Ігор Кузін: Більшість українців не має імунітету проти гепатиту А

Читать на русском

Заступник міністра охорони здоров’я – головний державний санітарний лікар України Ігор Кузін в інтерв’ю "РБК-Україна" про причини спалаху гепатиту А у Вінниці, чи ще є загроза від "ковиду" і які вакцинації зараз потрібно всім пройти.

Після трьох років Україна, як і весь світ, змогли подолати пандемію COVID-19. Цей вірус продовжує циркулювати, проте внаслідок власних мутацій та масової вакцинації вже не настільки небезпечний для населення.

Цієї осені Україна зіткнулася з іншим спалахом – гепатиту А, який розпочав поширення у Вінниці. Наскільки небезпечною є ця хвороба, як від неї вберегтися і чи є зараз загрози інших вірусних захворювань через війну та можливі блекаути – в інтерв’ю "РБК-Україна" розповів Головний державний санітарний лікар Ігор Кузін.

– На тлі останніх новин про вірус гепатиту А хотіла б поговорити про цей спалах. Чи можете ви пояснити причини його поширення?

– Вірусний гепатит А – це гостре інфекційне захворювання, що передається контактно-побутовим, але зазвичай фекально-оральним шляхом. Тобто, це хвороба "не митих рук". Це означає, що той, хто проконтактував з хворим або носієм і потім вживав їжу або питну воду, не помивши руки, має ризик інфікуватися.

Вірус досить швидко поширюється, тому що кількість людей, які мають імунітет, є досить невеликою. Тому що для того, щоб мати імунітет, потрібно або перехворіти, або вакцинуватися. Вакцинація проти вірусного гепатиту А не входить до Національного календаря профілактичних щеплень. Таким чином, у нас більша частина українців, яка не хворіла на хворобу Боткіна чи вірусний гепатит А, не має імунітету. Тому саме цей вірус часто викликає такі масові та швидкі спалахи. Спалах у Вінниці – один із них.

Якщо подивитися ще за певними додатковими характеристиками вірусного гепатиту А, то зазвичай його максимальна інтенсивність припадає саме на осінньо-зимовий період. Тому що бактерії в цей час вже не так швидко розмножуються у питній воді, а віруси продовжують розмножуватися.

І друга причина та особливість у тому, що в Україні досить часто спостерігаються спалахи цього вірусу, менші за масштабом, ніж спалах у Вінниці. Але вони є характерними для сільських територій. Там, де після підтоплення або після виходу з русла рік відбувається підтоплення саме вигрібних ям і виникає спалах вірусного гепатиту А.

Ми дуже хвилювалися з приводу саме цієї інфекційної хвороби після теракту на Каховській ГЕС. Тому що ми розуміли, що велика кількість як населених пунктів, так і стан водопровідно-каналізаційної мережі після такого теракту є незадовільним, і існують ризики того, що такі спалахи можуть відбуватися. Тоді ми замовили додаткову кількість вакцин проти вірусного гепатиту А для країни. І завдяки підтримці Всесвітньої організації охорони здоров’я та офісу ЮНІСЕФ Україна отримала 13 тисяч доз вакцини: 10 тисяч для дорослих та 3 тисячі для вакцинації дітей.

Цю вакцину в переважній більшості ми планували передати для вакцинації військових, а вакцину для дітей залишити на території Херсонської області з огляду на те, що певна частина дітей повертатиметься на ці території, які були затоплені.

Спалах у Вінниці змусив нас перерозподілити вакцини, і близько 1060 доз для вакцинації дорослих та 1100 доз вакцинації дітей було направлено до Вінницької області саме для того, щоб загасити цей спалах.

– А чому осередком стала Вінницька область?

– Дуже важко сказати. Спалахи справді не обирають область чи якийсь певний населений пункт, і під час проведення епідеміологічного розслідування ми досі з’ясовуємо можливий загальний єдиний шлях передачі. Опрацьовується кілька різних варіантів.

Я почну з того, що зазвичай така кількість (хворих – ред.) говорить про те, що, ймовірно, причиною могла стати питна вода. Другою причиною епідеміологи можуть назвати харчові продукти. Тому що більшість хворих людей говорили про те, що вони користувалися місцевим ринком: купували там овочі, фрукти, молокопродукти.

