Андрій Ставніцер: кримінальне чтиво

Співвласник групи «ТІС» одесит Андрій Ставніцер докладає титанічних зусиль, щоб вивести з-під кримінального переслідування НАБУ російського кримінального мільйонера з Монако Олексія Федоричева – свого старшого партнера в приватному порту, відібраному в лихі 90-ті у держави. Втім, є підозра, що Ставніцер хоче кинути Федоричева і тому оточив його своїми послужливими юристами...

Як вкрасти порт

Ця історія з самого початку була прикладом корупції та обману. Ще наприкінці перебудови в Одесу з Кавказу приїхав інструктор з альпінізму Олексій Ставніцер з двома синами. На ґрунті відкриття торгового кооперативу «Еверест» він зближається з головою Жовтневого райвиконкому Одеси Едуардом Гурвіцем та його оточенням, досить строкатим – від рухівців до грузинських злодіїв у законі та чеченців-дудаєвців.

У Ставніцера є й свої непрості зв’язки, які допомогли йому встановити довірчі відносини із заступником начальника Приморського райвиконкому Одеси юристом Олегом Кутателадзе – консильєрі групи Гурвіца. ЗМІ стверджують, що Олег Кутателадзе є родичем московського злодія в законі Сергія Кутателадзе (Байка), сам він це, звісно, заперечує.

У 1994 році Гурвіц стає мером Одеси, а Кутателадзе – співвласником і головою наглядової ради фірми «Трансінвестсервіс» («ТІС»). Він числиться керівником юридичного відділу фірми і входить до складу засновників усіх супутніх комерційних структур «ТІС-Контейнерний Терминал», «ТІС-Вугілля», «ТІС-Руда».

Другий співвласник – це Олексій Ставніцер. Його сини – старший Єгор, якому в 1972 році вирішили дати прізвище матері Гребенников, і молодший Андрій 1982 р.н., що став Ставніцером, тому що сім’я задумувалася про еміграцію в Ізраїль, на той час лише вчаться життю.

Далі – типова схема тих років. У Ставніцера ще з радянських часів по лінії альпінізму були зв’язки в Австрії. Партнерам допомогли зареєструвати фірму Austria International Consulting GmbH, і вони зайшли з нею в порт “Південний” на ДП «Лиман», створивши СП, яке було звільнене від більшості податків.

Директору ДП “Лиман” по прізвищу Хомченко зробили пропозицію, від якої він не зміг відмовитися. Прямо скажемо, не ризикнув навіть заперечити. В статутний фонд новоствореного СП були передані склади, причали, залізничні станції та інше цінне майно, яке, згідно з оцінкою 1994 року, “важило” 109,61 млн. дол.

Але чомусь при передачі держмайна в статутний фонд частку ДП “Лиман” оцінили лише в 15 млн. дол. Як загубилися 94 млн. дол.? Слідчі вважають, що була злочинна змова посадових осіб Фонду державного майна, суб’єкта оціночної діяльності і засновників спільного підприємства (Ставніцера і Кутателадзе).

Крім того, в 1994 році спільне підприємство незаконно отримало у постійне користування 121 га для виробничої діяльності. У 2001 році земельну ділянку розширили до 133 га для розміщення об’єктів з перевалки хімічних і металургійних вантажів. А в лютому 2002 року СП «Трансінвестсервіс» було перереєстровано в ТОВ «Трансінвестсервіс». Частка Фонду держмайна, яка раніше була 15 млн. дол. перетворилася в 27 млн. грн.

Через ще два роки, в 2004 році, ФДМ і взагалі вийшов з проекту – партнери викупили його частку, занижену в рази. Так державний порт став приватним.

Все це ми розповідаємо, спираючись на розслідування кримінальної справи №42017100000000637, порушеної лише в 2017 році. В рамках цього провадження були обшуки в держустановах і структурах “ТІС”, але в підсумку Ставніцер “порішав питання”.

