«Офіс контрабанди Зеленського»

Або, як не зумівши перемогти корупцію на митниці, її чорну касу поставили на службу новій владі

Рівно рік тому новоспечений Президент Зеленський, слідуючи за відлунням інавгураційної промови і вибухами овацій після дебатів на Олімпійському, почав свій бліцкріг у боротьбі з корупцією. Однією з перших мішеней стала митниця.

В очах Гаранта вона була легким, смачним і досить символічним трофеєм, а головне, оскільки вона дає 40% бюджету країни, саме на ній закопано ключ до виконання всіх інших обіцянок.

Рішення здавалося простим: усунути «схемщиків» і хабарників, призначити нормальних, кеш не збирати і бюджет сам наповниться.

Майбутній, на той момент, Прем’єр Гончарук, який у легендарному наступі грав роль вірного зброєносця Гаранта, ознаменував атаку фразою: "Запам’ятайте! Нагору більше заносити не треба!" Тоді на митниці всі злякалися. По-справжньому.

Та минув рік, і можна впевнено сказати, що в цій сутичці програв сам Гарант, а не його легка здобич у вигляді митниці. Корупційний монстр, якого планували взяти з ходу, вийшов переможцем, проник у владу і вже зовсім не виглядає в її очах ворогом. Тепер це ресурс для вирішення багатьох завдань, насамперед - передвиборних.

Але Президенту про це говорити не можна. Він ранимий, образливий, дратівливий і нетерпимий до такого роду процесів, тому, уберігаючи його від зайвої інформації і доповідаючи цифрами і слайдами про перемоги на Одеських, Галицьких, Київських фронтах, вищі чиновники в ОП вибудовують новий, вже свій «Офіс контрабанди». Вибудовують кадрами «офісу контрабанди Порошенка і Януковича».

Давайте чесно - «Офіс контрабанди» був завжди. При будь-якій владі, всіх Президентах, Прем’єрах, Головах митниці або ДФС.

Живі, а головне системні гроші, походження яких для 98% населення абсолютно незрозуміле, були потрібні владі завжди: на засівання гречкою виборчих округів перед виборами, на фінансування якихось гуманітарних проєктів, тіньову рекламу, утримання штабів, зрештою - на особисте збагачення... Та мало на що. Був би кеш - прилаштуємо. А кешу там ого-го.

Великі регіональні митниці здатні генерувати від одного до двох мільйонів доларів готівкою щомісяця, при цьому ще й видавати прийнятний показник наповнення бюджету. І всіх усе влаштовує.

Правильно вибудована структура глобального «Офісу контрабанди» в масштабах країни здатна на місяць збирати кілька десятків тіньових мільйонів доларів. Так від чого ж не будувати і не зміцнювати корупційну структуру?

Хто в грі?

Щоб зрозуміти, що таке українська митниця, і наскільки глибоко її дух просякнуто корупцією, потрібно розуміти головне: митниця - кланова структура, що еволюціонувала протягом усіх років незалежності. До 30-річчя України корупція на митниці перетворилася на досконалий, самодостатній і важко вразливий організм. Вона стала подібна білій акулі в океані.

Від рядового інспектора до начальника поста, від директора департаменту в центральному апараті до начальника митниці немає випадкових або не причетних до корупції людей.

Кожен із них - член якоїсь горизонтальної або вертикальної ланцюжки, кожен входить у певний клан, групу, команду. При цьому, залежно від того, наскільки та чи інша група або команда змогла наблизитися до чинної влади і отримати «+» на роботу, залежить те, скільки і які ланцюжки пронизують єдиний митний організм.

Заходять одні, другі - тимчасово вдовольняються крихтами з панського столу, чекають зміни влади і «качують» перших. Влада змінюється: перші - на вихід, заходять другі, потім треті і так до нескінченності. Причому за одну каденцію влади «вітри змін» можуть бушувати кілька разів.

