Хто банкрутує Одеський морський торговий порт

Одеський морський торговельний порт – міжнародний транспортний вузол, через який щодня проходять тисячі тонн вантажів. Термінали, митниця, склади і офіційно все майно на його території належить державі.

Але основний прибуток розподіляється до кишень дуже обмеженого кола осіб, через що навколо підприємства порту постійно спалахують скандали, а на рівні уряду України постійно ведуться війни над контроль над портом. Так, у 2019 році зі зміною влади в країні змінився і начальник Одеського морського торговельного порту. На зміну угрупованню, контрольованому Гройсманом та Омеляном, за яким стояв Аваков (жоден з них не зміг перемогти у війні за порти країни, тому доводилося домовлятися), яке звинувачували в організації схем, які завдали порту збитків у 180 мільйонів гривень, прийшов новий директор – Олексій Мясковський.

Що там він зробив із схемами попередніх керівників – невідомо. Але за підсумками 2020 року порт показав прибутки у 66 з половиною мільйонів гривень:

Але наприкінці грудня порт знову починає лихоманити – на раптово введену посаду заступника директора з безпеки призначають колишнього співробітника СБУ та митниці Дениса Лутія, а 16 січня цього року тодішній міністр інфраструктури Криклій розпочав перевірку господарської діяльності підприємства та усунув Мясковського від виконання обов’язків. Перевірка порушень не виявила, але внаслідок керівництва портом в.о. начальника Олександра Гармаша підприємство раптово знову почало демонструвати збитки. За п’ять місяців їх нарахували близько 16 мільйонів гривень.

Читайте також: Тимчасове керівництво ДП "Одеський порт" нарощує збитки підприємства

Як повідомила «Думська», 14 червня М’ясковський спробував повернутися до свого кабінету – новий керівник міністерства інфраструктури Олександр Кубраков скасував перевірку господарської діяльності порту, яку проводили за наказом колишнього міністра Владислава Криклія.

Але на начальника порту чекав неприємний сюрприз – його кабінет виявився заблокованим, а призначений ще Криклієм заступник Мясковського з безпеки Денис Лутій побив супроводжуючого Олексія Мясковського портовика, який прийшов забрати трудову книжку, яку раніше йому не віддавали. За свідченням очевидців, Лутій ударив працівника порту рукою та ногою, на обличчі останнього виступила кров, приїхала поліція, яка відправила постраждалого на медичний огляд.

За підсумками конфлікту директор порту таки прорвався до свого службового кабінету, але не виявив на місці гербового друку підприємства, яке зберігалося в сейфі канцелярії.

Друк швидше за все вдасться відновити без особливих проблем, оскільки опір групи осіб, які контролюють порт під час п’ятимісячної перевірки, був слабким. Але хто ці люди і чого домагався В’ячеслав Криклій, призначаючи ревізію діяльності Мясковського, схоже, встановлюватиме вже нова ревізія.

Читайте також: Як P&O Maritime Україна, яка має всього чотири буксири, монополізує ринок буксирних послуг у портах України і скільки це коштує бюджету країни

Адже, нагадаємо, лише за п’ять місяців їхньої роботи порт примудрився отримати 16 мільйонів збитків. Портом у цей час керували в.о. директора Олександр Гармаш та згадуваний Денис Лутій. Крім того, документи, за якими порт працював із фірмами, які були наближені ще до попередника Мясковського на посаді директора порту Ігоря Ткачука, підписували якийсь Швець та Сергій Бакало, керівник портофлоту.

Одночасно з їхнім приходом у порту повернулися до практики часів Ткачука, коли буксири, що займаються проведенням суден у порт, здавали приватним фірмам короткострокову оренду за заниженими тарифами. Це, до речі, мало не збанкрутувало порт. Наприклад, у січні 2021 року Олександр Гармаш передав в оренду миколаївській фірмі «Нік-флот» три буксири – «Ударник», «Новатор» та «Патріот». Терміном на рік, але чомусь із погодинною оплатою. Ці гроші не дозволяли окупити навіть регламентні роботи щодо підтримки нормального технічного стану судів.

Читайте також: Хто стоїть за чорноморськими буксирами?

Як писала тоді «Думська», «таким чином стала зрозумілою причина раптового усунення з посади керівника ВМТП Олексія Мясковського. Нагадаємо, він припинив порочну практику передачі буксирів в оренду з погодинною оплатою, що дозволило порту вилізти з боргової ями 110 млн. грн. Очевидно, оточення міністра інфраструктури Владислава Криклія вирішило повернутися до старих схем».

Як зазначали експерти ще під час керівництва Ткачука, така схема мала подвійну мету. По-перше, різниця між реальною ціною оренди буксирів і тією, за яку їх здавали в оренду приватникам, передавалася в конвертах і далі розподілялася по ланцюжку всім, хто причетний до схеми. А, по-друге, порт свідомо намагалися зробити банкрутом, щоб потім його можна було продати за копійки однієї із фінансово-промислових груп країни, наближеної до влади. Суть із зміною влади не змінилася, змінилася лише фінансово-промислова група, наближена до цієї влади.

