В Україні хочуть запровадити в законодавство покарання за сталкінг та переслідування в соцмережах

В Україні хочуть запровадити в законодавство покарання за сталкінг та переслідування в соцмережах

Депутати мають намір запровадити в законодавство поняття сталкінгу. Про це згадується у пояснювальній записці до законопроєкту 12088 про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу та Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» щодо запровадження відповідальності за злочинне переслідування (сталкінг). Авторами є депутати Дар’я Володіна, Євгеній Брагар, Анатолій Костюх та інші.

Вони пропонують визначити, що сталкінг – це форма психологічного домашнього насильства, яка полягає у багаторазовому виявленні небажаної нав’язливої уваги до однієї особи з боку іншої особи або групи людей, а також у тривалому стеженні за потерпілим та перебуванні поблизу місця його проживання без передбаченого законом дозволу.

Також пропонується визначити кіберпереслідування як вид злочинного переслідування, що включає постійне спостереження за постраждалою особою без її згоди чи законного дозволу через інформаційні та комунікаційні технології, що може здійснюватися шляхом обробки персональних даних жертви, зокрема, внаслідок крадіжки особистих даних або стеження за жертвою через її соціальні мережі або платформи обміну повідомленнями, електронну пошту та телефон, викрадення паролів або зламу її пристроїв для доступу до приватного простору за допомогою встановлення додатків геолокації, включно з шпигунським програмним забезпеченням, або через викрадення її пристроїв.

Водночас, ці терміни пропонується запровадити лише в закон про домашнє насильство.

У КПК ініціатори пропонують запровадити норму, що судове рішення суду першої інстанції про застосування обмежувального заходу до осіб, які вчинили домашнє насильство, набирає законної сили з моменту оголошення, а його оскарження не зупиняє його виконання.

У поясненнях депутати зазначають, що вперше поняття «сталкінг» з’явилось на законодавчому рівні як правопорушення, за яке передбачена кримінальна відповідальність, наприкінці двадцятого століття у США (штат Каліфорнія). Згідно з положеннями Кримінального кодексу штату, сталкінг визначено як свідоме, здійснюване із злим умислом переслідування та спричинення занепокоєння іншій людині.

У 1996 році Конгрес США ухвалив федеральний закон проти переслідування як частину закону про насильство проти жінок, згідно з яким перетинання меж штату з метою переслідування певної особи, якщо така поведінка викликає страх та серйозні загрозливі побоювання щодо можливих тілесних ушкоджень або смерті жертви, переслідування її найближчих родичів, є федеральним злочином.

У Німеччині шляхом внесення змін до кримінального закону в березні 2007 року запроваджено підстави відповідальності за сталкінг. Згідно з положеннями статті 238 Кримінального кодексу Німеччини, будь-яка особа, яка без згоди (несанкціоновано) та навмисно переслідує іншу особу таким чином, що це може мати значний негативний вплив на її спосіб і стиль життя шляхом повторного вчинення такої дії, карається позбавленням волі на строк до трьох років або штрафом.

Законодавство Італії у сфері покарання за акти «сталкінгу» представлене Законом «Про невідкладні заходи щодо громадської безпеки та боротьби з сексуальним насильством, а також щодо актів переслідування» від 23 квітня 2009 року. У Франції сталкінг є кримінальним проступком, який визначається як синдром нав’язливого переслідування та належить до категорії «delit», а не «crime».

Як зазначають депутати, в розвиток положень щодо відповідальності за сталкінг Європейська Комісія ухвалила Директиву щодо протидії насильству над жінками та домашньому насильству № 2022/0066, у якій пропонується криміналізувати кіберпереслідування (cyber stalking) як сучасну форму психологічного насильства, що часто вчиняється проти членів сім’ї або осіб, які живуть в одному будинку, може бути здійснено колишніми партнерами або знайомими.