Якою буде корупція на «Великому відновленні», якщо влада наступить на «кошторисного» метелика

Якою буде корупція на «Великому відновленні», якщо влада наступить на «кошторисного» метелика

Здавалося б, де будівельні кошториси, а де вектор геополітичного розвитку України, пише ZN . Але в житті все починається з малого.

Уявімо, що війна закінчилася і президент-переможець, засукавши рукави, береться за відновлення понівеченої держави, очікуючи, що інвестори вже вишикувалися в чергу і підготували капітали. Але, судячи з розгулу корупції на всіх рівнях, владою, що вперто ігнорується, навряд чи на Банковій усвідомлюють, наскільки насправді складною буде боротьба за гроші для відновлення. Навряд чи очікують, що кожну копійку доведеться виборювати не меншими зусиллями, ніж кожен метр нашої землі зараз.

Суверенні інвестори вже показали своє ставлення до «звичних українських практик», створивши окремий інститут . Він займається діями шахраїв та корупціонерів, які використовуватимуть гроші, виділені на допомогу Україні. Адже західні політики відповідають перед електоратом за його кошти.

Але чи можемо ми дати потенційним інвесторам рівноцінні гарантії цільового використання, збереження та примноження? Зараз навряд чи. Історія про « золоті яйця » Міноборони — не щось виняткове. Ось корупційні історії, про які писало DT.UA лише останнім часом: схеми на утриманні доріг , вугільні схеми , « зернові» схеми» , схеми в БЕБ , змова на ринку електроенергії , підняті «Енергоатомом» десятки мільйонів на мішках … Важко не побачити тренд. І за якусь мотузку ні дерни, все приводять на Банкову.

Звісно, Земля — кругла, гроші є не лише на Заході. Можна пошукати інвестиції на Близькому Сході чи Китаї. Толерантність до корупції там вища, вимог менша, а будь-які згадки про підзвітність електорату звучать, як недоречний жарт.

Ну, може, й справді не потрібні нам ці долари, якщо до нас у чергу вишикувалися китайські та арабські інвестори?

Оманливість китайських «інвестицій» полягає в тому, що, по-перше, вони завжди отримують від цих інвестицій більше , ніж країни, що приймають. А по-друге, абсолютно толерантне ставлення китайців до того, як із їхніх кредитів нарізають собі маржу всякі аборигени, розбещує місцеві еліти. Чим, власне, допомагає цим елітам триматися за владу? Наприклад, Китай однією рукою допомагає владі Ірану у протистоянні із Заходом, а іншою — постачає цій самій владі системи розпізнавання осіб для придушення внутрішніх протестів.

Аналогічно по-наплювально ставляться до будь-яких комплаєнсів та антикорупційних експертиз і представники Аравійського півострова, де Володимир Зеленський відразу після інавгурації вже починав домовлятися про інвестиції. Наслідки ті самі.

Тому українцям треба буде забути про будь-яку приналежність до світу західної демократії у разі, якщо наша влада, не знайшовши порозуміння із Заходом у питаннях антикорру, націлиться на китайсько-арабський вектор і виведе Україну з євроатлантичних ланцюжків постачання товарів, технологій та зброї.

Це дуже радикальний сценарій, який уже проходив Янукович. Він набрав мільярдних кредитів у Китаї, які розкрадали всією Партією регіонів. А потім у 2013 році вирішив не підписувати жодних угод з Євросоюзом, і що було далі ми всі пам’ятаємо.

Найімовірніше, Майдан пам’ятають і на Банковій. Тому ймовірніше, що вони виберуть більш властивий їм сценарій окозамилювання. Це коли однією рукою розписуєш, як усе буде антикорупційно, прозоро та красиво, а іншою — збираєш маржу з будівельних кошторисів. Ми вже бачимо паростки цього сценарію, на жаль, він для нас не новий.

