Син турецько-підданого Резазаде Алі Реза розводить українських політиків краще за Остапа Бендера

Те, що Україна давно стала місцем, де аферисти та шахраї всіх мастей почуваються вільно, давно ні для кого не є секретом. Багатьох із них винесла на гребінь українського політикуму хвиля останнього Майдану та війна.

Але, крім цих постмайданних аферистів, у нашій країні є набагато цікавіші персонажі. Які працюють на ниві щодо чесного відібрання надлишків грошей у населення в нашій країні ще з дев’яностих, із зорі Незалежності. Серед них далеко не останнє місце займає Резазаде Алі Реза.

Як йдеться у його біографії, понад 25 років тому Алі Реза Резазаде був змушений виїхати з рідної землі Ірану та оселився в Україні. Про себе Резазаде говорить скромно: Я народився в Ірані, на півдні Ірану. У мене батько чистокровний перс. У нас в Ірані сотні народностей: перси, турки, азербайджанці та інші. Так от, батько – перс, а мама з єврейським корінням. Мама – військова. Не говоритиму якоїсь спеціальності, але дуже відомий військовий фахівець. Все життя працювала у міністерстві оборони. Батько – вчений».

Втім, переказувати те, що про себе розповідає Алі Реза Резазаде, не варто – все це є у відкритому доступі. Куди цікавіше те, про що він вважає за краще мовчати. І те, що він активно чистить в Інтернеті.

Так, як виявилося, віце-президент Національного іранського конгресу, засновник та керівник ТОВ «Міжнародної фінансово-промислової групи» та ТОВ «Старлайф ЛТД», володар нагороди FreedomDefendersAward2019, яку йому «вручив особистий друг Дональда Трампа Ден Кренш інституту свободи, позашлюбний син шаха Ірану Пехлеві пан Алі Реза Резазаде чомусь активно чистить мережу. У чому легко переконатися, почавши пошук інформації про «позашлюбного сина шаха»:

Що ж таке не хоче бачити про себе в Мережі, віце-президента Національного іранського конгресу?

Як бачите з назви матеріалу, який видалили на підставі рішення заштатного суду чомусь Чернівецької області, йшлося про те, що Резазаде – звичайний шахрай. На підставі цього рішення видалені й інші матеріали. А чому було обрано Заставнінський районний суд Чернівецької області? А відповідь проста – хто з вас чув, що в Україні існує Заставнінський район? До речі, не будемо принципово лізти до ГУГЛ із запитом «Заставнинці» і тому залишимо читача самого гадати – що це за райцентр: смт чи місто? Ось у цьому районному суді знайшли суддю, який і ухвалив це рішення. А чому воно не оскаржувалося до апеляційної інстанції? А відповідь теж проста – про те, що воно прийнято, як і про те, що таке судове засідання взагалі відбувалося, редактора ЗМІ, які розмістили матеріали про «сина іранського шаха Пехлеві» дізналися тільки тоді, коли минули терміни подання апеляційних скарг і рішення суду набрало у чинність закону. Тобто рішення ухвалили, а відповідачів про нього не повідомили. І внесли до судового реєстру лише за місяць, після закінчення термінів апеляції. Для того, власне, і було обрано заштатний суд у нетрях України. Схема ця відома будь-якому хоч трохи поважає себе вітчизняному аферисту.

Втім, усе зачистити, зрозуміло, не вдалося. І тому ми маємо можливість хоча б фрагментарно дослідити особу такої поважної людини, як особистий друг уже колишнього президента США Дональда Трампа. Так, саме так рекомендував себе Алі Реза Резазаде ще недавно. Щодо «дружби» з Байденом поки що відомостей не маємо.

Якщо мова зайшла про Трампа, то пояснимо коротку історію того, як син підданого Ірану опинився серед його друзів. Багато хто ще, напевно, пам’ятають, який ажіотаж викликало прагнення українських політиків потрапити на Молитовний сніданок із Трампом. У скандал вляпалася навіть досвідчена Юлія Тимошенко, яка за цей візит виклала кругленьку суму.