У нас є кілька випадків захворювання саме на виробництві, йдеться про кондитерські фабрики та молокозавод. Тому зараз відпрацьовуються паралельно всі сценарії, і ми вже перейшли від тестування об’єктів довкілля до тестування людей.

Імунітет тримається досить довго після перенесеної хвороби, тому протестовуючи людей, ми зможемо вийти на те, яка саме людина могла перенести таку хворобу та інфікувати інших. Сподіваємося, що ми зможемо знайти все ж таки спільне джерело інфікування, але поки що проробляються всі можливі варіанти і всі можливі сценарії.

– Наразі є поширення гепатиту А в інших регіонах? Були дані про Івано-Франківську область.

– Як я вже казав, є певна сезонність, і в осінньо-зимовий період кількість випадків вірусного гепатиту А зростає. Починаючи орієнтовно з вересня, ми щороку фіксуємо підвищення рівня захворюваності. Ми реєстрували такі підвищені рівні захворюваності на території Харківської області, Закарпатської області, а також на території Івано-Франківської області. Але для того, щоб оголосити це епідемією чи спалахом національного масштабу, випадки мають відповідати певним критеріям.

Тобто ці випадки мають бути пов’язані між собою, і вони мають статися майже одночасно – тоді ми можемо говорити про надзвичайну ситуацію загальнонаціонального характеру. На щастя, випадки, які були зафіксовані на Івано-Франківщині – це випадки, які локалізовані в одному населеному пункті. Це сталося майже в одній родині, і це, насправді, наслідок порушень правил саме гігієни в побуті. Ці випадки не пов’язані з вінницьким спалахом, тому ми не вважаємо, що це продовження цього спалаху на території іншої області.

– Чи правильно я розумію, що зараз коректно говорити саме про спалах. Про епідемію ми поки що не можемо говорити. Правильно?

– Абсолютно. Якщо подивитися за класифікацією, то справді це спалах. Водночас, залежно від того, скільки постраждалих осіб, приймається рішення про оголошення надзвичайної ситуації. І якщо подивитися саме на вінницьку історію, там спочатку було оголошено надзвичайну ситуацію локального рівня. Потім, коли кількість постраждалих перевищила 100, то вже тоді цій надзвичайній ситуації було надано статус обласного рівня. Тож зараз це надзвичайна ситуація медико-біологічного характеру обласного рівня. Але, по суті, це справді спалах, про епідемію ми зараз не говоримо.

– Наскільки я розумію, найнадійніший спосіб запобігти інфікуванню вірусом гепатиту А – це вакцинація, крім певних побутових правил, про які я зараз ще хочу вас розпитати. Але щодо вакцинації – як я розумію, у нас є високоефективна вакцина, так? Які поради щодо вакцинації проти гепатиту А – кому можна, кому не можна, коли починати?

– Вакцина проти вірусного гепатиту А – це вакцина, яка не входить до національного календаря щеплень. Тобто, вона добровільна. Вона формує досить тривалий імунітет – це довічний імунітет, що тримається все життя. Людина, яка отримала повний курс вакцинації проти вірусного гепатиту А, не захворіє на вірусний гепатит А.

Вакцину рекомендовано жителям територій, де виникають такі випадки. Йдеться в переважній більшості про сільські населені пункти, про ті населені пункти, які розташовані в безпосередній близькості від річок, які можуть виходити за свої межі або викликати підтоплення. Для мешканців таких населених пунктів вакцину проти вірусного гепатиту А рекомендовано.

Щодо того, як ми проводимо вакцинацію. Вакцинація дворазова, тобто людина має отримати дві дози вакцини, і лише після цього формується повноцінний імунітет на все життя. Вакцина поділяється на дорослу та дитячу, але дворазовість залишається як для дітей, так і для дорослих.

Є так звана екстрена профілактика. Це тоді, коли вакцина застосовується для людей, які проконтактували з вірусним гепатитом А. Наприклад, це коло близьких контактів або члени однієї сім’ї. Для таких людей може бути застосована вакцина, що дозволяє не захворіти або у разі захворювання перенести його у легкий спосіб. Така вакцина повинна бути застосована не пізніше ніж через два тижні після контакту.

