Сірий кардинал чи кардинально сірий?

Сірий кардинал чи кардинально сірий?

Або хто керує палацем «Україна» і що записано в трудовій книжці Сергія Пермана?

Чому люди так часто потрапляють на гачок шахраїв? Адже шахрайство існує, напевне, стільки, скільки існує людство.

Ви скажете, але на шахраєві ж не написано, що він шахрай. А ви взагалі часто заглядаєте в документи людини? Якщо ви не поліцейський чи юрист, то вряд чи. А ось і даремно. В документах можна багато цікавого побачити. Можна підтвердити інформацію, а можна і засумніватись в ній.

От візьмемо, наприклад, український шоу-бізнес. Завітаємо до головної концертної зали країни НПМ «Україна», яка належить державі, конкретно ДУС – державному управлінню справами. У цієї зали є директор. Директорами обиралися поважні в українській культурі люди: Микола Седун, Віктор Андріанов, Микола Мозговий, Роман Недзельський… Що сьогодні? Сьогодні ви будете вимушені вести перемовини з Сергієм Перманом.

І більшість з тих, хто хоче організувати захід в палаці «Україна», так і робить. Але стоп! Ви поцікавились документами цього С.Пермана? На якій підставі він має вам диктувати умови проведення заходу в палаці «Україна»? Він його директор? Ні. Він його власник? Ні. Можливо, він головний юрист палацу? Але знову ні. Тому, чому ви взагалі маєте щось з ним узгоджувати і про щось домовлятися? Ким є ця людина? Що ви про неї знаєте? Перше, що вам видасть гугл, «сірий кардинал українського шоу-бізнесу». Класна посада! Цікаво, в трудовій книжці так і записано? А чи знаєте ви як і для чого було вигадане це почесне звання? Для того, щоб Серьожа Перман мав хоч якийсь статус на теренах російського шоу-бізнесу.

Адже все, що його цікавило, це влаштовувати концерти російських виконавців в Україні і продавати їх на приватні заходи. Оскільки ніякого реального статусу у Серьожи не було, довелося запускати легенду про «сірого кардинала». Проте доля правди в цьому статусі таки була. І ця доля – це слово «сірий», тобто неофіційний, нелігітимний, самопроголошений. Зі слів багатьох організаторів та замовників концертів, у С.Пермана, як правило, не було ніяких договорів та бухгалтерських документів. Він все робив «по-сірому», тобто за готівку, з якої, звісно, не платилися ніякі податки. Не виключено, що сьогодні відбувається так само.

Усмішку викликає, коли С.Перман називає Остапом Бендером турецького бізнесмена, екс-чоловіка Ані Лорак Мурата Налчаджиоглу. Насправді аферистом, при чому далеким від порівняння з Остапом Бендером, був сам Перман. Його непорядність, «вирішення питань за готівку», відсутність документації, незрозумілі проплати та мутні розрахунки з підрядниками врешті-решт вивели з себе Мурата Налчаджиоглу і він змінив менеджера перед великими сольними концертами Ані Лорак у Києві та Москві в 2013-му.

Перман не пішов просто так, а намагався нашкодити проведенню концертів, підбиваючи на демарш команду проекту. Але оновлена команда Ані Лорак впоралася і з цим. Сама співачка не любить згадувати той інцидент і коментує його коротко: «Нехай це залишиться на його совісті». Саме ці причини, а не вигадані історії Пермана, були основою конфлікту між цими людьми. Якщо вже ми згадали про Ані Лорак, то тут варто сказати, що інформація про те, що С.Перман був продюсером співачки в період з 2008 по 2013 рік не відповідає дійсності.

За всю кар’єру в Україні у Ані Лорак було 2 продюсера: Юрій Фальоса та Костянтин Меладзе. Щось Сергій Перман, звичайно, робив в команді Ані Лорак, щось, можливо, вирішував, але не глобально. Принаймні основні фінансові та стратегічні домовленості здійснювалися через Мурата.

Не виключено, що відсутність освіти заважає С.Перману отримати офіційну посаду в НПМ «Україна». Але ж це не завадило стати штатним помічником керівника Офісу Президента. Де логіка? Так, освіта у нього 8 класів – неповна середня і цього Перман не заперечує. Та й сутність не в корочці про освіту, а в реальних знаннях та навичках. Згадується конфлікт Пермана з організаторами концерту казахстанського співака Дімаша Кудайбергена у Київському Палаці спорту.

Тоді він представлявся співробітником Офісу Президента України і намагався пройти до гримерної кімнати артиста. Охорона заходу спрацювала чітко і не пропустила Пермана до гримерок. Опустимо тон спілкування представника Офісу Президента України. В даному випадку хочеться акцентувати увагу на рівень знань так званого «співробітника Офісу Президента».

По-перше, менеджер такого рівня, держслужбовець, апелюючи до охорони та вплітаючи в цю історію міліцію, мав би знати, що міліції в Україні не існує вже 5 років. Натомість є Національна поліція України. По-друге, доводячи, що «співробітник Офісу Президента» має право будь-коли і без будь-яких юридичних розпоряджень навідуватися з ревізією до підпорядкованих ОП об’єктів, С.Перман мав би знати, що Київський Палац спорту знаходиться у сфері управління Міністерства молоді та спорту України. А Кабмін і Офіс Президента – це зовсім не одне й те саме.

Але чомусь такий рівень знань не заважає Перману втручатись у серйозні державні справи, такі як зустрічі представників музичної індустрії та представників влади. Безумовно, такі зустрічі потрібні і хтось має їх організовувати. Але якщо подивитись на представництво музичної індустрії на таких нарадах, то воно підозріло вибіркове. Чому одних запрошують, а інших ні? Чому приймаються рішення, які вигідні окремим людям, а не галузі в цілому? Все це лише розколює і до того недружній український шоу-бізнес. Можливо, це і є надметою Пермана? Принаймні проукраїнського і патріотичного в діях цього персонажу не спостерігається. Святкування Дня Незалежності України на Софійський площі це вкотре довело.

Перман і до цього приклав руку. Кажуть, непоганий бюджет був у цього свята? Але чомусь більшість його учасників нічого не отримала…І до чого ми так дійдемо з такими «представниками Офісу Президента»? До того, що афіша Національного палацу мистецтв «Україна» буде заповнена російськими «звьоздами», а на державних святах за гонорар виступатимуть Баскови, Кіркорови? Чи, можливо, все-таки варто розібратися, хто представляє культуру України на державному рівні і хто надав таких повноважень?

І навіщо в такому випадку нам Міністр культури та інформаційної політики України, якщо в цих питаннях прислухаються до С.Пермана? За які такі заслуги він став радником керівника Офісу Президента, дружини Президента чи все-таки самого Президента? А останнім часом «керівнику НПМ «Україна», «продюсеру «Жіночого Кварталу», «раднику керівника ОП, Першої Леді і Президента» С.Перману вже замало втручання в українську культуру. Він пропонує свої послуги у вирішенні питань багатьох бізнес-напрямків. Значить, хтось благословив його на таку діяльність. А, можливо, й немає у нього усіх цих повноважень і ми маємо справу з аферистом та самозванцем? Тоді це вже зовсім інша справа. Кримінальна.