Тим самим шляхом пішов і Алі Реза Резазаде – за різними даними, за те, щоб потрапити на цей сніданок, він виклав від п’ятдесяти до ста тисяч доларів. І, як і лідерка «Батьківщини», потім мав нагоду демонструвати фотозвіт із цього заходу. Що багато хто прийняв за чисту монету. Але тут Резазаде трохи перестарався – він узяв у компанію тодішнього голову СБУ Василя Грицака. Що негайно потрапило до ЗМІ. Серед матеріалів, які активно чистить у Мережі тепер аферист, є й наступний: «Виставив ідіотом голову СБУ Алі Реза Резазаде виявився міжнародним шахраєм на довірі ».

Посилання, до речі, ще активне - можете насолодитися читанням самі. Там розміщена і фотографія, на якій голова СБУ Грицак стоїть обійнявшись із «сином шаха»:

Скандал розігрався неабиякий – серед іншого сплив і той факт, що персону Алі Реза Резазаде чомусь охороняє спецпідрозділ СБУ «Альфа», а наказ на це віддав Грицак. І Україною скандал не обмежився - особистістю афериста зацікавилися журналісти з американського видання Polimedia.Press, яке у 2019 році опублікувало статтю "Meet and greet the talent: Alireza Rezazadeh to visit USA".

Окрім історії з Грицаком, надбанням громадськості стало те, як Резазаде «розвів» ще одного українського політика – Валерія Карпуцова. Старший помічник Генерального прокурора України з особливих доручень захотів зустрітися із Генпрокурором Сполучених Штатів. Різаза за певну винагороду зголосився забезпечити зустріч. Не знаємо, де взяв гроші Карпунцов – це питання до його колег з тієї ж Генпрокуратури (українською цього разу), але факт залишається фактом – він кілька днів провів у США, де іранець забронював йому шикарні апартаменти, чекаючи на обіцяну зустріч. Яка, ясна річ, так і не відбулася. Про що не забули єхидно згадати американські журналісти у своєму матеріалі про Алі Реза Резазад. Що додало, як ви здогадуєтеся, популярності «боротьбі з корупцією» у нашій країні.

Журналісти також розкопали факт торгівлі іранцем посвідченнями, які надають власнику нібито дипломатичний статус:

Яким чином «Міжнародна дипломатична місія народної дипломатії Європейська Україна» дає власнику цього папірця з печаткою та фото дипломатичний статус – загадка, мабуть, і для самого Резазаде. Але головне, що мисливці, які готові викласти за це «посвідчення» гроші, знаходяться.

Зрозуміло, що іранський аферист усе це бачити в Мережі аж ніяк не бажає. Втім, американське видання він не чіпає – окрім того, що там взагалі не зрозуміють, що там порішав Заставнінський районний суд Чернівецької області, для Резазаде набагато важливіше, щоб про його подвиги не знали в Україні, бо саме тут він "стриже лохів".

А зараз ми повернемося трохи назад, о дев’яності, коли іранський студент, який їде на навчання до Німеччини, чомусь вирішив влаштуватися в Києві. Звичайно, у тому лушпинні, чутках і брехні, які нагромадив навколо своєї персони Алі Реза Резазаде, вже важко стверджувати щось категорично. Але аналіз всього того, що про нього відомо, дає можливість із достатньою часткою ймовірності витягнути на світ його справжню біографію.

До нашої країни Резазаде потрапив у 1992 році. Був студентом якогось Одеського інституту. І одружився з дочкою Олександра Чистякова, який був заступником міністра внутрішніх справ України у 1982-1993 роках. Мабуть, за допомогою тестя і почав свою кар’єру як людини, що торгує всілякими скоринками "корочками".

