Детектив про детективи – 2

Як то кажуть деякі люди? «Дрібниця, а приємно!» — так, здається? А коли зовсім не дрібниця? То приємно вдвічі! Отак вже трапилося, що не встигли ми винести на широкий загал певні потаємні моменти із життя та бізнес-діяльності вітчизняних ділків від торгівлі книгами, аж виявляється – не лише нам впала, як то кажуть, в око величезна кількість непростих запитань, яких варто було б перед цими гендлярами поставити.

Ось і завітали ті, хто має такі питання ставити, так би мовити, на професійному рівні, до мережі магазинів «Буква». І що ж виявилось? Краще, напевне, надамо слово тому, кому належить право це коментувати. А саме – заступникові голови Державної фіскальної служби панові Сергію Білану. На щастя, він це зробив – на власній сторінці у «Фейсбуці»:

«…Співробітниками податкової міліції Головного оперативного управління ДФС України та ГУ ДФС у м. Києві за кримінальним провадженням, зареєстрованим за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, виявлено та припинено злочинну діяльність групи осіб, яка, використовуючи ряд підконтрольних юридичних та фізичних осіб – підприємців, організувала реалізацію у 18 містах України контрафактної книжкової продукції без сплати податків до бюджету. Обіг такої реалізації склав з початку цього року понад 500 млн. гривень. Лише за день ділки тіньового бізнесу у м. Києві отримували у середньому 150 тисяч гривень не облікованих доходів готівкою.

Спочатку увагу податкових міліціонерів до роздрібних мереж реалізації книжкової продукції привернув той факт, що за умови сплати всіх митних платежів ціна реалізації продукції російського виробництва на митній території України має дещо перевищувати ціну цієї продукції у Росії. Однак, як виявилось, вартість таких зразків у українських інтернет — магазинах приблизно співпадала з російськими, а іноді навіть була меншою за російські, що могло свідчити про зазначення неправдивих відомостей щодо митної вартості книг, які імпортувались з Росії в Україну.

У ході подальшої роботи податковими міліціонерами було встановлено ще декілька цікавих фактів, які впевнили їх у тому, що групою компаній, якою налагоджено імпорт та роздрібний продаж книжкової продукції в Україні систематично здійснюються дії, спрямовані на ухилення від сплати податків.

Зокрема, це витрати на придбання книжкової продукції, що становили відносно невелику частину витрат підприємств групи – тобто можлива реалізація значних обсягів не оприбуткованої книжкової продукції за готівку, використання для реалізації книжкової продукції 16 приватних підприємців, при цьому вони декларували невеликі обсяги річної виручки у порівнянні з розрахунковою вартістю книжкової продукції на полицях магазинів, тощо.

У даний час перевіряється інформація про те, що нечистими на руку ділками було налагоджено підпільний друк контрафактної книжкової продукції у м. Києві, що дозволило їм не тільки «економити» на митній вартості імпортованих книг, але й отримувати надприбутки під час їх роздрібної реалізації на території України, не сплачуючи до бюджету належні податки.

У ході проведених 6 обшуків за адресами розташування офісних приміщень, місць проживання та автотранспортного засобу фігурантів встановлено та вилучено:

- не облікованих готівкових коштів у сумі біля 300 тис. гривень;

- печатки 24 підконтрольних юридичних та фізичних осіб – підприємців та ключі системи клієнт-банк;

- статутні документи та печатка офшорної компанії;

- комп’ютерна техніка та чорнові записи з інформацією тіньової бухгалтерії;

- контрафактна книжкова продукція…»

Отакої! То виявляється, ми були цілком праві у своїх припущеннях щодо того, що гроші на «Лексуси» та вояжі до європейських столиць певні особи, котрі реально стоять за «Буквою» (і не за нею однією!), таки здобули аж ніяк не шляхом чесного та прозорого бізнесу!? Здається, так.

