «Енергоатому», це ледь не кровоносна система атомної компанії. Крім централізованих закупівель, зокрема систем, важливих для безпеки АЕС, підприємство також відповідає за укладення зовнішньоекономічних контрактів, здійснює контроль виконання договорів, контролює наявність та обсяг залишків запчастин на складах «Енергоатому».

«Корупційну» важливість «Атомкомплекту» в структурі постачань на «Енергоатом» особливо підкреслюють кримінальні провадження, в яких фігурує кілька попередників Жмудського. Найгучнішою, безумовно, є справа за участю екснардепа Миколи Мартиненка про привласнення понад 6,4 млн євро як переплати за обладнання, придбане в чеської компанії Škoda JS. У ній фігурують ексвиконавчий директор «Атомкомплекту» Сергій Зубов і ексдиректор Валерій Васильков, який, власне, й підписував злощасний документи з завищеними цінами.

У скандали потрапляв і інший попередник Жмудського - Андрій Майстренко. За даними ЗМІ, той був настільки «мудрий», що намагався через ввірену йому структуру закуповувати товари для «Енергоатому» у фірми, в структурах власності якої фігурувала його мати.

Тобто вже очевидно, що «Атомкомплект» — не проста компанія, а реальний грошовий потік, на який не посадять будь-кого з вулиці.

Крім поточних витрат, у ВП існують також «великі» національні проєкти, такі як будівництво централізованого сховища відпрацьованих відходів ядерного пального вартістю 37 млрд грн. Підрядником останнього, до речі, виступає компанія «Холтек Україна», де до недавнього часу працював комерційним директором новий голова «Атомкомплекту» Руслан Жмудський. Умови роботи, судячи з його декларації, були досить привабливими. За 2019 рік Жмудський заробив 1,3 млн грн., при цьому сам Руслан їздить на новенькій Audi Q8 2019 року випуску за 2,5 млн грн., а його дружина Ірина — на BMW X5 2017 року за 1,8 млн грн. У сімейства одразу кілька квартир і гаражів, пристойний «жировий» запас у готівці й на банківських рахунках. Для чого ж знадобилося переходити на роботу в держкомпанію?

Для спостерігачів спочатку відповідь здавалася очевидною: генеральний підрядник поставив на позицію в структурі головного замовника свою людину, почнеться «розпил». Однак виявилося, що це тільки пів біди.

Зв’язки з країною-агресоркою

Руслан Сергійович має намір повністю перебудувати систему закупівель у «Енергоатомі» і організувати постачання ключових стратегічно важливих комплектуючих через російські компанії. При цьому з країною-агресоркою його пов’язують не тільки бізнес-інтереси, а й родинні контакти. Справа в тому, що батьки Руслана Жмудського — активні підприємці-забудовники, які співпрацюють з окупаційною владою Криму. Зокрема, як відомо з відкритих джерел, батько Руслана, Сергій Тарасович Жмудський, формально займається здачею в оренду власного майна й будівництвом житла в окупованому Севастополі. Але інформації в ЗМІ більш ніж достатньо, щоб зрозуміти, що йдеться не про звичайного будівельника сигаретних кіосків, а про привілейованого підприємця, якому дозволено брати участь у масштабних проєктах, які патронує особисто президент Росії Володимир Путін. Зокрема, компанія Жмудського бере участь у скандальній забудові пляжу «Омега», де під виглядом готелю просто біля води звели багатоповерховий житловий комплекс, серед бенефіціарів якого місцеві медіа називають і нардепа України Віталія Хомутинніка. Крім того, неподалік від цього пляжу компанія Жмудського збиралася забудувати (сьогодні, швидше за все, вже забудувала) сквер, в якому гуляли місцеві жителі.

Також пов’язана зі Жмудським-старшим компанія «Компроміс» бере участь у будівництві «лікувально-оздоровчого центру» на території державного природного ландшафтного заказника регіонального значення «Ласпі» в 30 км від Севастополя. Забудовником є рекреаційно-будівельний кооператив «Морський», афілійований із групою компаній «Компроміс», а орендарем ділянки площею близько гектара — ГУ МНС Росії по Севастополю. При цьому на території «санаторію» група компаній «Домус» торгує апартаментами вартістю від 1,9 до 6 млн рублів. Під будівництво вирубали червонокнижні дерева і «по бєспрєдєлу» забрали ділянки в місцевих жителів. Очевидно, що «звичайному» забудовнику такий проєкт не довірили б.

Не менш цікавими справами займається мати Руслана Сергійовича — Інесса Олександрівна. Вона, крім того, що здає в оренду власну нерухомість і торгує будматеріалами, ще й громадська активістка. Зокрема, входить до громадського руху «Мис Хрустальний». Ця організація, судячи з публікацій в місцевій пресі, є «ручною громадськістю» забудовників цієї бухти Севастополя. При цьому сам проєкт забудови культурного кластеру був розроблений і реалізується за особистим розпорядженням Володимира Путіна. Куратор проєкту — віцепрем’єрка уряду Росії Ольга Голодець. А безпосередньою реалізацією проєкту займаються компанії мільярдера Аркадія Ротенберга.

Будівництво комплексу мало завершитися до 2023 року. На території громадського простору будуть розміщені Музейно-меморіальний комплекс захисникам Севастополя 1941-1942 років, парк, театр опери і балету, вища школа театрального та музичного мистецтва, хореографічна академія й художній музей, який зможе приймати виставки Державної Третьяковської галереї, Російського музею, "Ермітажу" та інших провідних музеїв Росії. Таким чином Інесса Олександрівна, можна сказати, є не багато не мало — штатною громадською активісткою для елітних забудовників Севастополя.

***

Чого можна очікувати від чиновника такого високого рангу, яким, по суті, сьогодні є Руслан Жмудський, якщо він має наближених до Путіна батьків, які, очевидно, не визнають Крим окупованою територією, а чудово будують там бізнес? Чи не варто спецслужбам перевірити регулярність його візитів на анексовану територію, а також його контакти в Криму? Чи не виявиться, що будівельний бізнес — це тільки прикриття для реальної ролі батьків головного «завгоспа» «Енергоатому». Адже інтереси родини Ротенбергів, з якими «по роботі» перетинається в Севастополі батько Жмудського, в атомній енергетиці — ні для кого не секрет. Тож чи варто нам чекати на будівництві атомних блоків або при поставці комплектуючих російський слід? І чи буде державний енергетичний монополіст фінансувати війну на Донбасі з легкої руки новоспеченого очільника «Атомкомплекту». Яких ще доказів і приводу зацікавитися цією справою не вистачає Службі безпеки, Національному антикорупційному бюро, Державному бюро розслідувань і іншим органам, що відповідають за боротьбу з корупцією і захист нацбезпеки країни?

Автор: Дмитро Сергавець