Тобто, по-перше, вакцину рекомендовано застосовувати на тих територіях, де реєструю такі спалахи. По-друге, для постконтактної профілактики рекомендується укладатись у цей двотижневий термін. Також рекомендується, щоб вакцинацію пройшли працівники високоризикованих категорій професій, такі як, наприклад, медичні працівники, які надають медичну допомогу в інфекційних стаціонарах. Вони приймають таких хворих і, звичайно, вони мають певний ризик інфікуватися. Як і у працівників екстреної медичної служби.

– Припустимо, я не медичний працівник, мешкаючи у Києві, хотіла б зробити собі вакцинацію проти вірусу гепатиту А. Які мої дії? Що я можу зробити?

– Є кілька шляхів. Перший, напевно, і найзатребуваніший – можна звернутися до приватної установи охорони здоров’я. Зазвичай, у них є певна кількість вакцини проти вірусного гепатиту А у своїх резервах, і там же на місці може бути надана послуга з вакцинації.

Ще один варіант – можна придбати вакцину в аптечній мережі та вакцинуватися у свого домашнього лікаря. Але є певна особливість, яка полягає в тому, що для того, щоб транспортувати вакцину від аптеки до свого сімейного лікаря, потрібно використовувати сумку з холодовими елементами, оскільки кожна вакцина – це чутливий фармацевтичний продукт.

І третій сценарій – це вакцинація в екстрених випадках, як зараз відбувається у місті Вінниця. Це робота мобільних бригад, вони мають певний запас вакцини, вони виїжджають або в осередок захворювання, або в сімейний осередок, і там вакцинують контактних вже на місці після того, як лікар провів відповідний медичний огляд. Або на рівні закладу охорони здоров’я, якщо йдеться про вакцинацію саме медичних працівників.

– А яка у нас зараз загалом ситуація, тобто яка кількість захворювань на вірус гепатиту А і чи є летальні випадки?

– Летальних, на щастя, немає, бо зазвичай вірусний гепатит А протікає або у легкій, або у середній формі тяжкості. Дуже рідко трапляються важкі форми, і летальні випадки не були зафіксовані. Якщо подивитися на статистику за вересень, то було зареєстровано в середньому приблизно 80 випадків. Якщо подивитися в розрізі регіонів, то ми маємо певну кількість регіонів, де постійно реєструють таку кількість випадків. Це Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області. У Закарпатській області було трохи більше 40 випадків, на рівні міста Дніпро було зафіксовано трохи більше 10 випадків і місто Київ також зафіксувало близько 8 випадків.

– Але найбільше випадків було зареєстровано саме на Вінниччині, я правильно зрозуміла вас?

– Вінницькі випадки вже входять до статистики жовтня. Те, що я озвучив, – це статистика вересня. Тобто зараз за підсумками статистики, яка буде отримана вже наприкінці жовтня, справді ми фіксуватимемо, що найбільша кількість випадків була зафіксована на території міста Вінниці.

– Що стосується побутових правил, як запобігти інфікуванню – дайте поради?

– Насамперед для того, щоб убезпечити себе, потрібно як мінімум звернути увагу на якість питної води. В умовах спалаху ми рекомендуємо універсально використовувати лише кип’ячену воду або бутильовану воду. Тому що до того моменту, як спалах ліквідовано, краще застосовувати, скажімо так, понаднормові заходи безпеки. Тому використання кип’яченої чи бутильованої води є обов’язковим.

Друге – з огляду на те, що гепатит А передається через харчові продукти, не рекомендується використовувати продукти або взагалі користуватися ринками, які не мають для цього обладнання чи приміщень. Тобто стихійні чи несанкціоновані ринки перебувають під забороною.

Те, що стосується поведінки в побуті – дуже важливо після того, як людина заходить з вулиці та збирається їсти, обов’язкова обробка рук. Руки потрібно помити з милом та ще краще – дезінфікувати. І також якщо у вас або у членів вашої сім’ї з’являються хоча б перші симптоми інфекційного захворювання, які можуть бути спричинені, наприклад, вірусами, бактеріями, потрібно вжити додаткових заходів. Тобто принаймні розділити той посуд, яким користуються у побуті. Проводити дезінфекцію такого посуду або його обробку окропом.

Якщо використовуються фрукти або овочі, куплені або зібрані з власної ділянки, перед вживанням рекомендується їх обробляти окропом для того, щоб "вбити" потенційні віруси або бактерії, які можуть бути на поверхні. Ці мінімальні рекомендації можуть запобігти майже 99% всіх захворювань, що призводять до інфекцій саме у шлунково-кишковому тракті.

