Чому Євросоюз не може просто докупити боєприпаси для України: у ЗМІ назвали причину

Чому Євросоюз не може просто докупити боєприпаси для України: у ЗМІ назвали причину

Євросоюз визнав неспроможність поставити в Україну мільйон боєприпасів до березня 2024 року. На тлі зриву обіцяних поставок все частіше обговорюється можливість закупівлі снарядів.

Однак це просте, здавалося б, рішення на практиці наштовхується на серйозні перепони, які значною мірою мають політичну природу. У чому полягає проблема, пояснив військовий портал Defense Express.

Аналітики порталу згадали про неофіційну пропозицію Чехії закупити партію з 450 тисяч снарядів на додачу до виготовлених, в рамках обіцяного мільйону, 524 тисяч боєприпасів, які Євросоюз зможе передати до березня. Про таку пропозицію повідомляло видання Politico, посилаючись на інформацію з власних джерел.

"Зокрема джерелами походження боєприпасів вже названі Південна Корея, Південно-Африканська Республіка та Туреччина. Відносно виробничих можливостей останньої та можливостям допомоги Туреччини присвячено окрему публікацію. Але до неї також можливо додати й наявні запаси, які розраховані на понад тисячу 155-мм артилерійських систем у турецькій армії", – зазначає Defense Express.

Втім, експерти підкреслюють, що не всі зазначені джерела є реалістичними.

Не викликає сумнівів здатність постачати боєприпаси у випадку з Південною Кореєю. Ця країна може постачати снаряди як з власних запасів, так і з виробництва. Доказом цього може слугувати, приміром, згода Сеула на організацію "кругових постачань" сотень тисяч боєприпасів, що замінювали запаси США, поки Штати посилювали українську армію.

Головним виробником артилерійських боєприпасів у ПАР є компанія  Denel Munition, що належить німецькому Rheinmetall. Відтак гіпотетично Південно-Африканська Республіка могла би передати боєприпаси, що є у неї на складах. Скільки їх, аналітики оцінювати не беруться, зазначаючи, що якщо станом на початок 1990-х років ця країна мала на озброєнні близько сотні артилерійських систем калібру 155 мм, то нині у неї всього вісім робочих установок.

Втім, на реалістичність поставок боєприпасів Україні суттєво впливає також політична складова. Приміром, Південна Корея для відправки через Євросоюз Україні своїх снарядів має переглянути поточну політику держави.

Так само політичних рішень щодо передачі снарядів з власних запасів потребує й Туреччина. Анкара не заперечує проти продажу снаряди Україні за комерційними контрактами, однак передача власних запасів – зовсім інша справа.

Аналогічною ситуація є й у випадку з ПАР.

"А на питання наявності, можливостей та політичної волі у країнах-постачальниках накладається й політичне рішення у середині Євросоюзу. Бо, наприклад, Франція погодилась на план з виробництва боєприпасів для України на умовах того, що вони будуть вироблені у Європі. Тобто гроші мали бути вкладені у власні європейські виробничі можливості. Саме тому, через таку багатошаровість нібито простої проблеми "взяти та купити", й виникає питання щодо реалістичності її вирішення", – резюмували експерти  Defense Express.