РПЦ буде заборонено в Україні: законопроєкт буде ухвалено, — джерела

Верховна Рада близька до того, щоб заборонити пов’язані з РПЦ церкви.

У центрі уваги – майбутнє УПЦ (МП). Про те, як воюють між собою прихильники та противники заборони, чому це питання розкололо "Слугу народу", про який "тимчасовий томос" говорять у кулуарах і як у цю історію залучають американців.

"Я провів нараду – підготовчу, про рішення, яке зміцнить нашу українську духовну незалежність. Ми маємо позбавити Москву останніх можливостей обмежувати свободу українців", – заявив президент Володимир Зеленський у своєму зверненні у п’ятницю, 10 серпня.

Співрозмовники "РБК-Україна" у владі підтвердили, що йдеться про резонансний законопроект №8371, про заборону Російської православної церкви та афілійованих із нею організацій. Очевидно, скандальна історія законопроєкту, яка тягнеться вже понад рік, виходить на фінішну пряму.

Як зазначали співрозмовники видання в "Слузі народу", за час п’ятирічної каденції навряд чи був законопроєкт, який би настільки сильно розколював монобільшість, як цей. Прямий підкуп, лобізм у Конгресі США, апеляції до церковних соборів тисячолітньої давності, погрози фізичним насильством і навіть попаданням душі в пекло – у боротьбі навколо церковного законопроєкту використовувалися всі види аргументів.

Як з’явився церковний законопроєкт і в чому звинувачують священиків УПЦ

Після повномасштабного вторгнення Росії природно розпочалася зачистка публічного простору України від усього російського, і стихійна, і під керівництвом держави.

Вона не могла не торкнутися і духовної сфери через активну діяльність впливової Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП). Через три місяці великої війни, наприкінці травня 2022-го, УПЦ МП зібралася на собор. За його підсумками було внесено зміни до статуту УПЦ МП, спрямовані на розрив зв’язків з материнською, Російською православною церквою, яка цілком схвалила агресію проти України (а через два роки її взагалі назве "священною війною").

Ієрархи УПЦ МП тоді заявляли, що всі зв’язки з Москвою розірвані, отже, приставка "МП" до їхньої церкви вже точно не застосовується. Але й до проголошення церковної незалежності – автокефалії – справа не дійшла, а до злиття з Православною церквою України (ПЦУ) – тим паче.

Нечіткість формулювань та розмиті коментарі ієрархів тоді породили великі сумніви щодо того, що УПЦ справді порвала з Москвою.

На деякий час церковна тематика пішла на периферію суспільної уваги, будучи витісненою власне військовими подіями.

Але наприкінці 2022 року Володимир Зеленський за підсумками засідання РНБО доручив розробити законопроєкт, який забороняє релігійні організації, пов’язані із РФ. А також провести офіційну експертизу того, чи справді УПЦ розірвала усі зв’язки з Москвою.

Профільний орган, Держслужба з етнополітики та свободи совісті (ДСЕСС), встановила, що УПЦ досі зберегла церковно-канонічний зв’язок із РПЦ. Уряд вніс до Верховної Ради цей законопроєкт №8371. Але парламент братися за нього не поспішав – як пояснювали тоді, у залі не вистачило б голосів.

Паралельно розпочався гучний процес виселення УПЦ із Києво-Печерської лаври. Але крім цього, в мейнстрімне медіа-поле новини з церковно-релігійного життя майже не потрапляли.

Крім, мабуть, регулярних повідомлень від силових структур про затримання чергового проросійського колаборанта із церковного середовища.

Як повідомили "РБК-Україна" у Службі безпеки України, за час повномасштабної війни за матеріалами СБУ було розпочати кримінальні провадження проти понад 100 священнослужителів, майже 50 з них отримали підозри, 25 – судові вироки. "Переважна більшість підозрюваних є представниками УПЦ (МП)", – йдеться у коментарі СБУ.

Перелік злочинів, що інкримінуються церковним діячам, досить широкий: колабораціонізм, держзрада, сприяння країні-агресорці, пропаганда тоталітарних режимів, виправдання агресії, сприяння в незаконній переправці за кордон і т.д.

"Наявні кримінальні провадження не мають нічого спільного з тиском на церковне середовище, а є проявом системної протидії СБУ шкідливому впливу російських спецслужб та їх агентури на ситуацію в Україні. Одним із свідчень тісної співпраці окремих священиків УПЦ (МП) з РФ є їхня згода на обмін після засудження та вироків в Україні. І обміни показують цінність подібних кадрів для російської сторони", – наголосили в СБУ.

