КІРОВОГРАД: ЯК ВИКОРИСТАНІ КОШТИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ НОВОЇ НАЗВИ МІСТА

КІРОВОГРАД: ЯК ВИКОРИСТАНІ КОШТИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ НОВОЇ НАЗВИ МІСТА

Разом із місцевими виборами у Кіровограді проходило опитування громадян щодо назви міста. Як відбувався цей процес, які його результати та чи вплинуть вони на кінцеве рішення щодо перейменування міста?

Нагадаємо, обласний центр належить до тих кількох десятків міст, які відповідно до законів про декомунізацію, слід перейменувати.

ЦВК не дала згоди на те, щоб опитування було проведено разом з виборами, тобто за участі відповідних комісій, прозорих скриньок, у приміщеннях, де відбуваються вибори, тож міська влада організувала фактично паралельний з ними процес.

Комісії з опитування перебували біля кожної дільниці, де тривало голосування і кожен, хто бажав взяти у ньому участь, міг це зробити за умови наявності прописки. Ніби усе просто. Але через відсутність закону про місцеві референдуми, який би регламентував цей процес, він, на жаль, був непрозорий.

Не зрозуміло, за яким принципом обиралися члени комісій з опитування. А, враховуючи, що у місті склалось жорстке протистояння між прихильниками та противниками назви “Єлисаветград”, не ясно чи був витриманий належний паритет. Але це дрібниця, порівняно з тим, що проголосувати під час опитування можна було скільки завгодно разів!

У мережі можна знайти не одне відео, де зафіксовано голосування однієї і тієї ж людини у кількох пунктах опитування під різними дільницями. Виявляється, члени комісій, зацікавлені у тому, аби в опитуванні взяли участь якомога більше людей. Вони часто не приховували своїх власних пріоритетів у виборі назви, буквально закликали містян проголосувати. Дехто навіть не запитував паспорт з пропискою.

Колега обурювалась, що на її намагання продемонструвати міську приписку, члени комісії тільки відмахнулись. До всього, ні про яке таємне голосування не могло бути й мови. «Пташка» ставилась тут же, на столі, відкрито, під поглядами членів комісії та перехожих. А от урни якраз навпаки – замість того, щоб бути прозорими, нагадували картонні коробки для взуття.

Ну, подумаєш, скажете ви, це опитування не має жодної юридичної ваги, і найшвидше навряд чи десь хтось його враховуватиме. Можливо, якщо не знати про те, що з міського бюджету на цю, за великим рахунком, безглузду процедуру, було виділено 600 тисяч гривень. Правда, пізніше організатори заявили, що їм вистачить і 350 тисяч. Тоді навіщо було виділяти суму майже удвічі більшу? Адже вона виділена рішенням сесії і хто тепер рахуватиме – що та скільки кому вистачить? Очевидно, крапки над «і» тут розставить хіба що чесний і відкритий звіт міської влади про те, як насправді були використані ці гроші. Бо є великий сумнів, що так само непрозоро, як проводилось це опитування, можуть бути використані і кошти, виділені на нього.

Підсумкову прес-конференцію вибору нової можливої назви міста більшість журналістів проігнорували на знак протесту проти тих порушень, які не хоче помічати міська влада. А представник громадського руху «Антиреванш» Дмитро Сінченко вручив заступнику міського голови Сергію Колодяжному, який курує опитування, презервативи. Він також озвучив вимогу, аби ініціатори проведення опитування повернули у міський бюджет гроші, використані на нього.

Світлана Орел

P.S. Сесія міської ради не підтримала рішення про спрямування до Верховної Ради результатів опитування, як рекомендацію щодо зміни назви міста. Більшістю голосів було вирішено спрямувати до парламенту протокол громадських слухань, які відбулися у серпні, де зафіксовано кілька пропонованих назв. Виходить, опитування було взагалі не потрібне?

http://corruptua.org