Трохи історії

Першою серйозною корупційною архітектурою української митниці став «Офіс контрабанди» часів раннього Януковича. Тоді ключову роль у ньому грав Юрій Іванющенко (Юра Єнакіївський), а касу тримав Аврамов Іван Іванович. Контрабандистам пояснили, що тепер усі теми на митниці проводяться лише через них, а частка з заниження пливе в касу Юри і дотримання цих правил є єдиною запорукою їхньої успішної роботи. Саме Іванющенко з Аврамовим засіяли на митниці зерна нового тренду, які невдовзі дали соковиті плоди «Офісу контрабанди».

На зміну цій групі прийшла ефективніша і технічніша група Ігоря Калетника, а ключовою людиною в структурі, відповідальною за збір кешу, став його кум - митник Геннадій Романенко.

Після втечі Януковича і самого Калетника, Романенко залишився в країні, і так вийшло, що крім нього не залишилося людей, які б знали, як керувати митницею за корупційними рейками. Саме з цієї причини, зумівши увійти в контакт з оточенням Порошенка, Романенко став радником Романа Насірова. До цього Насіров займався виключно податковою, але саме з приходом Романенка він швидко замкнув на собі і митницю, відновивши роботу на старий лад.

Скандал, який підняв ще один заступник Насірова Костянтин Лікарчук у 2015 році, так і не зміг скинути його з посади. Зате сильно вдарив по самому Лікарчуку, якого просто звільнили. Цікаво, що розставлені на митниці особисто паном Романенком ще в 2015 році «смотрящі» та «каси» якраз і спливли сьогодні в повному складі, надавши громадськості та ЗМІ цілком обґрунтований привід для обурень.

Той, хто прийшов на зміну Насірову пан Продан, відсунув Романенка від операційної роботи з «касою». При цьому, всупереч його бажанню, після зміни Глави ДФСУ, митниця перейшла під управління людей Грановського-Куршутова. Це, мабуть, найпотужніша група тіньового управління митницею, оскільки була «підкріплена» особисто начальником департаменту «К» СБУ Демчиною.

СБУ тоді повністю входило до складу «офісу контрабанди» як суб’єкт. І саме СБУ стало грати основну роль у загоні бізнесу і митників. До цього митниця була самостійною впливовою фігурою, а перетворилася на пішака, якому СБУ спускала команди, як і в яких документах ставити печатки.

Масові обшуки, провокації, інсценування хабарів – весь набір брудних методів працював не тільки проти бізнесу, а й тих митників, які не бажали служити «зрозуміло». Перших загоняли «в касу», других перетворювали в покірних рабів. Таким чином, офіс «Грановського-Куршутова» був надзвичайно сильний і не менш ефективний.

За Нефьодовим офісу не було

Нефьодов чесно намагався зламати централізовану корупцію і таки зламав її. Але, загубившись у «трьох березах», сам того зрозуміти не зміг, як побудував власну модель регіональної корупції. «Феодали» дуже швидко побудували на місцях свої локальні офіси, де-факто вийшовши з підпорядкування Києву. По суті, регіональні митниці стали некерованими. За це Макса Нефьодова і прибрали. Але повернемося до великої гри і принципу роботи «Офісу контрабанди».

Схема виглядає так:

Митниця – виконує технічну роль;

Офіс Президента – надає індульгенцію на системну корупцію;

СБУ – забезпечує силове прикриття і підтримку рішень згори, кого «мочити», а кого «милувати»;

Смотрящі від бізнесу – обрані бізнесмени з числа контрабандистів, які курують відносини всередині ринку, через яких відбувається вхід або вихід з відносин з офісом. Збір кешу також іде через них;

Це основні гравці. У свою чергу, МВС, ГПУ, Кабмін та інші є структурами, що стоять поруч за свій відсоток з процесу. І за цей відсоток вони воліють не входити в активну фазу відносин з офісом. У межах цієї структури митники виконують роль виключно технічної ланки, відповідальної за правильне оформлення вантажів. Їхнє завдання – у строгій відповідності зі «спущеним» кураторами списком «А», не помічати певні компанії, їхні вантажі не перевіряти, ціну не коригувати і дуже швидко все оформляти. А от по компаніям зі списку «Б» – все навпаки: довго шукати, щось знаходити, ціну завищувати, оформляти довго, а краще так нічого і не оформити в результаті.

Ключова роль будь-якого «офісу» належить ОП і СБУ.

