На фронті загинув відомий тренер, який готував чемпіонів навіть на передовій

На війні з російськими окупантами загинув майстер спорту України та відомий тренер з кікбоксингу WAKO Віталій Тимофєєв. Після повномасштабного вторгнення РФ наставник з Волині служив командиром роти вогневої підтримки Ковельського батальйону і довгий час давав відсіч ворогу на Донеччині.

Про загибель Тимофєєва 22 квітня повідомили в Департаменті культури, молоді та спорту Волинської ОДА.

Тимофєєв захоплювався спортом з самого дитинства. Потім продовжив займатися єдиноборствами під час навчання у Одеській державній академії будівництва та архітектури. А одразу після отримання диплому переїхав на Волинь і вирішив спробувати себе у ролі тренера.

У пошуках талановитої молоді Віталій відкрив безкоштовну секцію кікбоксингу на базі Дитячо-юнацької спортивної школи імені Євгена Кондратовича в місті Ковель.

"Довелося все робити з нуля. Починали з французького боксу "сават", потім у зв’язку з популярністю перейшли на кікбоксинг WAKO. Спочатку наш клуб працював на громадських засадах, а коли вже з’явились результати, то місцева влада запропонувала співпрацю", – згадував Віталій у матеріалі АрміяInform.

І як би не було важко на самому початку, робота так захопила Тимофєєва, що з часом він вирішив закінчити й Інститут фізичної культури та здоров’я СНУ імені Лесі Українки. Отримані знання допомагали наставнику у його роботі, і найцікавіше йому було тренувати дітей, яких "виховувала" вулиця: "Мотивація та бажання для того, щоб реалізувати себе в житті, в таких "бурсаків", як їх називали інші тренери, вища за тих, хто закінчує школу та має можливість вчитись далі".

"Моя вища категорія тренера – це результат високих досягнень моїх підопічних. Здобутки рівня всеукраїнських та міжнародних змагань прийшли вже, коли я працював у клубі за підтримки міської федерації", – підкреслював Тимофєєв.

А серед вихованців насправді чимало титулованих майстрів єдиноборств. Але найуспішнішим серед них є Юрій Зубчук, який тричі ставав віцечемпіоном світу з кікбоксингу і срібним призером першості Європи. А вже під час повномасштабного вторгнення Зубчук виграв срібну нагороду з французького боксу "Сават" на ІІІ Всесвітніх іграх єдиноборств-2023.

Цікаво, що навіть під час перебування у війську Тимофєєв встигав стежити за власним клубом, яким керували його учні і вже приводили своїх дітей. У проміжках між виходами на позиції тренер знаходив час висилати їм програму підготовки на тиждень. А загалом у Віталія була розписана 3-річна програма для кожної вікової групи, а для професійних бійців окремі загальні й індивідуальні плани.

Варто відзначити, вперше тренер взяв участь у бойових діях ще у 2015 році, коли за мобілізацією прийшов служити в окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого. Там він дослужився до командира роти вогневої підтримки та у 2016 році звільнився у запас.

Коли почалось широкомасштабне вторгнення РФ у лютому 2022 року Тимофєєв сам прийшов до військкомату та потрапив до Ковельського батальйону окремої бригади ТрО, де служив командиром роти вогневої підтримки: "Як тренер я розумів, що найголовніше для ефективної командної роботи це психологічна сумісність воїнів у колективі".

"Мені сказали, що я можу вибирати людей з будь-якого підрозділу, та розуміючи, що навчити стріляти легше, ніж злагодити підрозділ. Тому формував розрахунки, по-перше, з тих, хто мав досвід роботи з тією зброєю, яку нам повинні були дати, по-друге, з тих, хто з цими людьми був в нормальних відносинах і, як показав час, коли ми почали воювати, не помилився", – розповідав тренер.

Тимофєєв одразу сказав підлеглим, що головним буде витримати перший бій. А він виявився дуже запеклим: "Під час першого штурму ворог на бронетехніці зайшов у яр, де їх не було видно, потім висунувся на 50 метрів та почав насипати з гранатометів та кулеметів. Росіяни намагалися зайти з флангу, але завдяки правильному розташуванню людей та гарній роботі нашого мінометного розрахунку всі їхні спроби вибити нас з позицій були марні".

Довгий час тренер із підлеглими воював на Донеччині. І на службі Віталію дуже боліло через загибель своїх людей, особливо учнів, які також служили під його командуванням. А у квітні 2024-го у боях із російськими окупантами загинув і сам Тимофєєв.