Станіслав Асєєв на фронті почав писати нову книгу

Станіслав Асєєв на фронті почав писати нову книгу

Журналіст і письменник, член Українського ПЕН-клубу Станіслав Асєєв, який наприкінці минулого року добровольцем пішов до війська, на фронті почав писати нову книгу.

Він уточнив, що йдеться про роман-есе «Рellegrino», який не пов’язаний з війною.  

Після навчання в «учебці» Асєєв потрапив служити в піхоту на один з найгарячіших напрямків фронту — Авдіївський. «Тут система траншей, ніяких будинків. Записую нотатки у чернетку в телефоні, — розповів Станіслав. — Вдається писати лише в короткі проміжки часу у бліндажі, на "нулі", адже більшу частину доби займає війна і все, що пов’язано з нею».

Якщо збірка есе «В ізоляції», відзначена у 2021 році Шевченківською премією, є сплавом думок і вражень про болісний досвід, набутий упродовж майже трьох років у катівнях бойовиків т. зв. «ДНР», то нова книга Асєєва не віддзеркалюватиме фронтових реалій, в яких він живе зараз. «Рефлексія на цю реальність буде у книжці, але полягатиме у мінімальних згадках про війну як протилежності слову самому по собі», — каже письменник.

«Фабула “Pellegrino” будується навколо моєї ідеї пробігтися з Києва до Лісабона, яка спала на думку ще в полоні, — поділився Станіслав Асєєв з “Детектором медіа”. — З часів моєї поїздки до Французького іноземного легіону біг з елементу спорту та підготовки перетворився для мене майже на молитву, яка описує положення людини у світі: абсурд, в основі якого — свобода. Біг є певною проєкцією людського життя. Тож спочатку задум книжки формувався як щоденник відстані Київ — Лісабон, в якому я буду описувати все, що відбувається впродовж подорожі».

Але вторгнення росіян у 2022-му внесло корективи у творчий задум. «Фабула книжки нині будується на спогадах про місця, в яких я колись бігав, готуючись до головного забігу життя... Нині Лісабон  — це певною мірою Небесний Єрусалим для pellegrino, паломника, який шукає граничних сенсів. Для людини, яка втрачає віру (а я втратив її у полоні) і сприймає ближнього скоріш як загрозу, світ стає беззмістовним, без будь-яких сенсів. І щоб не загинути, така людина вимушена штучно створювати собі Град Божий, ставлячи перед собою метафізичні цілі, на які витрачатиме життя. У мене таким свого часу був Французький іноземний легіон (роман про який вийде найближчим місяцем), тепер — Лісабон. Навіщо до нього бігти і чому саме туди? В тому-то і справа, що це необов’язково: як і в існуванні, в цьому немає глобального сенсу, і можна не бігти зовсім або бігти, приміром, в Париж, у Мадрид. Але для того, хто побачив світ саме таким, не бігти вже неможливо, інакше зійдеш з розуму від абсурду життя», — поділився думками Станіслав Асєєв.

Нагадаємо, журналіст Станіслав Асєєв після 2014 року продовжував працювати в Донецьку, окупованому проросійськими бойовиками угруповання «ДНР», писав статті для «Радіо Свобода», «Дзеркала тижня» «Українського тижня» під псевдонімом Станіслав Васін. Його викрали 11 травня 2017 року й утримували в одній з найстрашніших катівень  «Ізоляція». Журналіста було звільнено з полону 29 грудня 2019 року в рамках обміну.

Після звільнення Станіслав Асєєв  провадив активну правозахисну діяльність, зокрема опікувався питаннями прав бранців нелегальних тюрем у Росії та на окупованих нею українських територіях, а у 2022 році заснував Justice Initiative Fund («Ініціативу справедливості») — фонд, що допомагатиме шукати російських терористів.