НБУ проведе відкрите тестування е-гривні

НБУ проведе відкрите тестування е-гривні

Національний банк України збирається реалізувати пілотний проєкт із запуску власних цифрових грошей – е-гривень.

Це було повідомлено НБУ.

"Зараз ми плануємо, що пілотний проєкт пройде у 2025 році, але є низка факторів, які можуть вплинути на зміну цих строків.

Зокрема, необхідно враховувати готовність учасників фінансового ринку взяти участь у зазначеному пілоті, а також обрати технологічного партнера, який надасть для тестування е-гривні своє технологічне рішення, що відповідатиме вимогам Національного банку та архітектурі е-гривні, й здійснити налаштування відповідної інфраструктури", – зазначають у регуляторі.

Тестування е-гривень буде проводитися у відкритому середовищі з реальними користувачами та надавачами платіжних послуг. Тобто, скористатися електронною формою гривні зможуть усі охочі. В основі е-гривень буде технологія DLT (Distributed Ledger Technology).

"Метою пілоту є перевірка е-гривні для визначення технологічних перспектив виконання функцій грошей, задоволення потреб користувачів платіжних послуг та перевірка гіпотез щодо програмовності", – додають у Нацбанку.

Що таке цифрові гроші?

Е-гривня – це український аналог цифрової валюти центрального банку (CBDC). Це третя форма грошей, яка існуватиме нарівні із готівкою та коштами на банківських рахунках (безготівкові). На відміну від останніх, електронні гроші не потребуватимуть посередників (таких як банки або небанківські фінансові організації), а будуть прямими зобов’язаннями центрального банку (як і готівка), хоча існуватимуть у цифровій формі.

Особливістю CBDC є можливість їхнього програмування центральними банками. Наприклад, ці кошти можна налаштувати так, щоб за них можна було купувати лише певний тип товарів або оплачувати лише визначений перелік послуг.

В Україні вже неодноразово запроваджували програми економічної підтримки у формі виплати коштів, які мали конкретне цільове призначення (наприклад, єПідтримка). Наразі таке "програмування" досягається завдяки обмеженням банків, які встановлюються на спеціальні рахунки, на які й надходять цільові виплати.

Інший приклад програмування CBDC – можливість встановлення певного процента на залишки коштів. Наприклад, таким чином центральний банк може стимулювати людей не витрачати одразу, що може зменшувати інфляційний тиск. Або ж навпаки, центральний банк може запрограмувати гроші так, що вони зникнуть через певний проміжок часу, щоб стимулювати людей активніше робити покупки та сприяти економічному зростанню.