– Чи залишаються якісь наслідки цього захворювання для людей після одужання?

– Перше обмеження стосуватиметься обмежень щодо донорства. Людина, яка перехворіла на вірусний гепатит А, щонайменше один рік не може бути долучена до донорства, оскільки це гостра інфекційна хвороба.

Друге обмеження полягає в тому, що будь-який гепатит – це ураження печінки. І враховуючи це, після перенесеного захворювання людина протягом кількох років змушена дотримуватися спеціального дієтичного режиму, адже функція печінки відновлюється досить повільно.

Тому ці насправді два обмеження залишаються певний проміжок часу, але людина рано чи пізно повертається вже до нормального режиму харчування.

– Яка у нас зараз ситуація із захворюваністю COVID-19?

– Щодо захворюваності COVID-19, як ми й прогнозували, починаючи з вересня ми поступово реєструємо збільшення випадків захворювання як на гострі респіраторні вірусні інфекції, так і на випадки "ковіду".

Щодо регіонального розподілу, то тут досить важко виділити якісь певні регіони, але, як і раніше, ми фіксуємо більшу кількість випадків у містах, які мають більш щільне населення. Це Київ, Львів та інші, які за чисельністю населення наближаються до мільйона чи перевищують мільйон.

Щодо важкості протікання. Зараз територією України циркулює понад 13 штамів "ковиду", тобто вірусу SARS-CoV-2. Це різні штами, але це все відхилення штаму "Омікрон", до якого ми звикли. Є певні особливості, напевно, у кожному штамі, але за клінічними симптомами це або середнє, або легке перебіг захворювання. У людей, які мають повний курс вакцинації, звичайно, перебіг буде легшим. Випадки зі шпиталізацією чи смертельні випадки у нас, на жаль, припадають саме на вікову групу віком від 60 років або серед тих людей, які мають супутні захворювання.

– Ви сказали про 13 штамів, для мене це була така новина, бо я чула, що зараз у світі більше говорять (крім "Омікрона") про "Еріс" та про "Піролу". Наскільки я розумію, "Еріс" уже у нас в Україні зафіксовано. А "Пірола" – чи зафіксовано вже цей штам?

– Так, "Пірола" у нас була зареєстрована на території Рівненської області, у молодої людини. Справа в тому, що система епідеміологічного нагляду в країні побудована таким чином, що від кожної області ми отримуємо щотижня певний набір зразків від пацієнтів, які захворіли на будь-які гострі респіраторні вірусні інфекції. Проводиться їхнє секвенування, тобто зчитування та розкладання геному, і ми ідентифікуємо, який саме штам.

Така робота не була зупинена після початку війни, і це дозволяє нам прогнозувати розвиток ситуації. Саме цього тижня (розмова відбулася 7 листопада, – ред.) була зафіксована вперше поява вірусу "Пірола" на території України. Але й штам "Пірола", "Еріс" та решта – це все відхилення від базової лінії "Омікрона".

І всі ці штами мають певні загальні характеристики. Вони зводяться до того, що кожна нова мутація призводитиме до того, що вірус ще швидше передаватиметься від людини до людини, їй ще більше вдається ховатися від імунної відповіді і все більше людей, що пройшли навіть повний курс вакцинації, мають ризик захворіти, але однаково у них зберігається захисна дія вакцини. Тобто люди, які мають повний курс вакцинації, все одно переносять інфекцію або у легкій формі, або взагалі не хворіють.

Тому всі ці відхилення, варіації та субваріанти мають загальну характеристику, яку я вже озвучив. І вони постійно та поступово замінюють один одного як на території Європи, так і на території України.

– Запитаю на своєму прикладі. Я зробила вакцинацію чотирма дозами, остання була рік тому. Чи зберігається у мене ще захист проти тих штамів, які сьогодні циркулюють? І чи потрібно мені далі зараз, наприклад, п’ята, шоста доза тощо?

– Якщо у вас немає супутніх захворювань, серцево-судинних захворювань, цукрового діабету, неврологічних розладів, тоді більше не потрібно щеплюватися. Водночас не заборонено продовжувати вакцинацію. За рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, базовий курс вакцинації, що складається з двох щеплень – перше щеплення, потім друге, і два бустери – це повний курс щеплень, якого вистачає для здорової людини для того, щоб мати достатній рівень імунітету проти будь-якого штаму "Омікрона", циркулюючого зараз або які з’являтимуться через деякий час.