«Велике відновлення» = корупція

2020 року Україна отримала від МВФ чималі кошти на наповнення Фонду боротьби з COVID-19. Половину його грошей витратили на асфальтування доріг, яке назвали мірою для пожвавлення економіки. Громадськість тоді намагалася отримати дані про те, як насправді витрачалися ці гроші, але «Укравтодор» не оприлюднив у «Прозорро» кошторису з цінами будматеріалів. Юристи «Центру протидії корупції» кілька місяців «вибивали» з автодорівців ці файли. І з одного з «ковидних» ремонтів це вдалося. Служба автошляхів у Полтавській області з третього запиту надала кошторис ремонту траси Р-60 вартістю 445 млн. грн. Цей ремонт на 40% був профінансований із «ковидного» фонду. Як підрахували «Наші гроші», ціни асфальту та інших будматеріалів було завищено сумарно на 90 млн грн. Тобто, 20% півмільярдного контракту пішло на маржу.

Повторення сценарію приховування від іноземних донорів української маржі відтоді стало не лише вірогіднішим, а й ще легалізованішим. Прямо зараз командою Кубракова змінюється нормативна база для будівельної галузі саме для того, щоб вона стала зрозумілішою іноземним компаніям. Дуже важливо, щоб у ході цих змін із нормативки не випала обов’язковість оприлюднення цін на будівельні матеріали, які використовуються у цивільному будівництві та ремонті доріг. Справді, іноземці такої деталізації не мають, але не мають і такого рівня корупції, і такої схемної креативності, і такої безкарності, як у нас. Підвищені ціни будматеріалів були, є і залишаться головним джерелом для отримання маржі. Оприлюднення кошторисів залишається найкращою запорукою для боротьби з корупцією.

По суті асфальт, бетон і метал у складних кошторисах є такими ж секретними інгредієнтами, як і яйця, картопля та яблука, ціни яких приховувало Міністерство оборони. Щойно громадськості вдалося домогтися, щоб було ухвалено закон про публікацію цін окремих продуктів, то ціни одразу полетіли вниз. Спочатку там була ціна картоплі 21–27 грн. за кілограм при магазинній ціні 7–9 грн. Коли розслідування ZN.UA показало ці скандальні ціни, Міноборони знизило свій картопляний прайс до 14–18 грн. А зараз узагалі під примусом нового закону проводять нові тендери на харчування солдатів із граничною ціною картоплі 9,60 грн за кілограм. Тобто, вже майже за ціною магазину. І особливо наголосимо — це не для тилового Львова чи Тернополя. Це для військових частин у Донецькій та Запорізькій областях (див. додаток із граничними цінами до каталогу).

Ось що робить життєдайна прозорість із публікацією «кошторисних інгредієнтів».

А звідси й рецепти боротьби з корупцією на «Велике відновлення» і, як наслідок, збереження західного вектора розвитку.

Перше — це превенція: треба кров’ю на мармурі висікти обов’язок замовників публікувати у «Прозорро» саме кошторисні ціни будматеріалів. Без будь-яких компромісів та сумних історій про «міжнародні правила». Без цього американські та європейські виборці матимуть гарну DREAM, за фасадом якої і відбуватиметься найцікавіше. І це стосується не лише центральних органів влади, а й регіональних. Там також є майстри розпилу. Наприклад, у ремонт лікарні в Кам’янському на Дніпропетровщині зашили утеплювач для стін за ціною у шість(!) разів вищою від магазинної.

Друге — невідворотність покарання: треба буде гнати Єрмака якнайдалі від Банкової, забезпечивши реальну незалежність НАБУ та САП — єдиним органам, які ще здатні на боротьбу з корупцією, а не з конкурентами. Часи, коли від корупційних історій можна було відмахнутися повідомленням про вороже ІПСО, стрімко добігають кінця .

Здається, не так багато й треба — відкритість і контроль. Але навіть цей мінімум для Банкової є непідйомним.

Здається, що питання відкритості кошторисів — ну точно не наріжний камінь життя країни, але це точно той метелик, на який у відомому оповіданні Бредбері настали мандрівники в минуле, а повернувшись додому, виявили, що їхній ліберальний світ перетворився на диктатуру. Краще не наступати.

Юрій Ніколов, Юлія Самаєва

skelet.info