Україна закуповує в Росії сировину для космічної галузі

Освоєння космосу справа важлива і досить дорога. Після провальних проєктів “Циклон-4” та “Либідь”, українські ракетники все ж продовжують працювати у цій царині.

Якщо по “Циклону-4” збитки завдані державі, за оцінкою “Південмашу”, можуть становити 805 мільйонів доларів. У ситуації із супутником “Либідь” сума менша – 300 млн доларів. Але, є одне “але”. Геостаціонарний телекомунікаційний супутник “Либідь” лежить десь на складах у РФ. А за його зберігання Україна щомісяця платить 1 млн грн.

І це далеко не всі кошти, які одне з державних підприємств, підпорядкованих Державному космічному агентству України, платить на рахунок компаній країни-агресора. Але про це трохи згодом.

В одному з наших минулих матеріалів ми писали про нинішнього керівника ДКАУ – Володимира Тафтая. Якщо бути точнішим, про новопридбану нерухомість його батька та компанію дружини, яка виконувала замовлення для… (не повірите) обладнання ракети-носія “Циклон-4” на 2,5 млн грн.

Але сьогодні про інше. Володимир Тафтай тривалий час працював на Державному підприємстві “Виробниче об’єднання машинобудівний завод ім. О. М. Макарова”. В народі просто “Південмаш”. І там він пройшов шлях від рядового економіста до начальника управління інновацій та розвитку. Проте, мова піде не про персону Володимира Володимировича. А саме про “Південмаш”. Точніше, що і у кого купує рідне для очільника ДКАУ підприємство.

Під час розробки та дослідження теми тендерних закупівель “Південмашу”, редакція “Булави” звернула увагу на досить обурливий факт. Державне підприємство закуповує велику кількість продукції у країни-агресора. Наприклад, тільки за літній період “Південмаш” витратив на товари з Росії більше 14 млн грн.

Тож ми відправили на підприємство запит з питанням, чому, власне так відбувається? І отримали більш ніж “змістовну” відповідь.

dqxikeidqxidqxant

Не проблема. Ми звернулися безпосередньо до керівництва дніпровських ракетників. Щоправда, і чиновники з ДКАУ не дуже багатослівні.

Тож з документа випливає, що співпрацю на міждержавному рівні з РФ припинено, але винятки існують. Та й попри те, що діє ціла Міжвідомча координаційна комісія з імпортозаміщення з 2018 року, гроші продовжують текти з “Південмашу” на рахунки російських компаній.

Також ми не могли залишити поза увагою “міжнародні кооперації” для яких українське підприємство купує товари з Росії. І надіслали ще один запит до ДКАУ з питанням, що ж це за “рамки реалізації міжнародних проєктів”?

Конкретний приклад. Тендер “Південмашу” від 6 липня 2021 року. У ньому перемогу здобула компанія під назвою “Закрите акціонерне товариство “Оріон-Хіт” з російського міста Новочеркаськ. Але чи були у неї конкуренти – в тендерній документації не вказано.

У компанії “Оріон-Хіт” “Південмаш” придбав 12 літієвих батарей 9ER20Р.

Вартість цієї продукції склала 1 515 000 російських рублів.

На сайті постачальника ціна вказана тільки за окремі елементи, щодо батарей, то виробник зазначає, що вартість формується за домовленістю…

До слова, за даними архіву Митної служби США саме “Південмаш” є основним діловим партнером російського підприємства “Оріон-Хіт”. Ну що тут можна додати: just business!

А це вже “тендер-свіжак” заводу імені Макарова. І знову з російською компанією.

Вартість закупівлі становила 1 321 168 гривень. Придбали дніпровські ракетники будівельні прути, стрижні, дроти, а також прутки малого перерізу. І все це добро поставило їм російське підприємство – “Ілєко” з міста Аша, Челябінської області.

Компанія і справді займається металопрокатом та виготовленням сталевих й алюмінієвих виробів. Проте, знайти які саме будівельні прути, стрижні, дроти й інші товари купувало підприємство з Дніпра – неможливо. Адже тендерна документація досить куца. В ній лише звіт про укладення договору. І по зазначеній у ньому інформації знайти конкретні цифри досить складно. А точніше, майже неможливо.

До слова, директор російського підприємства “Ілєко” – Бєлобров Олександр Іванович, є членом зібрання депутатів Ашинського муніципального району.

Окрім того, він – генеральний директор підприємства “Ашасвєтотехніка”. Ще у 2016 році про цей завод знімали сюжет пропагандисти із РосЗМІ.

В ньому Олександр Бєлобров запевняв, що підприємство зацікавлене у розвитку механічних розробок, зокрема для військового призначення. І, згідно з інформацією з цього-таки сюжету, лише у 2016 році підприємство “Ашасвєтотєхніка” спроектувало і виготовило 6 виробів для військово-промислового комплексу країни-агресора, зокрема у сфері авіаційної та бронетанкової техніки. Але, схоже, цю інформацію на заводі Макарова або ж просто не знали, або свідомо не взяли до уваги. Але відомо, що “Південмаш” з російською компанією пов’язують давні ділові зв’язки.

Наприклад, у 2016 році, за даними ЗМІ, ракетники з Дніпра уклали з росіянами угод загальною вартістю 6 061 663 630 рублів. Тобто, більше ніж на 2 мільярди гривень.

Тож бізнес-контакти напрацьовані роками – діють і досі. І поки незрозуміло, коли ж комісія з імпортозаміщення знайде вихід з “російського тунелю” у космічної галузі.

Зрозуміло і їжаку, що вищезазначені компанії платять податок до державного бюджету РФ, який керівництво країни-окупанта розподіляє не без видатків на війну в Україні.

bulava.info