Катря Серко: «Чотири активісти і багажник». Про затримання «по-новому»

Катря Серко: «Чотири активісти і багажник». Про затримання «по-новому»

Побиттями нікого не здивуєш. Пам’ятаю, як у лютому 2013-го приходила на суди до затриманих на Банковій: фіолетово-зелені синці на тілі і голові, сліди від крапельниць на згинах ліктів… і стандартні два місяці арешту.

Як сказав адвокат на одному з засідань у справах «захисників Конституції» – у документах обвинувачень щодо затриманих на Банковій (1 грудня 2013 р.) та під Верховною Радою (31 серпня 2015 р.) відрізняється лише місце події.

«Один за всіх – і всі за одного!» – це гасло не лише протестувальників, але й силовиків. І тоді, в 2013-му, і зараз, в 2015-му, йдеться про солідарність працівників правоохоронних органів, які при затриманні надто часто дозволяють собі гамселити людей по голові, по кінцівках і сухожиллях, хоча законом це заборонено. Забороненим є будь-яке застосування сили, якщо затриманий не чинить спротиву.

«…У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк…». Стаття 12 Закону України «Про міліцію».

Затриманого 31 серпня під Верховною Радою активіста Богдана Тицького в машині «нової поліції» били і душили крізь футболку. Наскільки це була необхідна міра для затримання?  Богдану зламали руку в трьох місцях, а потім через затягування з лікуванням (не допускали лікарів) він ледве її не втратив (гіпс наклали неправильно – защемило нерв).

Після 12-годинного утримання в райвідділку Богдану Тицькому наклали гіпс. Фото Тетяни Близнюк

Рука Богдана Тицького після зняття неправильно накладеного гіпсу. Фото Ганни Сінькової

Наглядна суть усіх міліцейських реформ: старий «Беркут» б’є старого активіста Майдану на задньому сидінні машини «нової поліції». Щоправда, давати оцінку новій поліції в цій ситуації поки що рано, адже незрозуміло, яку функцію вона мала виконувати – стояти «на шухері»? Робити вигляд, що нічого не відбувається? Чи робити селфі?..

На щастя, заганяти голки під нігті, катувати прасками і електрошоком, аби змусити до «співпраці» зі слідством, – це лишилося в країнах відкритої диктатури і книжках Багряного. Українська ж міліція хоча так і не змогла відмовитись від традиційних побоїв при затриманні, має на озброєнні значно цікавіші і менш очевидні методи знущання з підозрюваних. Наприклад, не давати ліків.

Свободівець Юрій Сиротюк дізнався про допит з Інтернету і сам вперто шукав правосуддя, приходячи на допит і суди, а коли суддя без присутності Сиротюка оголосила про обрану міру запобіжного заходу, – піднявся в залу, щоб його арештували.

Юрій Сиротюк. Фото автора

Замість правосуддя він отримав два місяці арешту, замість гідного поводження – холодну бетонну камеру метр на метр («стакан»). Його посадили туди, аби довести, що у свободівця немає хвороби нирок. Звичайно, в Сиротюка піднялася температура, але ліків ані для хворих нирок, ані від високого тиску – ні державних, ні тих, що передає дружина – йому не дають. Що це: свідоме знущання чи службова недбалість?

Росіянина Володимира Гроцкова, бійця українського добровольчого батальйону, також затримали 31 серпня і акуратно «спакували»… в багажник авто.

Багажник авто, в якому везли Володимира Гроцкова. Фото Тетяни Близнюк

Просто салон автомобіля вже був зайнятий міліціонерами в цивільному, а вигадувати затриманому якийсь людський метод перевезення правоохоронці не захотіли.

Так само затримали і донецького журналіста Артема Фурманюка. Але, на відміну від Гроцкова, у журналіста в багажнику була компанія – за інформацією «Телекритики», коли його затримали, в багажнику міліцейського джипа вже було троє людей.

Артем Фурманюк. Фото Тамари Шевчук

Якби мене пакували в багажник авто люди в цивільному, я б молилася і всю дорогу уявляла, як мене закопують у лісі під Києвом. Очевидно, що хотіли залякати. Змусити до підписання свідчення проти себе і решти затриманих. Парадоксально, наскільки далеко може відійти від правових норм влада, яка декларує європейські цінності.

Підозра у вчиненні злочину – це ще не вирок. Але навіть вирок в цивілізованих країнах не дає права поводитися з засудженими так, як дозволяють собі поводитися зпідозрюваними в Україні. Апгрейд термінів і блискучі значки нових поліцейських, схоже, повинні відволікти увагу від колосального монстра з мутаціями – української пенітенціарної системи. Системи, яка продовжує знущатися з людей.

Без якісних змін, зате з імунітетом до люстрації…

Катря Серко, журналіст, блогер, громадський активіст