У жовтні законопроєкт №8371 нарешті дістався розгляду в залі парламенту, де набрав 267 голосів у першому читанні. "Слуга народу" дала 175 "за", організовано не підтримали проєкт лише уламки колишньої ОПЗЖ.

"Противники проєкту були дуже засмучені, вони не думали, що так багато він набере навіть у першому читанні", - розповідає співрозмовник "РБК-Україна" у "СН".

Прихильники законопроєкту почали активно готувати його до другого читання, після внесення різних правок та багатораундових обговорень документ суттєво виріс в обсягах – з двох до 24 сторінок, там з’явилися і норми, що не мають безпосереднього стосунку до заборони пов’язаних із Москвою церков, а регулюють інші аспекти церковної життя. Проте суть ініціативи залишилася незмінною – діяльність українських церков, афілійованих з російськими структурами, має бути заборонена.

Противники проєкту були з цим категорично незгодні – і з осені минулого року війна довкола №8371 перейшла у гарячу фазу, одразу на кількох фронтах.

Як законопроєкт розколов "Слугу народу" і в чому переконували Зеленського

Як пояснив "РБК-Україна" один із нардепів-лобістів законопроєкту, мотивація його супротивників вкрай різноманітна: від щирої впевненості в тому, що "збираються заборонити єдину канонічну церкву" до давніх тісних зв’язків із РФ, яка, природно, категорично проти законопроєкту. І навіть до банальних "конвертів" – чутки про те, що депутатам пропонували гроші за те, щоб вони не підтримували №8371, "РБК-Україна" чуло від кількох джерел.

Паралельно застосовувалися і менш меркантильні аргументи: від апеляцій до рішень вселенських соборів, що минули багато століть тому, до аргументів про те, що душі прихильників законопроєкту після смерті "горітимуть у пеклі". Від розповідей мажоритарників про те, що люди на їхніх округах "не зрозуміють і не підтримають" до погроз чи то жартома, чи то всерйоз "переламати ребра".

Окрім очікуваного опору з боку уламків ОПЗЖ, активні противники ініціативи виявились і в лавах "слуг народу". Деякі з них – чинні церковнослужителі УПЦ, природно, проти законопроєкту вони виступали найактивніше.

Ряд співрозмовників видання у фракції наголосили, що особливої ініціативності у просуванні №8371 не помітили й у фракційного керівництва. "Арахамія (глава фракції "СН" Давид Арахамія, - ред.) спочатку не хотів втрачати ні голосу в залі - тієї ж ексОПЗЖ і деяких наших, ні відштовхувати частину електорату", - каже один із нардепів від "СН".

Хоча Верховна Рада в цій історії і виявила ознаки суб’єктності, очевидно, ключовою була наявність чи відсутність політичної волі в Офісі президента. А на Банковій, як дізналося "РБК-Україна", довгі місяці точилася кулуарна боротьба прихильників та противників законопроєкту, які викладали президентові свої аргументи.

"Початковий наратив був такий: Зеленський ініціював законопроєкт, ДСЕСС написала нормальний законопроєкт, а потім у цю тему вліз Порошенко, комітет став на його бік, прийняв усі ці правки, тож треба повернутися до версії першого читання", – розповідає співрозмовник в оточенні глави держави.

Опоненти законопроєкту змогли знайти правильний підхід до Зеленського, знаючи його ставлення до свого попередника на посаді – наголошували на тому, що його ухвалення стане "перемогою Порошенка". А це для господаря Банкової, звичайно, неприпустимо.

"Насправді, ми самі, своїм затягуванням із цією історією дали пас Порошенкові. Якби ми відразу все оперативно проголосували, не розтягували на місяці, – а голоси в залі були – то він не мав би такої можливості. Спочатку він взагалі навіть не підписався за законопроєкт Княжицького на цю тему (альтернативний, жорсткіший законопроєкт на церковну тематику від групи нардепів на чолі з депутатом "Євросолідарності" Миколою Княжицьким, — ред.)", – пояснює прихильник законопроєкту серед "слуг народу".

За словами іншого співрозмовника з "СН", представники "Євросолідарності" їм чи не прямим текстом говорили, що виявляться у виграші за будь-якого результату. Якщо законопроєкт у результаті буде провалено – тоді з’явиться чудова тема для критики влади та мобілізації своїх виборців. Якщо його приймуть – тоді можна буде подавати це як свою перемогу.

