Семенченко: кто игнорирует нужды украинской военной разведки во время войны?

Семенченко: кто игнорирует нужды украинской военной разведки во время войны?

Идут тяжелые бои под Сверодонецком и Лисичанськом. Враг рвется к Славинску. В любой момент обострение может быть везде — на Юге, на Севере, на Востоке.

Армии очень нужны штурмовые батальоны из мотивированных подготовленных людей. А еще больше нужны организаторы, которые смогут собрать таких людей, мотивировать, повести за сабой.

Об этом пишет в Фейсбуке экс-нардеп, бывший комбат Семен Семенченко.

Сьогодні до апеляційного суду міста Києва надійшло друге клопотання від Головне управління розвідки Міністерства оборони України з мого звільнення та мобілізації. Перше було в далекому вже березні.

На засідання прийшли понад 30 військових, готових взяти мене на поруки.

Прийшли також герой України Степан Хмара, суддя конституційного суду Віктор Шишкін, волонтери.

У засіданні мала розглядатися скарга мого адвоката на мiй запобіжний захід — вона надійшла разом з окремою думкою судді шевченківського суду Сидорова. Там суддя — тероборонець уже прямим текстом написав, що доказів прокуратурою не наведено від слова «взагалі». І моє перебування під арештом безпідставне.

Справа в суді давно розсипалася — всі інші обвинувачені давно воюють, а «речові докази» передані до ЗСУ.

Таким чином ми зайшли в глухий кут.

Підстав тримати мене за ґратами немає. Необхідність підключити мене до формування штурмових батальйонів на загрозливих напрямках — є.

Але це МИ так із вами думаємо. Генеральна прокуратура думає інакше. Тому прокурор офісу генерального прокурора Синюк просто НЕ ЗАХОДИТЬ до зали суду і зникає. На дзвінки колегії суддів не відповідає. Розгляд апеляції перенесено на 21.06.

Таким чином виграно ще один тиждень мого утримання а ґратами. Ще один тиждень відлучення мене від фронту.

Адже я звільняв колись ці міста. Ті, що зараз залишили або які під загрозою. Попасну, Маріуполь, Лисичанськ, Бахмут, Слов’янськ. І я міг би принести там користь.

Володимир Зеленський в чиїх інтересах мене зараз тримають тут, а не на фронті? Хто ігнорує потреби української військової розвідки під час війни?

Наступна, вже третя спроба провести апеляцію – 21.06. Дякую всім хто прийшов мене підтримати. Коли опір добровільних помічників агресора буде подолано і я опинюся на волі — зроблю все, щоб відстояти ті міста, куди мене відправить командування. Все буде добре. До зустрічі.

Слава Україні!