Але у тих людей, які мають тяжкі супутні захворювання віком понад 60 років, які пройшли трансплантацію, що мають інші захворювання, набагато більший ризик захворіти або перенести захворювання на коронавірусну інфекцію у більш тяжкій формі. Тому для них рекомендовано продовжувати таку вакцинацію і робити п’ятий курс щеплень, тобто третій бустер. Для таких людей рекомендується продовжувати це. Для здорової людини на цьому можна зупинитись.

– А який станом на сьогоднішній день у нас рівень смертності від COVID?

– На період завершення спалаху ми фіксували, що смертність у нас у середньому була на рівні 2%. І 2% – це середньоєвропейський рівень, тож Україна тут не є ні "лідером", ні "аутсайдером". По суті навіть розвинені країни показували такі рівні. Це пов’язано з тим, що досить часто пізно звертаються за наданням медичної допомоги. І коли людина вже шпиталізується, іноді досить важко забезпечити повноцінне проведення реанімаційних заходів. Тому сумарно ми виходили на цей показник у 2%.

Зараз він трохи менший. Тому що, по-перше, ми не спостерігаємо такого розмаїття різних штамів. По суті ми можемо сказати, що цей штам "Омікрон" – це єдиний штам, який зараз циркулює як світом, так і Європою. Він має дещо менші показники летальності, смертності. Тому сподіваємося, що вони будуть дедалі меншими.

– Буквально днями прочитала, що місцеві ЗМІ у Запоріжжі опублікували інформацію про те, що нібито йде зростання захворюваності на COVID-19, і що нібито місцеві лікарі передбачають відновлення карантинних обмежень. Чи розглядається взагалі відновлення карантинних обмежень у Запоріжжі чи інших регіонах країни?

– Якщо подивитися за такими загальними нормами, то карантин під час зимового періоду цілком можливий. І в багатьох регіонах він застосовувався як у "доковідний" період, так і, швидше за все, застосовуватиметься навіть зараз.

Про що йде мова? Починаючи з кінця вересня та початку жовтня, Україна стикається з підвищеним рівнем захворюваності як на грип, так і на інші гострі респіраторні вірусні інфекції. Прораховано певні так звані епідемічні пороги – тобто рівні захворюваності, коли ми можемо сказати, що вже у цій галузі відбувається досить суттєвий спалах. Тобто дедалі більше дітей залучається до цього процесу, дедалі більше дорослих починає хворіти. Тому для таких регіонів, якщо є перевищення епідемічного порогу, застосовуються локальні протиепідемічні заходи.

Зазвичай, якщо пам’ятаєте, ці локальні протиепідемічні заходи зводилися до закриття шкіл. Школи відправляли учнів на так званий карантин протягом двох тижнів, а потім поверталися до навчання. Це дозволяло зменшити рівень інфікування підлітків, дітей, під час піку захворюваності – знизити поширення вірусу у колективах.

Після того, як коронавірусну інфекцію прибрали з груп особливо небезпечних інфекційних захворювань, і після того, як загальний карантин у країні було припинено і, по суті, скасовано цю норму, єдину, яка зараз залишається працездатною. Тобто якщо перевищується епідемічний поріг (а він вважається сумарно "ковідом" + грип + інші респіраторні вірусні інфекції), у такому разі за рішенням місцевої влади можуть бути застосовані локальні протиепідемічні заходи.

Чи буде це закриття шкіл? Чи це буде масковий режим, наприклад, у тому ж громадському транспорті? Чи буде це обмеження будь-якої торгівлі? Чи будуть це жорсткіші норми? Ці рішення мають приймати місцеві епідеміологи. І так само відповідальність місцевої комісії ТЕБ та НС (комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій), яка розглядає такі ситуації та приймає фінальні рішення. Тому це цілком можливо.

– А які симптоми цих штамів "ковіду", які у нас зараз циркулюють?

– Запалення легенів тепер не є чимось характерним для "ковіду", як ми звикли, наприклад, під час циркуляції у минулі роки. Зазвичай це захворювання дуже схоже на інші респіраторні вірусні інфекції. Починається зі сверблячки в носі, може бути приєднаний також кон’юнктивіт (тобто червоні очі, сльозотеча), це виділення з носа, кашель, чхання і фіксується підвищення температури тіла. Такий стан може тривати кілька днів, але в людини однаково спостерігається досить значний рівень слабкості.