Якщо за часів Ткачука це була ФПГ Гройсмана, то зараз єдиної думки щодо цього немає. Але відзначається якась дивина усунення Мясковського з посади. Справа в тому, що його призначав Криклій, він же й усунув Олексія Мясковського від керівництва портом та призначив ревізію.

У свою чергу, після виходу Криклія з посади міністра інфраструктури новий міністр повертає Мясковського на посаду. Причому, як стверджують люди, які знають ситуацію в порту, завдання Мясковського не відрізнялося від завдання Ткачука – порт треба було збанкрутувати. До того ж за часів Ткачука М’ясковський обіймав у порту посаду начальника юридичної служби, і всі документи, які підписував директор порту, проходили через руки М’ясковського.

Але водночас організатори всієї цієї стратегічної схеми з якоїсь причини розуміли, що новому керівнику, тобто М’ясковському, потрібно продемонструвати успіхи, тому дали можливість вивести порт у плюси – це було аж ніяк не складно. Так, у середині минулого року Мясковський здав буксири державного порту в оренду компанії «БЛАСТ» (Блак Сі Товінг) із мінімальною рентабельністю. Чим, з одного боку, дещо зменшив прибутки приватної компанії, з другого – підняв прибутку порту. Для розуміння – БЛАСТ за місяць заробляє на орендованих буксирах близько 20 мільйонів гривень. Тобто прибуток Одеського морського порту за минулий рік – це три місяці роботи БЛАСТА. Інші дев’ять – чистий прибуток власників компанії, серед яких називають Євгена Чернишенка, колишнього співробітника СБУ Олександра Ковтуна та керівника агентського департаменту компанії «Альтаїр» (обслуговує Гленкор у порту Чорноморськ) Юрія Дмитрука.

Звичайно, ці особи ніяк не тягнуть на фінансово-промислову групу, здатну поглинути порт. За ними, за деякими відомостями, стоїть більша фігура – Юрій Юрійович Васьков, який з іншого боку тісно пов’язаний з Мясковським. Останнього навіть відкрито називають підлеглим Васькова.

Юрій Васьков був заступником міністра інфраструктури у 2015 році. А у 2013-2015 роках очолював Адміністрацію морських портів України, куди прийшов з посади директора держпідприємства «Одеський морський торговельний порт». Того самого, що нині очолює Мясковський.

Читайте також: «Юрій Васьков та афера Одемара: нацполіція розслідує злочинний зв’язок зернотрейдерів та транспортних компаній»

А 10 червня він отримав знову посаду заступника міністра інфраструктури: Новим заступником міністра інфраструктури став колишній чиновник Пивоварського Васьков із чотирма квартирами та землею, який фігурує у кримінальній справі .

І раптово виявилось, що ревізія, призначена колишнім міністром Криклієм, порушень у діях начальника Одеського морського торговельного порту Олексія Мясковського не виявила. І той може знову братися до посадових обов’язків. А група осіб, яка керувала портом за його відсутності, якось підозріло мляво зімітувала опір і всього лише «втратила печатку» підприємства. Що взагалі жодною проблемою у сьогоднішніх реаліях не є.

Повертаючись до питання – хто банкрутує Одеський морський торговельний порт, можна відповісти – люди, які стоять за міністром інфраструктури. Причому прізвище міністра не грає ролі. У конкретних історичних реаліях директора порту Ткачука це були люди Гройсмана та Омеляна, жоден з яких не зміг витіснити іншого контролю над Адміністрацією морських портів України. І це цілком можливо врятувало Одеський порт від банкрутства.

За часів Криклія це була, швидше за все, група міністра внутрішніх справ, але в неї теж не вийшло через чергові пертурбації в уряді. За нинішнім міністром інфраструктури Олександром Кубраковим, за деякими відомостями, стоять Льовочкін і Вавриш. Хоча Кубраков, звичайно, відхрещується від дружби з обома. Але його стрімка кар’єра – з пересічних «Слуг народу» до директорів «Укравтодору» та міністрів – викликає багато питань. Тим більше, якщо згадати, що до цих сфер він має дуже віддалене відношення, оскільки є фахівцем у сфері IT.

Набагато більш обізнаний у сфері морських перевезень його новий заступник, уже згадуваний Юрій Васьков, який розпочинав свою кар’єру ще за Януковича. А Льовочкін та Вавриш вихідці з того ж середовища.

Втім, відповідь на запитання – хто зацікавлений у банкрутстві Одеського морського торговельного порту – ми дізнаємось уже скоро. Зважаючи на все, з банкрутством порту тягнути не будуть, а після його продажу ми точно дізнаємось ім’я нового власника.