Але ж скільки галасу вчинилося одразу, скільки вереску й лементу! Причому – саме з боку тих осіб, про яких ми розповідали у попередньому матеріалі. Пан Маринович на власній сторінці у «Фейсбуці», можна сказати, в істериці, репетує: «…утиски чесного бізнесу, замовний «наїзд», «бєспрєдєл» податківців…»! І стверджує (без жартів!), як про реальний факт, про якихось «представників московського видавництва «Ексмо», які, нібито, мало не прибувши власними персонами до Києва, водять за руку столичних податківців, вказуючи їм, на кого «наїзжати»!

Вторить йому й Костянтин Клімашенко, з подачі якого на сайті громадської організації «Антикорупційний підприємницький фронт» лунають заяви про «…замовний характер цих незаконних дій, здійснюваних на користь відомого московського видавничого концерну «Ексмо», що видає сепаратистську та антиукраїнську літературу…». Залишимо на совісті панів Мариновича та Клімашенка те, що вони, по суті, звинувачують керівництво та співробітників ДФС України удержавній зраді! А також – непрофесіоналізмі, корумпованості та інших можливих і неможливих гріхах… А також і те, що балачки про «представників «Ексмо», котрі, нібито керують діями українських правоохоронців – це вже не детектив, навіть не фантастика, а дурні казочки для дітей з вадами розумового розвитку.

Є дещо інше питання: «Хлопці, якщо це «Ексмо» таке погане, якщо воно дійсно друкує «сепаратистську та антиукраїнську літературу», то чого ж ви вчепилися у нього, як, вибачайте, вош у кужуха!? Чому витрачаєте чималенькі сили, час та кошти на те, аби не дати співробітничати (легально!) з цим видавництвом нікому?! Нікому, окрім вас самих, звичайно… І чому розповсюджуєте і продаєте книжки цього ж-таки самого «Ексмо»?! Щоправда, в основному – контрабандні та контрафактні?»

А от і ще питаннячко – як може пан Клімашенко, котрий, як достеменно відомо нам, знаходиться у розшуку за вчинення шахраїських дій та цілої низки інших порушень Закону, не просто спокійнісінько собі щось обговорювати в Інтернеті, а вільно почувати себе в Києві, займаючись «громадською» та бізнес-діяльністю? І яке він, власно кажучи, має моральне право звертатися до антикорупційних та будь-яких інших «фронтів», перебуваючи сам, фактично, на нелегальному становищі, маючи «за собою» купу кримінальних справ, у яких проходить аж ніяк не в якості потерпілого чи свідка?!

Ось на ці питання варто було б дати відповідь – особливо, перш, ніж сипати звинуваченнями та «мобілізувати» для участі у подіях громадські організації, в тому числі і досить сумнівного гатунку.

Це сказано до того, що подібного роду гасла вже лунали в Києві не так вже і давно. Відбувалося це тоді, коли представники іншої ГО — «Всеукраїнська народна рада протидії коррупції та громадської експертизи влади», намагалися вдертися до офісів, як мінімум, двох книготоргівельних фірм аби вчинити там чи то обшук (на який не мали ані жодних санкцій, ані жодного права!), або зухвале пограбування, або взагалі банальне рейдерське захоплення. Саме тоді й були озвучені закиди щодо цих підприємств у «співробітництві з видавництвом «Ексмо», що друкує антиукраїнську літературу».

Озвучувалася ця маячня особисто головою ГО «Всеукраїнська народна рада протидії коррупції та громадської експертизи влади» паном Анатолієм Будником. Особа …як би це мовити… надзвичайно колоритна. Ми могли б багато чого порозповісти про цього пана, але краще збережемо нерви наших читачів. Бо розглядати життєвий шлях та карєру пана Будника краще за все треба щільно затуливши носа. Смердить. Брехнею, шахрайством, фантастичною скандальністю та неадекватністю.

Про що казати, якщо нам достеменно відомо про, принаймні, пять кримінальних справ, що порушувалися проти Анатолія Будника за погрози фізичної розправи та побиття! (Більшість з них, до речі, так і не припинено) Найогидніше те, що в усіхвипадках жертвами цього «полумяного борця» були виключно жінки!

