Проте це не головне. З оригінальністю у наших політиків завжди справи не залагоджувалися. І намагання Оробець вперто позиціонувати себе як “політика нової формації”, особу, що “змінить правила гри” на українській політичній арені нічого, крім посмішки уже не викликають. Цікаво інше – Іван Примаченко є одним з активістів партії “Демократичний Альянс”, про створення єдиної команди з яким Оробець ще кілька тижнів тому трубила на кожному кроці (http://nk.org.ua/politika/79522-lesya-orobets-ta-partya-demokratichniy-alyans-razom-ydut-na-kivsk-vibori).
Врешті-решт, команда, яку Оробець намагалася сколотити під вибори з 10-15 партій для своєї підтримки, звузилася аж до 2 (!) маловідомих структур – “Нове життя” і “Сила людей”. Багато з Вас чули про ці “диванні” проекти?
А задумок було так багато! Усі нові, молоді й перспективні столичні політики мали об’єднатися під “трендом” та “егідою” Оробець (це вона так мріяла). Сама нардеп, щоб вступити у цю (четверту чи п’яту для себе) партію навіть вийшла з партії “Батьківщина”.
Але “коаліція” розвалилася, оскільки місцеві “наполеони”, одним з яких є сама Оробець, елементарно не поділили шкіру ще не вбитого ведмедя у столичній владі. Кожен почав претендувати на “булаву”, і все закінчилося так само, як й інші схожі коаліційні “прожекти”, починаючи з “канівської четвірки”. Чим тоді особисто Оробець відрізняється від тих само Мороза й Марчука? Та нічим.
Характерно у всій цій історії й те, що Оробець, зрозумівши всю нікчемність власного замислу, почала переживати за власний рейтинг, оскільки одна справа для політика – здобути 3-5%, і тоді з тобою будуть рахуватися. Інша – не дотягнути і до 1%
Тоді Оробець кардинально змінила тактику і на всіх ефірах та зустрічах почала розповідати, що вона є депутатом від “Батьківщини”. Останній факт її технологи почали трактувати як те, що вона є “кандидатом від “Батьківщини”. Зроблено це для того, щоб “бренд” партії підтягнув невдалу кандидатку, яка власний “бренд” так і не спромоглася створити і розкрутити.
Ось такі у нас “нові” політики виходять на арену. Проте арена з політичної карколомно швидко перетворюється на циркову.
Олег Золотарев для сайта Компромат Украины и России
10 травня 2014 г., 12:03