Але співрозмовник у "Євросолідарності" називає це маніпуляцією. "Зараз представники різних фракцій просувають проєкт. Якщо його ухвалять, це буде наша спільна перемога. Ми про це говоритимемо, але і "слуги" зможуть говорити, що це і їхня перемога теж", - пояснює депутат.

Кулуарне протистояння прихильників та противників законопроєкту набирало хід, його розгляд регулярно переносилося та переносилося (очевидно, через відсутність фінального імпульсу з Банкової). Ескалація сталася 23 липня, коли прихильники законопроєкту з різних фракцій заблокували трибуну Верховної Ради – вкрай рідкісна подія за останні два з половиною роки.

На Погоджувальній раді парламенту було ухвалено рішення, що №8371 поставлять на голосування у другому читанні, як тільки Рада знову повернеться до пленарної роботи з 21 серпня. Паралельно до парламентської робочої групи поставили завдання вийти на фінальну редакцію документа. І, як розповіли РБК-Україна джерела, знайомі з пропозиціями, що обговорюються в цій робочій групі, там з’явилися нові, досить оригінальні ідеї. Нехай і не пов’язані безпосередньо із текстом законопроєкту №8371.

Що таке "тимчасовий томос" і який розклад сил усередині УПЦ

У політичних кулуарах, де обговорюються перипетії церковного законопроєкту, постало поняття "тимчасовий томос". Сам термін – категорично некоректний, але співрозмовники видання для зручності вживали саме його, якщо саме слово "томос" вже міцно увійшло не лише в церковний, а й у політичний український словник.

Суть у тому, що частина УПЦ, яка, в принципі, не проти дійсно, остаточно порвати всі церковно-канонічні зв’язки з РПЦ, хотіла б при цьому отримати якесь офіційне місце в православному світі, а не залишитися в "сірій зоні". Адже входження до ПЦУ для багатьох представників УПЦ є абсолютно неприйнятним з ряду причин, у тому числі особистого характеру. А формалізуватися це місце могло б у вигляді того самого "тимчасового томосу". Якщо коректніше, то Вселенський патріархат міг би створити в Україні свій екзархат, куди б увійшла та частина УПЦ, яка може порвати з РПЦ, але не хоче йти до ПЦУ.

Під час закритих обговорень у парламенті висувалася думка, що таким чином можна буде уникнути зайвої ескалації навколо законопроєкту №8371, розширити кількість його прихильників у Раді та отримати додаткові голоси та запропонувати "шлях відходу" тим представникам УПЦ, які згодні розірвати зв’язки з Москвою.

Втім, через ряд причин ця ініціатива виглядає абсолютно нереалістичною. У церковних колах вважають, що сама ідея про "екзархат Вселенського патріархату в Україні" – лише інтрига окремих ієрархів. Крім того, Україна вже отримала томос і нову церковну юрисдикцію на території України створювати не можна. Ба більше, подібного масштабу питання в церковній сфері просуваються дуже повільно, за своїм графіком, який у десятки разів повільніший за календар, за яким живе український парламент.

"Вони що завгодно будуть готові придумати, аби не рвати зв’язку з Москвою. Ми це все бачили вже багато разів. Для Онуфрія (предстоятеля УПЦ, – ред.) – найстрашніше, що може статися – це якщо Кирило позбавить його сану", – каже джерело "РБК-Україна" у ПЦУ.

За словами лобістів законопроєкту в парламенті, завдання за будь-яку ціну "розгромити" УПЦ у них немає. "Хто їм забороняє відмовитися від Москви, тільки насправді, і боротися за свій томос? Нехай вони будуть незалежною церквою, тричі православною, ми ж не проти", – каже один із депутатів "Євросолідарності".

Ряд поінформованих співрозмовників "РБК-Україна" і в політичних, і в церковних колах описують приблизний розклад сил в УПЦ так: 15% – чітко орієнтовані на Москву, 15% – загалом проукраїнське крило, 70% – "болото", яке піде за тими, за ким буде сила.

У зв’язку з цим логіка авторів проєкту полягає в тому, щоб встановити зв’язки афілійованості з РПЦ саме у керівних структурах УПЦ, дати їм час, один місяць, на те, щоб це виправити – а якщо вони відмовляться, то йти до суду лише проти керівних органів церкви. Про те, щоб позиватися до тисяч окремих приходів УПЦ по всій Україні не йдеться.