Кримінальні справи та схематози

Залізничне. До 2007 року “Укрзалізниця” за транспортування отримувала по 2,5 дол. за кожну тонну вантажу з ТІС. Але раптово з’явилася міфічна ж/д станція «Чорноморська-ТІС», і керівництво «Одеської залізниці» відмовилося отримувати гроші за послуги з подачі та обслуговування вагонів. Це 60 млн. грн. на рік на момент порушення кримінальної справи, за 10 років – понад півмільярда.

Вважається, що до корупційної схеми причетні ексзаступник директора «Укрзалізниці» Віктор Чорний і колишній начальник Одеської залізниці Ілля Левицький. Це був перший самостійний проект Андрія Ставніцера, який встиг попрацювати диспетчером у сімейній фірмі, а потім відразу став директором.

Буксирне. У 2016 році компанія P&O Maritime, фактичним представником якої є Ставніцер, звернулася до міністра інфраструктури Володимира Омеляна з пропозицією викупити у Одеського порту буксири, які там нібито неефективно використовуються. Вартість 12 буксирів оцінили в 50 млн. дол., причому за договором покупець відразу виплачував лише 50%, а ще 25 млн. дол. протягом десяти років

Потім виявилося, що “неефективні” буксири дають на рік 17 млн. дол. Схема завдавала Одеському порту шкоди в 4 млрд. грн. за три роки, а через десять років вона б збільшилася втричі. Проект зірвався, тому що профспілка порту вийшла на акцію протесту.

Корабельні збори.Крім того, в цей час була активна фаза слідства по ще одній, вже третій за рахунком кримінальній справі (її вела СБУ) – про недоплату 72 млн. грн. корабельного збору.

Міністерство інфраструктури (на той момент його очолював Андрій Пивоварський) видало наказ №281 від 24.07.2015, яким перенаправило частину корабельного збору, що надходить від судновласників з бюджету так званим “морським агентам” – тобто на рахунки ТОВ «ТІС – Контейнерний термінал» і ТОВ «ТІС – Руда». Це було обґрунтовано тим, що ці фірми є власниками операційних акваторій причалів №18-22.

У липні цього року Головне управління СБУ розпочало кримінальне провадження 22016000000000269 за ч.5 ст.191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), тому що за законом приватні фірми не можуть бути балансоутримувачами акваторій морських портів. Акваторії є винятковою власністю українського народу.

До речі, під час обшуку вдома у Єгора Гребеннікова, крім грошей (566 тис. дол., 469 тис. грн. і 35,6 тис. євро), були вилучені документи офшорної компанії Niokron Brok Corp. (Панама), офіс компанії фактично знаходиться в Москві. Це сліди Олексія Федоричева – головного співвласника “ТІС”, старшого партнера Андрія Ставніцера, його брата Єгора і Олега Кутателадзе, що до цього час ввів в бізнес свого сина Віталія.

Громадянин Федоричев

Саме в Федоричева вчепилося НАБУ, після того як Ставніцер позакривав майже всі кримінальні справи по “ТІС” і вони з Кутателадзе почали пресувати слідчих СБУ Лебедєва і Ященка; слідчих Лиманського відділу поліції, на території якого розташований порт «Південний», і всіх, хто посмів на них наїхати.

Після цього “холопи в погонах” втихомирились. Начальник Лиманського відділу поліції Володимир Панченко закрив провадження через відсутність складу злочину. Прокурор Комінтернівської місцевої прокуратури Ірина Карцева не заперечувала проти зняття арешту. Суддя Наталія Вінська розблокувала всі рахунки групи компаній «ТІС».

І тут з’явилося НАБУ, яке зібрало в купу всі справи за 2016-2018 рр. – по “приватизації” порту, корабельним зборам, договірняку з “Укрзалізницею” і т.д. і почало вести одну велику справу, головним фігурантом якої став росіянин Федоричев, що проживає в Монако по сусідству з Юрієм Іванющенком (Єнакіївським) з угорським і уругвайським паспортами.

Колишній футболіст московського “Динамо”, що деякий час був власником футбольних клубів «Динамо» (Москва) і «Ростов», поїхав з СРСР в 1987 році. У грудні 1994-го в Монако зареєстрував компанію Fedcom. Займався торгівлею залізничними шпалами, пізніше зайнявся міндобривами, обслуговував операції «Уралкалій», продавав сірку «Астраханьгазпрому».

