Внітрішній фронт: Держкіно України та його очільниця Кудерчук продовжують вести війну проти держави Україна

Все очевидніше: Держкіно нібито України та його очільниця Марина Кудерчук мають спецзавдання - дискредитувати Україну і українство в очах цілого світу… А паралельно залякувати українців - привидом тотального панування чиновника.

Про черговий етап боротьби культурної спільнотти з намаганням чиновників та ставлеників Єрмака розвалити успішну інституцію пише у своїй колонці в газеті "День" український кінокритик та кінознавець Сергій Тримбач.

Інакше як пояснити те, що в той самий час, коли у Києві проводиться саміт ЄС-Україна, у заяві учасників якого говориться про спільну «відданість подальшому поглибленню наших відносин на основі спільних цінностей», Держкіно в черговий раз робить щось таке, що свідчить: в Україні процвітає чиновницька сваволя, дикунське ставлення до прав людини. Які там вже «спільні цінності»? Принаймні керівництво Держкіно від них точно звільнили…

3 (третього) лютого мало відбутись друге, заключне засідання конкурсної комісії для здійснення добору на посаду керівника державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка». Склад конкурсної комісії визначився у демократичний спосіб і майже не полишав сумнівів у тому, що комісія проголосує за Олену Гончарук.

Ту саму Гончарук, яку ще у квітні 2021 року така сама комісія визнала переможцем. Всупереч недекларованій, але кулуарно чітко визначеній Офісом Президента України іншій кандидатурі (я входив до складу тієї комісії і ми добре знали, хто є ху). Контроперацію по знешкодженню небажаної особи було проведено блискавично: того ж дня Мінкультури звернулось до членів комісії з вимогою повторно заслухати одного із претендентів на крісло гендиректора Душутіна, нібито через порушення його прав (з Канади підключався, в режимі он-лайн).

Для того Душутіна і включили до списку - на отакий випадок: як мішок зі стружкою, яку можна, за потреби, підпалити - хай димком потягне. Мінкультури не збентежило ні те, що Душутін перебуває у міжнародному розшуку (судячи по всьому, колишній працівник якихось російських оборонних структур був пійманий на гарячому, за крадіжки, посидів у в’язниці, а потому зумів хутко зникнути у міжнародних «водах»), ні брехливі свідчення у поданих на конкурс матеріалах. Ні навіть абсолютне незнання тим Душутіним української мови.

Яке це мало значення - його підсадили в список конкурсантів саме на випадок аварійної ситуації. Яка й сталась. У підсумку Олену Гончарук Мінкультури, а власне його очільник Олександр Ткаченко, так і не призначив, всупереч закону, гендиректором Довженко-центру. Хоча й виконувала ті обов’язки, як в.о. Аж доки Держкіно, перебравши на себе функції державного «опікуна» національного кіноархіву, не почало системні атаки на Довженко-центр, які на пам’яті. І які, додам, нічого спільного з європейськими цінностями не мають. Ну просто жодних!

І от нова фаза протистояння: Держкіно проти здорового глузду, проти демократичних процедур… Знову Гончарук, яка вирішила усе ж податися на конкурс, розуміючи усю небажаність своєї персони для можновладства. Кінематографічна спільнота завмерла в очікуванні: що ж вигадають чиновники цього разу? І вигадали: вечірньої пори, якраз напередодні засідання конкурсної комісії, з’явилось повідомлення про те, що, за поданням Держкіно, проти Олени Гончарук відкрито кримінальне провадження - «за перевищення влади і сумнівні закупівлі». Головне управління Національної поліції Києва вже внесло відомості щодо Гончарук до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Як вигукують героїні порнофільмів «О, йєс!». Нічого особистого. Старе правило «друзям все, ворогам - закон» продовжує діяти. «Сумнівні закупівлі», щось там з кадровими питаннями - увесь цей фактаж напевно що яйця виїденого не вартий. Але то потім визнають те яйце «неформатним» (ох, ці вже яйця!), а поки Олену Гончарук нібито дискредитовано.

Нібито, бо хто ж повірить у такі-от збіги, у часі і просторі. «Партія сказала надо, камсамол атвєтіл єсть» - ще одне старе правило, яке діє безвідмовно. У недемократичних державах, звісно. Нашій державі, щоправда, ніщо не заважає проголошувати свою відданість тим самим демократичним цінностям. Така собі подвійна мораль. Убік Європи - ритуальні клятви у вірності ідеалам демокраатії. Убік українського суспільства - погрозливі па’, брутальний тиск на тих, хто - як от се Олена Гончарук, колектив Довженко-центру в цілому - дозволяє собі триматись власних уявлень про гідність і професійну етику.

Ну, а на додачу, як вишенька на торті - засідання конкурсної комісії не відбулось, оскільки - знов-таки за збігом обставин - хтось нібито попередив про «замінування» приміщення Держкіно. Щось подібне буває, звичайно, але ж, але ж - і в цій ситуації пахне дешевим театральним димом, який іноді випускають на сцену, а ще більше - у глядацький зал. Я не Станіславський, але не вірю я в от сю декоративну мізансцену, не вірю - й квит.

Уже два роки, як активна частина кіноспільноти вимагає відставки Марини Кудерчук з посади голови Держкіно. Ну, вже все зробила ця пані, аби довести свою профнепридатність. Не кажучи вже про те, що Держкіно підтримує політику нефінансування (минулого року) і мінімальної (цьогоріч) фінансової підтримки кінематографа. І це в тій самій системі, де чиновники крадуть десятки мільйонів доларів… А от на духовну зброю, якою є кіно, грошей не треба.

На культуру узагалі - хіба ж випадково Володимир Зеленський у своєму грудневому зверненні до парламенту про культуру не згадав жодним словом? Бо культура продукує вільних, непокріпачених людей, а таких нашій державі, виходить, не треба. Хоча ж і країну, і державу Українську захистили, і захищають, саме носії культури. Ну не продажне ж чиновництво, якому «усьо равно», в якій державі жити - аби гроші і харчі хароші.

Тепер остаточно зрозумілими є причини ігнорування владою протестів щодо Кудерчук. Держкіно відіграє роль городнього опудала, покликання якого лякати «родичів гарбузових». Чиновник завжди має рацію - от що втокмачується в наші голови. Ще одне старе правило: «я начальник, ти - дурень». Ото і вся філософія. Кудерчук й іже з нею. З ними…

Фото: dqxikeidqxidqrant

Тепер чекаємо понеділка. Що ще вигадають у Держкіно? Ну не можуть вони допустити Олену Гончарук до керма Довженко-центру, для них це буде визнання власної поразки. Законних підстав немає. То ж знову щось «замінують», потому будуть «розміновувати». На війні, мовляв, як на війні.

Війна держави, персоналізованої у Держкіно, проти українського кіно триває. Не за цієї влади почалась, не за цієї влади, боюсь, і закінчиться.

Сергій Тримбач, опубліковано у виданні ДЕНЬ