"Якщо цей законопроєкт не про вас, якщо ви справді порвали всі зв’язки з Москвою - тоді чому ви так люто проти нього боретеся?" – це один із ключових аргументів прихильників проєкту. У цьому плані ведмежу послугу УПЦ робить керівництво російської церкви. Глава РПЦ Кирило, якому в Україні оголошено підозру за кількома кримінальними статтями, веде активне листування з главами інших православних церков, захищаючи інтереси УПЦ та розповідаючи про "гоніння на православних в Україні".

І в деяких знаходить розуміння. Наприклад, голова Сербської православної церкви патріарх Порфирій у відповідь на лист Кирила зазначив, що УПЦ є "останнім бастіоном єдності двох братніх народів (українців та росіян, - ред.)".

Як противники законопроєкту намагаються залучити на свій бік американців

Але на зовнішньополітичному фронті війни за №8371 цікавіші процеси відбуваються не в листуванні Кирила, а на Заході, де ведеться активна лобістська кампанія, насамперед – у США. Окрім того, що Штати є головним партнером України у світі, у цій країні дуже гостро ставляться до питань релігійної свободи, і загалом релігія у суспільно-політичному житті відіграє більш помітну роль, ніж у більшості європейських країн. Тим паче, якщо в США у розпалі вибори, на яких здобути перемогу може Республіканська партія, в якій до релігійних питань ставляться особливо чутливо.

Основним двигуном цієї кампанії став екснардеп від Партії регіонів та ОПЗЖ Вадим Новинський, який має давні та тісні зв’язки з РПЦ та УПЦ і покинув Україну незабаром після повномасштабного вторгнення РФ. Для реалізації лобістських завдань він, серед інших, найняв американського адвоката Роберта Амстердама, який розпочав бурхливу діяльність у цьому напрямі.

Крім традиційних методів – заручатися публічною підтримкою західних політиків, громадських організацій та лідерів думок – Амстердам навіть надіслав нардепам-прихильникам законопроєкту №8371 листи з попередженням про можливі санкції, які можуть бути введені проти них, якщо законопроєкт буде ухвалено.

Завдання Амстердаму полегшує те, що серед трампістського крила республіканців є чимало тих, хто готовий вхопитися за будь-який аргумент, аби відмовитися від допомоги Україні. Зокрема, Амстердам сходив на інтерв’ю до медіа-ікони трампістів Такера Карлсона, де розповів про "утиски церкви в Україні" (інтерв’ю переглянули 55 млн осіб). Карлсона в цьому переконувати не треба було – раніше він сам виступав із заявами про те, що "Зеленський заборонив християнство".

Але, за словами різних джерел "РБК-Україна" в парламенті, насправді аргументом "Захід проти" активно маніпулюють і перебільшують його роль. "Американці, напевно, хотіли б, щоб цього законопроєкту взагалі не було. Але якщо він є, вони висували певні побажання", – каже один із співрозмовників. Зокрема, йдеться про те, щоб направити законопроєкт на аналіз до міжнародних організацій, наприклад, ОБСЄ – але це апріорі означає, що його ухвалення затягнеться ще як мінімум на кілька місяців.

Комісія США з міжнародної свободи також зверталася до України за роз’ясненнями щодо законопроєкту та вказувала на наявність ряду "проблемних положень". Аргументація прихильників законопроєкту зводиться до того, що він, в принципі, не стосується релігійних питань (грубо кажучи, ніхто нікому не розповідає, як молитися), а стосується лише захисту національної безпеки. А для України у її нинішній ситуації це очевидне завдання №1.

З боку США також йшлося про недостатню поінформованість щодо сутності та завдань законопроєкту – що, в принципі, і дозволяє трампістам поширювати фейки про нього. Водночас, за інформацією "РБК-Україна", за час активної фази обговорень №8371 депутатам-прихильникам проєкту не погоджували поїздку до США.

"Звичайно, лобісти можуть знайти якогось конгресмена чи сенатора, і він щось скаже проти законопроєкту. Але не більше", - запевняє співрозмовник видання з "Євросолідарності".

***

Після того, як парламентська боротьба навколо законопроєкту №8371 досягла найвищої точки – блокування трибуни, на Банковій, схоже, таки ухвалили рішення: законопроєкт треба голосувати, розповідають джерела "РБК-Україна". І останнє звернення Зеленського це підтверджує. Очікується, що у залі законопроєкт набере 240-250 голосів.

"Якщо вже ухвалювати проєкт, то це все треба подати так, що це саме "наша перемога", – каже співрозмовник у президентському оточенні.