У базі даних російських спецслужб він значився як представник Любервацької ОПГ за кордоном (на початку своєї діяльності), відстежувалися його зв’язки з Семеном Могилевичем (начебто той і допоміг Федоричеву отримати угорський паспорт, коли сам жив в Угорщині), загалом, типовий представник російської мафії в Європі.

У 1997 році Олексій Федоричев проходив по справі про торгівлю зброєю і наркотиками. Але з часом французька поліція від нього відстала. У 2012 році особистий літак Олексія Федоричева з бортовим номером 9H-FED був затриманий на Канарських островах з вантажем кокаїну в кількості 1988 кг. І таких епізодів декілька.

В Одесі Федоричев з’явився з пропозицією про перевалку експортного зерна в середині 90-х. Потім викупив частку норвезької фірми Norsk Hydro – “терпил”, яких Ставніцер і Кутателадзе заманили вкладати інвестиції в реконструкцію порту, а потім поступово витіснили з бізнесу.

Але Федоричев – це не норвежці. Він швидко освоївся в “ТІС” і потіснив компаньйонів. Зараз у нього 45,47% підприємства, і ще 4% він тримає через свою фірму Fedcominvest. У всіх інших компаніях групи у нього великі пакети.

Справі – час, афері – година

НАБУ взялося за Федоричева у справі про продаж казенного ячменю та пшениці в арабські країни за цінами значно нижче ринкових у змові з колишнім головою правління Державної продовольчо-зернової корпорації Петром Вовчуком. Йдеться про завдання шкоди державі на 60 млн. дол. До речі, це теж проект Ставніцера, під цю справу він запустив щорічний зерновий форум Grain Ukraine в Одесі.

Вовчук втік, був затриманий у Литві, але під варту в Україні його так і не взяли. Федоричеву пересилали повідомлення про підозру кур’єрською службою DHL, але ні “підозру”, ні повістки він не отримував (за все розписувався двірник Дідьє). НАБУ вдалося 5 лютого 2020 року отримати у ВАКС рішення про заочний арешт, яке юристи, найняті Ставніцером, успішно оскаржили в Апеляційній палаті ВАКС.

Ставніцер навіть зумів засунути свого партнера в президентський указ від 14 травня 2020 року про зняття з низки іноземних осіб санкцій (які Федоричеву “вибило” НАБУ у червні 2019 року). І все завдяки COVID-19: на початку епідемії, коли Офіс президента створив антикризовий штаб і попросив бізнес зібратися на маски, захисні костюми та апарати ШВЛ, кошти проходили через благодійний фонд Ставніцера “Корпорація монстрів”. Просто вдало підсуєтився – опинився в потрібний час у потрібному місці. Потім, правда, потік перевели на іншу структуру. Але отримати індульгенцію для Федоричева він встиг.

На сьогодні кримінальне провадження №52017000000000166 на фінішному етапі. НАБУ розслідує його за ч.3 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 369 КК України. Крім Федоричева, як ми згадували вище, в один котел вміли злити всі раніше закриті справи, де фігурує і Ставніцер.

Це його напружує. До того ж він, перебуваючи в підвішеному стані, не може здійснити свій найкрутіший задум: розмити частку Федоричева і зменшити його вплив на бізнес. Простіше кажучи, витиснути з справи.

Найняті відбиватись від НАБУ адвокати вміли умовити Олексія Михайловича перевести частку з себе на юрособу. Перший крок до мети зроблено. Але далі хитрий Федоричев запідозрив недобре. І Ставніцер вирішив почекати. Це правильно.

Кидати авторитетних друзів потрібно обережніше, ніж грабувати батьківщину. Вони тямлять у помсті. Минеться так рік чи два, знімуть карантинні обмеження, приїдеш ти з друзями гульнуть на Лазурці, а там – оп! – і французька поліція знайде на яхті наркотики. Чисто гіпотетичний сценарій, але досить близький до реальності...