Бо сам Чистяков, вийшовши на пенсію, організував безліч громадських організацій під дахом МВС: «Міжнародний Антикримінальний та Антитерористичний Форум», «Всеукраїнський благодійний фонд сприяння боротьбі з наркоманією «Захист», «Українсько-американська громадська організація «Міжнародний Антикримінальний» і т.д. Останній відомий тим, що «присвоював» охочим звання «генерал міліції». За гроші, звісно. І видавав відповідні посвідчення. У яких новоспечені «генерали» могли прочитати, що є генералами громадської організації.

За допомогою тестя Резазаде сплив у Києві, де зайнявся тим самим – у Мережі доступна розповідь колишнього військового льотчика Миколи Чернявського про те, що 1994 року Резазаде пообіцяв «познайомити з колишніми генералами МВС, які створили організацію, яка захищає бізнес». Історія довга, але закінчилося все тим, що друзі Чернявського, які приїхали до офісу Резазаде на Володимирській (на цій вулиці розташована головна будівля СБУ та Нацполіції Києва), змушені були викласти по півтори тисячі доларів за якісь липові «корочки», оскільки їх просто не випускали із будівлі.

Але найцікавіше, що ці люди виявилися не боязкими десятками – вони дочекалися, поки іранець вийде з будівлі, і почали його переслідувати. Той поїхав у будівлю МВС на Богомольця, 10 і пройшов усередину через КПП. Але відразу вийшов через інший вихід, де його вже чекали переслідувачі, обізнані про архітектуру будівлі міністерства. І змогли витрусити з невдахи афериста свої кровні грошики.

Не гидував Резазаде і релігією. На початку тисячних він сплив у неопротестантській церкві «Перемога», яку очолює якийсь чорношкірий Генрі Мадава, друг і соратник на ниві шахрайства іншого відомого чорношкірого – Сандея Аделаджі. Тут він уже представлявся полковником СБУ та колишнім розвідником. І навіть зумів втюхати керівникам піраміди Kings Capital Бандурченку та Сафонову, які дуже успішно підгортали прихожан Аделаджі, шматок болота під Обуховим за 4,5 мільйона гривень.

Що стосується «розвідчика» і, до речі, «сина іранського шаха Пехлеві», в якості яких іноді фігурує Резазаде, то витяг із розповіді колишнього українського військового, який працював у дипломатичних місіях нашої країни в Пакистані та Ірані Олександра Іванова: «Він мені представився як Алі Пехлеві - позашлюбний син шаха Пехлеві. Але після того, як я заговорив з ним на фарсі, він одразу змінив цю тему, припинив представлятися як Алі Реза Пехлеві, а просто сказав, що працює в Україні – представляє інтереси якихось ділових кіл».

Висновки робіть самі, але резюме від того ж Іванова (який, до речі, хоч і ховається за словами «колишній військовий», але є кадровим розвідником): «Це відвертий авантюрист. Тому що в першій бесіді він брехав по дрібницях як людина, яка має знати свою країну. Коли Алі дізнався, що я їду працювати до посольства в Ірані, він запропонував свої послуги. Мовляв, зведу вас із потрібними людьми. Я відмовився і більше не спілкувався з ним».

На жаль, рамки матеріалу не дають можливості повністю заглибитись у життєпис видатного афериста, а цей титул Резазаде Алі Реза носить по праву.

Що, втім, аж ніяк не заважає шахраю Резазаде Алі Реза і далі підгортати вітчизняних лохів у вищих владних кабінетах нашої країни. І це було не такою вже великою бідою – за великим рахунком, у цьому випадку один шахрай обирає інших. Але біда в тому, що «син іранського шаха» Резазаде Алі Реза діє міжнародно від імені України. Що аж ніяк не додає популярності нашій країні в очах наших західних партнерів, чиєї допомоги ми так критично потребуємо.

Автор: Ігор Абраменко

glavk.net