З перших дають політичне добро на збір кешу на свої потреби, а Служба забезпечує безпеку процесу, допомагаючи митниці «не помічати» фірми зі списку «А» і «кошмарити» комерсантів зі списку «Б».

Інструментів у СБУ для цього більш ніж достатньо. Спеціальне митне «4-е» управління в департаменті «К» якраз займається виключно цим. А саме, як кажуть на корпоративному сленгу – «загоном».

Хто ж збирає кеш?

Це питання лежить у підпорядкуванні ще однієї сили, що входить у структуру будь-якого «офісу контрабанди» – обраних операторів ринку, які самі є контрабандистами, але на правах «офісу» беруть на себе обов’язки з формування списків фірм «А» і «Б», їхнього кураторства, озвучення умов, тарифів, червоних ліній і так далі. У результаті, фігуранти зі списку «А» отримують право возити ті чи інші вантажі за заниженою ціною, вагою, за підмінною номенклатурою, зламним інвойсами тощо. За це платять «офісу» за узгодженою таксою.

Фірми «Б», як правило, представляють команду минулої сили, яку діючий клан не хоче допускати до великої гри або має намір загнати в процес на своїх умовах. Ці обрані бізнесмени по 24 години 7 днів на тиждень контролюють роботу фірм з обох списків і суворо стежать за дотриманням правил.

За часів Порошенка і роботи «офісу контрабанди Грановського» роль таких бізнесменів виконували ТОП-контрабандист по турецьким товарам Віктор Шерман і екс-кримчанин Сеяр Куршутов. Шерман тримав цілий офіс менеджерів, які цілодобово контролювали оформлення декларацій фірмами зі списку «А» і вів паралельний підрахунок каси. Якщо виявлялися похибки, і хтось «не доносив», інформація миттєво передавалася представнику «офісу» з СБУ, керівнику департаменту «К» Павлу Демчині. У свою чергу, люди Демчини з «четвірки» тут же проводили навчально-виховні заходи з компаніями-порушниками: маски-шоу, обшуки, затримання, арешт вантажів та інші звичні неприємності.

Сеяр Куршутов зі своєї сторони був збирачем, тримачем і розподільником каси. До нього стікалися ручки чорного нала з усіх митниць, і від нього ж зароблені частки передавалися СБУ, ГПУ, МВС, митницям. Куршутов був розумом «офісу контрабанди» при Порошенко.

Від Адміністрації Президента всю конструкцію, а також самих Сеяра і Шермана, курирував найближчий до Порошенка партнер Олександр Грановський. Його основним напрямком діяльності були суди й прокуратура. Митницю йому навісили «в навантаження», в якості приємного кешового бонусу.

Чому ми так ретельно описуємо цю ієрархію? Тому що сьогодні за лекалами саме цієї системи ОП Зеленського вибудовує свій корупційний митний «офіс». Маючи чітке розуміння, що минув рік і кавалерійська атака з реформування митниці успішно захлинулася, а в бюджет від цієї реформи грошей надходить дедалі менше, чого не можна сказати про скандали, яких щодня стає все більше, в ОП ухвалили рішення перевести «реформу» на зрозумілі всім рейки. Навіщо винаходити велосипед, якщо є абсолютно робоча модель, кадри, які можуть оперативно налагодити роботу. Дай лише шанс!

І цей шанс цим кадрам був наданий. Ключовим стимулом для ОП до початку своєї власної корупційної гри на митниці стали місцеві вибори. У Зеленського зрозуміли, що перемагати рейтингом і обіцянками стає все складніше, тому потрібна гречка, а отже й кеш...

З 19 серпня, при Зеленському змінилися вже два голови митниці. Третім став Андрій Павловський, який з перших хвилин призначення також потрапив під розбір кадрової політики. Всього за один день на всі митниці країни Павловський призначив людей з кадрового ланцюжка екс-митника Геннадія Романенка, який, нагадаємо, був «смотрящим» за митницею при двох минулих Президентах. При порівнянні призначень Романенка у 2015 році при Насірові з новим кадровим розкладом, підписаним 20 серпня 2020 року, відмінностей знайти не вдасться - один в один.