А після того, якщо немає послаблення організму або будь-якого стану, що призвело до зниження імунітету, то людина через тиждень може повертатися до свого звичного життя. Але якщо є супутні захворювання, особливо якщо йдеться про людину похилого віку, то найчастіше приєднується і запалення легенів або навіть більш важкі ураження, такі як ураження трахеї, бронхів. І тоді процес як одужання, так і хвороби буде затягнутий.

– Я пам’ятаю, що три роки тому, коли ми намагалися спрогнозувати, як перемогти пандемію, багато вчених давали такий рецепт успіху – потрібно вакцинувати приблизно 80% населення. Який зараз рівень вакцинації проти COVID-19?

– Трохи більше ніж 50%. Чому трохи більше? Тому що зараз дуже важко порахувати чисельність населення, враховуючи, що ми маємо певну частину території, яка зараз не під контролем уряду. І ми також розуміємо, що більшість українців покинули Україну, тому дуже складно розрахувати відсотки.

Але насправді дуже мало країн досягли цих бажаних 80%, адже завжди є люди, які мають певні медичні протипоказання, є люди, які мають певні релігійні чи особисті переконання. І Україна зіткнулася, на жаль, з тим самим. Тому що в деяких населених пунктах або в деяких громадах ми так і не змогли вакцинувати людей через їхні релігійні переконання чи особисті упередження.

Є ще одна проблема, яка полягає в тому, що в Україні, на жаль, спостерігається певна нерівномірність у вакцинації. Йдеться про те, що рівні вакцинації сільського населення є набагато меншими, ніж міського. Це пов’язано з тим, що сільське населення менш охоплювалося інформаційними програмами, іноді важко доїхати до обласного центру, а потужностей чи потенціалу локального пункту щеплень, може, й не вистачало. Тому ці показники справді менші.

І останнє, що варто також озвучити – це те, що зараз є безліч людей, які пройшли базовий курс щеплень, але не отримали жодного бустера. І навіть за класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я це люди, які не мають повноцінного захисту від коронавірусної інфекції. Тому основний фокус вакцинальної кампанії, яка зараз проводиться – на всі високоризиковані групи, насамперед це люди похилого віку, це робота мобільних бригад, максимальне наближення цієї послуги до сільської місцевості, та максимальне охоплення принаймні хоча б групи високого ризику для того, щоб максимально вплинути на показники смертності чи тяжкого протікання.

– Чи можемо ми говорити про те, що в Україні розпочинається вже зараз епідемія грипу?

– Епідемічний сезон – безперечно так. Ми не використовуємо термін "епідемія" (у сенсі захворювання на грип). Починаючи з певного тижня року починається так зване епідемічне піднесення – коли ми реєструємо все більше і більше випадків. І є певний тиждень, коли все це закінчується. Ми починаємо реєструвати перші випадки підйому з кінця вересня, іноді навіть з першої половини жовтня. І кінчається це все починаючи десь із кінця квітня. Це тоді, коли ситуація повністю стабілізується.

Весь цей час – це період епідемічного підйому. Нині циркулюють різні віруси. Справді, досить швидко змінюється ситуація. І зараз ми дійсно фіксуємо підйом захворюваності на гострі респіраторні вірусні інфекції та грип. Вже захворіло трохи більше півмільйона українців. Це досить високі показники, але вони не відрізняються від тих, що були зафіксовані у минулому чи позаминулому роках. Тобто, характеристика цього епідемічного сезону – це не те, що нам не знайоме. Це звичайний грип, який не має якихось особливостей, які потрібно враховувати.

– Зараз і в умовах війни, і в умовах осінньо-зимового сезону, і в умовах можливих блекаутів, який перелік вакцинації ви порадили б загалом українцям зробити?

– Напевно, треба розділяти окремо дітей та окремо дорослих. Для дітей вакцинація проти поліомієліту є обов’язковою. Україна подолала останній спалах поліо, але це не означає, що загрози зараз немає. Кожна дитина має бути вакцинована проти поліомієліту. Друге – це дифтерія. Це дуже важке інфекційне захворювання, ми зустрічаємо поодинокі випадки, але ризики збільшуються, коли діти перебувають у закритому приміщенні. Це може бути шкільне середовище, бомбосховища. При відмові від вакцинації проти дифтерії тяжкість захворювання відіграватиме ключову роль. Тому вакцинація проти дифтерії також є обов’язковою.

