Українські чоловіки у ФРН розповіли про ставлення до мобілізації, – Deutsche Welle

Українські чоловіки у ФРН розповіли про ставлення до мобілізації, – Deutsche Welle

Німецьке видання Deutsche Welle опитало українських чоловіків, які перебувають у Німеччині, про їхнє ставлення до мобілізації.

Багато хто не схвалює її.

Сергій, 35 років, у Німеччині з липня 2022 року:

"Я запитую себе: чому я маю це робити? На початку війни я готовий був йти на фронт, двічі був у військкоматі, але мене тоді не взяли. А потім я став себе запитувати, чи справді я готовий до цього, чи страшно мені, за що я воюватимусь? І чесно відповідати собі на ці питання.Тепер я тут – і в міру моїх сил і можливостей допомагаю хлопцям, які в окопах, серед яких є і багато моїх товаришів. Мені шкода, що вони там, але я вже точно туди не піду”.

Микола, 42 роки, у Німеччині з липня 2023 року, воював з березня 2022 року по червень 2023 року, демобілізований за станом здоров’я:

"Ті люди, які хотіли піти на війну, взяли в руки автомати і пішли – як добровольці або на заклик. А ті, хто поїхав за кордон, бояться саме цього, вони не хочуть цієї війни. Вони не боягузи, зовсім ні, але у їх є страх за своє життя, і він найсильніше: не бачу сенсу забирати цих чоловіків звідси, вони не будуть тією підтримкою для України, яка потрібна, бо люди, які бояться, – тягар для військових, на фронті вони стають гарматним м’ясом. Я це бачив на власні очі, я це знаю з власного досвіду”.

Іван, 25 років, студент, живе в Німеччині 10 років:

"Коли Росія напала на Україну, я поїхав у бік моєї батьківщини. До цього в мене був дуже гострий позив. Але тоді чи не одразу я зіткнувся з потоком українських жінок з дітьми, яким дуже потрібна була допомога. І відтоді закрутило саме з ними: розмістити, облаштувати, допомогти з документами, дітей до шкіл записати, перекладати у лікарів або в різних установах... Це продовжується досі... У мене український паспорт, я громадянин України, а тому, якщо мене викличуть до Генерального консульства України, я, звичайно, прибуду туди. Але я не дуже розумію можливий механізм такої процедури, бо я перебуваю в Німеччині легально, маю безстроковий дозвіл на перебування, я тут навчаюсь і працюю, я живу тут, це мій дім”.