До речі, сміху ради, варто зазначити, що вся четвірка новопризначених начальників Львівської, Волинської, Закарпатської та Чернівецької митниць, є тими ж самими особами, яких так «красиво» звільняв Зеленський рік тому, перебуваючи з візитом на Закарпатті. Усі вони люди Романенка. Це - його бійці, з його обойми. Він їх поставив на посади в 2015-му. У 2019-му Зеленський їх звільнив, і ось тепер, у 2020-му, з схвалення того ж Зе, Романенко їх «реінкарнував».

Сьогодні, як кажуть наші поінформовані джерела, Романенко – знову ключова людина в побудові кадрової політики на митниці в інтересах нового «офісу». А допомагає йому ще одна людина, яка зуміла пересидіти останній рік рік у тіні - Сеяр Куршутов. На своєму досвіді й залишилися зв’язках у силових структурах, Куршутов готовий у найкоротші терміни відновити роботу з збору кешу.

На підтвердження відповідальної ролі Сеяра в цій грі говорить хоча б факт призначення в структуру одного з опорних людей «офісу контрабанди Грановського» Ігоря Резника. У минулі часи своєї активної роботи Резник керував двома митницями - Миколаївською та Херсонською, забезпечуючи касові надходження в центральний «офіс». Минулого тижня Резника раптово і «раптово», за дуже сумнівним конкурсом, призначили директором департаменту з боротьби з контрабандою. Його основне завдання – загнати фірми «Б» і максимально розширювати список «А».

У свою чергу, начальником координаційно-моніторингової митниці призначено людину Резника Сергія Нідермана. Він повністю підпорядкований своєму шефу, а оскільки ця митниця також є «загонщиком бізнесу», очевидно, що діяти будуть в інтересах «офісу».

Хто відповідає за новий «офіс» в СБУ?

Таке делікатне питання ОП довірив особисто Івану Баканову, який від себе делегував на цей кейс свою найближчу людину в СБУ, начальника Внутрішньої безпеки Андрія Наумова. Він курирує весь комерційний блок, включаючи 4-е митне управління в департаменті «К», яким керує його ставленик Артем Капелюх. Саме вони і будуть забезпечувати прикриття роботи фірм «А» та загонів фірм «Б».

При цьому, варто зазначити, що Міністерство фінансів і особисто міністр Марченко повністю відсунути від прийняття будь-яких серйозних самостійних рішень по митниці. Невідомою силою з ОП пану Марченку спущено наказ: «Усі кадрові кейси підписувати негайно!».

І ось ще, що кажуть знаючі люди: в.о. голови митниці Павловський, який номінально є ініціатором усіх кадрових ротацій, найближчим часом буде звільнений з посади, оскільки основне завдання він вже виконав, здійснивши кадровий переворот руками Романенка і Куршутова. Таким чином, його наступник буде формально чистим перед законом і максимально номінальним перед господарями.

З чого буде наповнюватися бюджет?

Це не складно зрозуміти. Гарувати на бюджет, як і раніше, буде «білий бізнес», який вже отримує так звані «таблички» з вказівкою граничної вартості товарів, нижче якої подавати декларації буде заборонено.

Наприклад, якщо хтось возив шкарпетки по 2 долари за кг, відтепер він повинен буде вказувати в декларації не менше 3 доларів за кілограм. Ні, він звичайно ж може вказати і 1 долар, але тоді до нього на «чай» зайде СБУ Наумова. А поки вони будуть «дружно» пити чай, фірми з списку «А» завезуть шкарпетки по 0,5 долара. Гра дуже проста і недвозначна. Відкритим поки що залишається лише одне питання: хто конкретно в Офісі Президента дав дозвіл на побудову нової корупційної структури на митниці.

Зеленський - точно не Порошенко і не Янукович, які особисто курували митний кейс. Скоріше за все, Володимир Олександрович просто не в курсі цієї схеми, і закрутившись у вирі політичних подій віддав митницю в управління комусь зі свого оточення. Проте, дізнавшись ім’я того, кому він її довірив, українське суспільство чітко знатиме, хто будує новий «офіс контрабанди Зеленського».

from-ua