Третє – це вакцинація проти кору з огляду на те, що кір є найбільш заразною інфекційною хворобою. І для дітей це справді величезна проблема. Незважаючи на те, що це дитяча інфекція, яка досить часто протікає легко, вона також часто призводить до серйозних ускладнень, таких як запалення головного мозку та ураження вух. Насправді це дуже небезпечна для дітей інфекція.

Що стосується дорослого населення, то я рекомендував би, щоб кожен дорослий звернув увагу на свій вакцинальний статус проти коронавірусної інфекції. І це принаймні потрібно робити щоразу, коли починається епідемічний сезон. Якщо є супутні захворювання, краще зробити додатковий бустер і переконатися, що людина вже має достатній рівень імунітету.

Друге – це правець. Я думаю, що всім, напевно, очевидно, що кількість травм, яка зараз є навіть серед цивільного населення, значно зросла. Правець – це дуже важке інфекційне захворювання, і вакцинація проти нього, по-перше, безкоштовна і обов’язкова кожні 10 років. Тому потрібно переглянути свій вакцинальний статус, якщо ви пропустили чергове щеплення – звернутися до свого сімейного лікаря.

Для певних категорій я б порадив все ж таки застосовувати вакцинацію проти вірусного гепатиту В. Вірусний гепатит В є невиліковною хворобою, але проти нього є ефективна вакцина. І найбільш ризиковані групи ризику – це медичні працівники, це ті, хто займається евакуацією поранених чи контактує з кров’ю. Тому для них вакцинація проти вірусного гепатиту повинна бути обов’язковою.

– Повертаючись до ризиків у зв’язку з можливими відключеннями світла, як у таких умовах зберігаються та транспортуються вакцини? Чи є якісь ризики через це?

– Питання блекаутів, відключень та зберігання вакцини ми почали опрацювати ще до того, як з’явилися у нас перебої з електроенергією. Було вжито багато заходів, починаючи з того, що зараз у системі охорони здоров’я трохи більше 10 тисяч електрогенераторів. Це досить велика кількість, яка дозволяє закладам охорони здоров’я загалом працювати безперервно.

Друге – ми змінили алгоритми доставки та розподілу вакцин. Тобто вакцини розподіляються таким чином, щоб у разі значного відключення електроенергії не допускати великого списання вакцини, якщо вона зберігатиметься у неналежних умовах. Прописані окремі процедури після того, як моніторяться холодові елементи. Ми також змінили алгоритми доставки цих вакцин, тепер за це відповідають центри контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я. Це спеціальні заклади, які є у кожній області. Їм було надано спеціальні автомобілі, що дозволяють зберігати належний температурний режим від складу до кінцевого споживача. Тому за рахунок цього можна бути впевненим, що кожна доза вакцини, яка зараз використовується на території України, зберігалась у належних умовах.

– Як відсутність електроенергії та відсутність водопостачання на окремих територіях може вплинути на поширеність та спалахи тих чи інших захворювань? І зокрема, до чого ми можемо готуватися цієї осені та взимку?

– На щастя, в зимовий період у нас переважають все ж таки захворювання респіраторної групи. Кишкові інфекції не характерні для зимового періоду. Тому для масових спалахів найсприятливіший все ж таки літній період. Тоді, коли ми починаємо готуватися до потенційних випадків холери, ми також намагаємося профілактувати випадки інших кишкових інфекцій. У зимовий період найбільш характерною є група гострих респіраторних вірусних інфекцій.

Але, безумовно, відсутність води чи перебої в електропостачанні посилюватимуть санітарні умови роботи лікарів. І також це є прогностично поганим фактором, який може спровокувати появу локальних спалахів. У переважній більшості це вірусний гепатит А, дизентерія (особливо в тих місцях, де взагалі неможливо дотримуватися певних санітарних або протиепідемічних норм), це також випадки внутрішньолікарняного інфікування за рахунок того, що порушуються правила миття або обробки рук. До таких ризиків система готується постійно, тому що ми ці ризики розуміємо, і лікарі, і епідеміологи теж зараз роблять усе можливе, щоби таких спалахів не було.