До речі – відомості, викладені на сайті згаданої вище ГО щодо того, що пан Будник «по тепереішній час» є «Президентом Всеукраїнської асоціації мешканців гуртожитків», є цілковитою брехнею. Якраз із цієї посади його з величезним соромом погнали – за шахрайство та зраду інтересів тих самих мешканців гуртожитків. Закінчився цей конфлікт, як завжди буває у Будника гучним скандалом – із погрозами, побиттям та заявами до правоохоронних органів.

Зараз пан Будник, який у намаганнях зробити за будь-яку ціну політичну карєру, не гребував співробітництвом з будь-якими партіями та рухами, включаючи й ті, що мали самі прямі стосунки до пана Медведчука (зовсім не проросійський політик!), займається тим, що роздає інтервю в яких кожного разу називає себе новими гучними тітулами, що реально йому ніколи не належали, та організовує всілякі псевдопатріотичні заходи. То влізе у конфлікт між міліцейською профспілкою та керівництвом МВС України, і наобіцяє «повідрізати вуха всім в Кабміні», то, як бачимо, ловить у столиці уявних «сепаратистів» на чиєсь замовлення.

Чому ми вважаємо, що саме — на замовлення? Та тому, що ті підприємницькі структури, на які здійснював нальоти Будник на чолі з добряче нацькованими їм «громадськими активістами» зроду не мали і не мають жодного стосунку до завезення в Україну, або розповсюдження на її теренах будь-якої забороненої продукції, але ж обидві мають суто бізнесові суперечки… із офшорною «Блеквел Індастріз» Мариновича! Втім, воно й не дивно – співробітництво таких «чесних підприємців», як Маринович з Клімашенком, що займаються шпхрайством, ухиленням від податків та контрабандою, та «громадського активіста» Будника, котрий люпцює жінок та виконує брудні замовлення, є цілком природнім. Як кажуть – яке їхало, таке здибало…

Буквально в той час, коли цей матеріал вже було написано, надійшло повідомлення – у місті Василькові Києвської області міліція затримала три з половиною десятки членів… «Всеукраїнської народної ради протидії коррупції та громадської експертизи влади»! Під час затримання вилучені вибухові пакети, інша небезпечна піротехника та грошові кошти в сумі понад чотри тисячі доларів США та семидесяти семи тисяч гривень

Затримання та обшук відбулися за санкцією суду в рамках кримінального провадження за фактом хуліганських дій, що члени цієї організації вчинили під будівлею Державної фіскальної служби України. Свою дику вихідку – із лайкою, погрозами та вибухами — вони називали «протестом проти корупції в ДФС». Але чомусь це питання заболіло їм саме після рішучих дій податківців по відношенню до бізнес-структур Мариновича, що знахабніли у своїх брудних оборудках вже вкрай! А вилучені кошти – напевно «гонорар» за цю акцію. Чи ще й за якісь наступні вихватки, що плануються!?

Сьогодні Маринович із Клімашенком, чиї бізнес-структури зловили на обкраданні державного бюджету України на суми в сотні мільйонів гривень, як то кажуть, на гарячому, погрожують податківцям «новим Майданом», «підпаленими шинами» та влаштовують замовні «акції», що паплюжать і ганьблять справжній патріотичний рух в Україні. До чого ж вони дійдуть завтра?! Побачимо…

В усякому випадку, далі буде…

Иван Михайлович Огньовий

Фото 1 – пани Ярослав Маринович (зліва) та Костянтин Клімашенко (праворуч). Чи то відпочівають, геть зморені важкою чесною працею, чи вирішують –як би іще «кинути» державу на гроші

Фото 2 – портрет пана Анатолія Будніка з сайту «Всеукраїнської народної ради протидії коррупції та громадської експертизи влади»

Фото 3 – А ось його ж портрет, що розмішено на офіційному сайті «Всеукраїнської асоціації мешканців гуртожитків». Напевно – оцінка його роботи на посаді Президента ассоціації…

Ознайомитися з частиною І «Детектива про детективи» можна за адресою:

http://antikor.com.ua/articles/64659-detektiv_pro_detektivi/search/детектив%20про%20детективи

Теги: Маринович Мирослав Билан Сергей